Управління

 

Ознака кла­сифікації	Види активів	Приклад (типовий)
	2
1. Швидкість обігу	Активи з високою швидкістю обігу	Запаси готової продукції підвищеного та сталого попиту, грошові кошти, що обслуговують господарський оборот
Активи зсередньою швидкістю обігу	Запаси матеріальних активів у межах нормативу, короткострокові фінансові вклади (крім безнадійних)
Активи з низькою швидкістю обігу	Понаднормативні матеріальні запаси, дебіторська заборгованість
II. Ліквідність	Прямі засоби розрахунку	Грошові кошти в усіх видах
Платіжні резерви в швидколіквідних активах	Короткострокові фінансові вклади з наступаючим терміном платежу або з передбаченою можливістю дострокової вимоги, надійна короткострокова дебіторська заборгованість, запаси готової продукції з високою швидкістю реалізації
Слабколіквідні активи	Запаси готової продукції з низькою швидкістю реалізації, запаси інших матеріальних активів
III. Доходність (від наявності)	Активи, що приносять прямий доход	Короткострокові фінансові вклади, депозити, валютні кошти (при зростанні курсу)
Активи, що не приносять прямого доходу, але обслуговують оборот підприємства	Запаси товарно-матеріальних ресурсів, грошові кошти в національній валюті
Активи, що приносять збитки	Запаси товарів, якість та кількість яких у процесі зберігання зменшується, незахищена дебі­торська заборгованість
IV. Інфляцій­на захищеність	Активи, захищені від інфляційного знеці­нення	Матеріальні обігові активи, за­хищена дебіторська заборгованість, ефективні фінансові вклади (якщо доходність перевищує темп інфляції), валютні кошти
Активи, що не захищені від інфляції	Грошові кошти в національній валюті, незахищена дебіторська заборгованість, неефективні фінансові вклади
V. Вартість формування	Активи, що формуються за рахунок власних обігових коштів	Грошові кошти, фінансові вклади, запаси матеріальних активів та дебіторська заборгованість (частково)
Активи, що формуються за рахунок позик та комерційного кредиту	Запаси матеріальних активів та дебіторська заборгованість (частково)

 

 

8.2 Управління виробничими запасами та дебіторською заборгованістю

 

Головна мета менеджменту виробничих запасів – визнати і підтримувати такий рівень цих запасів, який за будь-яких умов зможе забезпечити виконання замовлень клієнтів. Однак слід пам’ятати, що запаси зв’язують кошти фірми. Вартість утримання запасів – це втрачені можливості для інвестицій.

 

Створення запасів пов’язане:

· з витратами на організацію збереження, а також із втратою матеріалів через їх псування і тощо;

· з утраченою вигодою через відмову від участі в альтернативних проектах.

 

Отже, запаси слід збільшувати тоді, коли користь від цього перевищує вартість утримання додаткових запасів.

Оптимальний обсяг замовлень (ООЗ)

=

Обсяг товару, за якого витрати, на організацію замовлення і на зберігання запасів будуть мінімальні

Витрати на замовлення – включають заробітну плату працівників відділу

постачання, витрати на комп’ютерну обробку

інформації та ін. Чим частіше робляться замов-

лення, тим більші витрати на їх підготовку і

виконання.

 

Витрати на зберігання - включають витрати, пов’язані з роботою складів

запасів і складуванням запасів. Якщо зростає кількість

одиниць у кожному замовленні, зростають і

складські витрати.

ООЗ можна визначити за допомогою формули:

 

 

ООЗ =

Управління дебіторською заборгованістю - це насамперед контроль обігу коштів у розрахунках. Зростання дебіторської заборгованості означає сповільнення обігу, зниження платоспроможності підприємства, зростання потреби в позикових коштах. Все це призводить до зниження економічної рентабельності активів підприємства.

 

Для прискорення повернення коштів постійним покупцям досить часто пропонують знижки на товар. Покупцеві дуже важливо вирішити, чи скористатися знижкою і сплатити рахунок відразу, чи купити у кредит і тримати кредиторську заборгованість на балансі. Якщо скористатися знижкою, то компанія виграє на сумі самої знижки, але програє на відсотках, які потрібно платити банкові за кредит для розрахунків із постачальником, а також втрачає можливість отримати безкоштовний кредит. Користуватися знижкою варто тоді, коли виграш перевищує витрати.

