Історія Наталії

Ця історія розпочалася лютневим морозним днем, коли в одному пологовому будинку на світ з’явилася маленька дитина, яку разом з матір’ю попереду чекало багато випробувань.

До районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді звернулися працівники пологового будинку з проханням провести консультативну роботу з жінкою, яка нещодавно народила сина. Жінка, за словами медперсоналу вела себе дуже агресивно. Тому, на зустріч з нею вирушив соціальний педагог центру і з перших хвилин спілкування з Наталею перед ним відкрилась жахлива життєва історія дівчини, яка сама не знала що їй робити і була дуже перелякана.

Як з’ясувалося, дівчина росла в бідній родині без матері, батько постійно зловживав спиртними напоями, старший брат, який би міг бути Наталі опорою – інвалід І групи. Все життя дівчина не бачила ні співчуття, ні турботи, ні материнської ласки, лише докори та насмішки на свою адресу. І ось нарешті, коли Наталя зважилася мати свою власну щасливу родину, мати дитину від коханого чоловіка, з’ясувалося, що її хлопець ВІЛ-інфікований, а Наталя вагітна на третьому місяці. Вона була обурена на весь білий світ, який і так до неї був не такий вже й привітний.

Дівчина зважилась народити дитину, хоча знала, що її мрії про щасливе життя «луснули, як мильні бульбашки», і її проблемне життя йде гірше, бо до всього вона отримала статус ВІЛ-інфікованої особи.

Після виписки з пологового будинку Наталя не хотіла повертатися додому до свого батька – пияка, в своє невеличке село, де кожен буде тикати на неї пальцем. Тому, за сприянням працівників Центру, дівчині дозволили на певний час залишитися в лікарні. За сприяння працівників Центру дівчина отримала дитячий одяг з Червоного Хреста, допомогу з сільської ради за місцем проживання. Крім цього, соціальні працівники допомогли оформити свідоцтво про народження сина та зібрати необхідні документи на оформлення соціальної допомоги по догляду за дітьми до 3-х років.

Лише під час спілкування із співробітниками Центру Наталя зрозуміла, що вона не одна зі своїми проблемами, що є ще в світі небайдужі люди, які прийдуть на допомогу, підтримають в тяжкі хвилини, бо іноді, слово має великий вплив і може перевернути все життя.

Згодом, Наталя вже сама купила собі невеликий, але власний будинок в одному з сіл району. У неї з’явився сенс життя – її син, якому вона подарує всю свою ніжність, все своє материнське тепло та ласку, щоб його життя було кращим.

Дівчина зовсім не хоче згадувати минуле, вона живе лише майбутнім, щасливим майбутнім…