Валютні ф’ючерси.

Валютні ф’ючерси – це контракти на купівлю-продаж стандартизованої суми іноземної валюти за стандартизованою специфікацією валют і узгодженою ціною. Відповідно до такої угоди її учасники одержують і право, і зобов’язання обміняти обумовлену стандартизовану суму певної валюти на іншу в установлені терміни в майбутньому за курсами, визначеними на момент укладання угоди. Більшість ф’ючерсів мають стандартизовані дати поставки – в березні, червні, вересні, грудні.

Ф’ючерсні угоди укладаються лише на біржах, що значно підвищує їх надійність і рівень страхування валютних ризиків. Сторонами, відповідно, виступають покупець (продавець) та біржа або її розрахункова (клірингова) палата. Особливостями валютного ф’ючерсного ринку є:

Ø високий ступінь стандартизації контрактів;

Ø обмежене коло валют, що обмінюються одна на одну;

Ø висока ліквідність контрактів;

Ø надійність укладених угод.

Ціною купівлі валютного ф’ючерсу є взаємоузгоджений між покупцем і продавцем обмінний курс, виражений у доларах США за одиницю іноземної валюти, яка увійшла до стандартизованого переліку валют даної біржі. Основою для одержання прибутку чи виникнення збитків є різниця між поточним та узгодженим за ф’ючерсною угодою валютними курсами. Таку різницю називають базисом рівноваги:

Бр = Кс × (Сд - Св) / 100 × Д / 365,

де Кс – спот-курс валют; Сд – доларова процентна ставка за депозитами; Св – процентна ставка за депозитами для валюти, що обмінюється на долари США; Д – тривалість періоду між укладенням і здійсненням угоди (днів).

Клірингова палата виплачує стороні, яка виграла, і, відповідно, отримує від сторони, яка програла, різницю між вартістю контракту в день його укладення і вартістю контракту на момент його виконання.

Таким чином, ціна ф’ючерсу визначається як сума спот-курсу та базису рівноваги: Ф = Кс + Бр

Якщо учасник ринку уклав угоду на поставку валюти, то кажуть, що він відкрив коротку позицію, або продав контракт. Якщо учасник ринку уклав угоду, у якій зобов’язався прийняти поставку валюти, то вважають, що він відкрив довгу позицію, або купив контракт.

Закриття (ліквідація) позиції полягає у виконанні умов угоди чи передачі зобов’язань за нею іншій особі шляхом укладення зворотної (офсетної) угоди (наприклад, купівля – продаж активів). Близько 98 % контрактів ліквідуються саме через укладення офсетних угод, а не реальної поставки активів. Ліквідувати позицію можна в будь-який момент до дати поставки, придбавши угоду протилежного змісту (уклавши офсетну угоду). При цьому прибутком чи збитком учасника ф’ючерсного ринку буде різниця в цінах на ф’ючерсний контракт у момент відкриття і закриття позиції. Якщо протягом періоду ціни на ф’ючерсному ринку зросли, то той, хто відкрив, а потім закрив довгу позицію (купив, а потім продав контракт), отримає прибуток, а той, хто відкрив, а потім закрив коротку позицію (продав – купив контракт), зазнає збитків.

Учасники ф’ючерсного ринку проводять 2 основні стратегії: вони або хеджують позиції (хеджери), або грають на коливаннях цін (спекулянти). Хедери управляють валютним ризиком та переносять його на спекулянтів, а останні стабілізують ринок та збільшують його ліквідність.

Основні відмінності між ф'ючерсними та форвардними контрак­тами такі:

1. Ф'ючерси є біржовими угодами. Насамперед це означає, що вони є високоліквідними фінансовими інструментами. Базовими виступа­ють тільки певні види активів, які користуються попитом на біржо­вому ринку. Ф'ючерсні контракти стандартизовані щодо кількості, якості базового активу, дати поставки.

Форварди — позабіржові угоди, тому їх ліквідність значно ниж­ча. Вторинний ринок форвардних угод дуже обмежений. Базовим активом може бути вибраний будь-який актив. Обсяг базового акти­ву та дата поставки обумовлюються самими учасниками угоди.

2. Менше ніж 2 % ф'ючерсних угод закінчуються поставкою, фор­варди, навпаки, орієнтовані на реальну поставку активу.

3. У результаті щоденного котирування ф'ючерсних контрактів на біржі існують тимчасові грошові потоки, пов'язані з нарахуван­ням або зняттям коштів із рахунків учасників ринку. У форвардах подібний режим може встановлюватись за домовленістю партнерів, але частіше режим поточних розрахунків не встановлюється, а отже, не виникають тимчасові грошові потоки, як на ф'ючерсному ринку.

4. У торгівлі ф'ючерсними контрактами значну роль відіграють клірингові палати. Вони виступають для кожного учасника угоди як протилежна сторона угоди, а також є гарантами виконання умов угоди.

У функціонуванні форвардного ринку не беруть участі клірингові палати. Учасниками форвардної угоди виступають два учасники, один з яких зобов'язується поставити базовий актив, а інший — прийня­ти поставку цього активу. Умовами форвардної угоди можуть перед­бачатися штрафні санкції за невиконання умов угоди. Посередниками-гарантами при укладанні форвардних угод можуть виступати треті особи, але в переважній більшості випадків у форвардних угодах беруть участь лише два учасники.

5. Учасники форвардного ринку підпадають під кредитний ризик, оскільки кожна із сторін може не виконати угоду, хоча, як правило, і передбачено штрафні санкції за невиконання умов угоди. На ф'ючерсному ринку функціонують клірингові палати, які гарантують виконання ф'ючерсних угод.

6. Хеджування за допомогою ф'ючерсних контрактів полягає в паралельному проведенні операцій на ринку спот та строковому рин­ку. Хеджування за допомогою форвардних контрактів полягає в пе­ренесенні операції з реального ринку на ринок строкових угод.

Форвардні угоди укладаються за домовленістю сторін на будь-яку кількість будь-якого базового активу. Тому, якщо проводиться хеджування форвардними контрактами, є можливість укласти форвардну угоду на потрібну кількість базового активу і на необхідний хеджеру період. Якщо проводиться хеджування на ф'ючерсному рин­ку, можуть не збігатися з потрібними обсяг базового активу, безпо­середньо сам базовий актив чи дата поставки.

Наприклад, хеджеру треба укласти строкову угоду на поставку 1200 унцій металу X з датою поставки через 5 міс. Укладаючи форвардну угоду, він може обумовити базовий актив X, обсяг — 1200 унцій, дату поставки — через 5 міс. Укладаючи ф'ючерсну угоду, хеджер має з'ясувати, чи перебува­ють у обігу на біржі ф'ючерси з базовим активом X. Якщо такі ф'ючерси існують, то в них буде зазначена стандартизована кількість металу X, наприклад 100 унцій, і стандартизована дата поставки, на­приклад, через 3 міс. Хеджер придбаває 12 ф'ючерсних контрактів. Через 3 міс. він закриває позицію і знову відкриває її, щоб узгодити терміни хеджування. Якщо дата поставки в контракті через 6 міс, хеджер через 5 міс. ліквідує позицію. У випадку, коли ф'ючерсні контракти з металом X як базовий актив не перебувають у обігу на біржі, хеджер буде змушений прово­дити хеджування з допомогою ф'ючерсних контрактів на інший метал, рух цін на який має подібні тенденції.