Зменшення дебіторської заборгованості і прискорення її обігу можна досягти за допомогою таких фінансових інструментів, як факторинг і облік векселів. Але використовувати їх можна лише за таких умов:

· підприємство може перекрити витрати на ці послуги за рахунок ефективного використання отримання коштів;

· якщо ставки на нетривалі кредити вищі, ніж вартість факторингу чи облікової ставки;

· за значного рівня інфляції.

8.3 Стратегія фінансування оборотних активів

 

Стратегія управління обіговими активами

=

цілеспрямований процес, приведення обсягу та складу обігових активів у відповідність до стратегічних цілей підприємства з метою максимізації прибутку та мінімізації ризиків його діяльності

 

 

Послідовність аналізу обігових коштів підприємства

 

Аналіз змін в обсязі обігових коштів у фактичних та порівняльних цінах

 

Аналіз структури обігових активів за видами активів та оцінювання змін, які відбулися

 

Кількісна оцінка факторів, що виливають на розмір обігових активів

 

Обсяг обороту

Швидкість обігу

Структура активів

 

 

Аналіз джерел утворення та напрямків використання обігових коштів підприємства

 

Аналіз ефективності управління обіговими активами

 

Фактори, що обумовлюють потребу підприємства в обігових коштах

 

обсяг діяльності

сфера діяльності

тривалість виробничого процесу

ритмічність виробництва та реалізації

 

 

умови закупівлі матеріально-технічних ресурсів

умови реалізації продукції та послуг підприємства

 

Планування потреби підприємства в обігових коштах

 

Оцінювання потреби в окремих видах обігових коштів

 

для формування виробничих запасів та запасів готової продукції

для форму­вання інших матеріальних активів

для відволі­кання в дебі­торську заборгованість

для формування грошових коштів

 

 

Розробка балансу обігових коштів, що узгоджує потребу в них з джерелами їх формування

 

 

Баланс обігових коштів - плановий документ, у якому узгоджується плановий обсяг обігових активів з можливими джерелами їх фінансування.

 

Потреба в обігових активах

=

Джерела їх фінансування

 

ОбКМЗ +ОбКДЗ + ОбКГР

=

ВлОбКН + ЧПОБК + КрЗ + КрБ

 

де - ОбК_МЗ,ОбК_ДЗ, ОбК_ГР - відповідно потреба в обігових коштах для фор­мування матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, грошових кош­тів;

ВлОбК_Н - наявний розмір власних обігових коштів на початок періоду,

що планується;

ЧП_ОБК - чистий прибуток, що буде спрямований на поповнення обігових коштів у періоді, що планується;

КрЗ - кредиторська заборгованість, яка очікується у періоді, що платить­ся;

КрБ - банківські кредити, які необхідно отримати в періоді, що планується для формування обігових коштів.

 

 

8.4 Комплексне управління поточними активами та пасивами

Поточні активи, як правило, постійно змінюються. Фінансові менеджери повинні щороку знати сподівані мінімальні та максимальні рівні поточних активів. Мінімальний рівень можна вважати постійною складовою поточних активів, а різниця між мінімальним і максимальним рівнями називається сезонною складовою.

 

Сума постійного фінансування = Мінімальний рівень поточних активів + Фіксовані активи

 

Сума сезонного фінансування = Поточні активи - Мінімальний рівень поточних активів

 

Сезонні потреби фінансування нестабільні, тому їх, як правило, покривають за рахунок нетривалих банківських позик. І навпаки, потреби постійного фінансування треба покрити за рахунок тривалого кредиту або власного капіталу. Якщо кошти на постійні потреби буде позичено на короткий термін, то цілком можливо, що банк не погодиться переоформити позику після її погашення. У такому разі компанія буде матиме проблеми з ліквідністю і перед нею постане загроза банкрутства. Рішення про те, як фінансувати активи – за рахунок тривалої чи нетривалої заборгованості, - це вибір між доведенням ризику до мінімуму і одержанням максимальних прибутків.

Є кілька типових підходів до фінансування поточних активів.

А. Консервативний підхід

грн.

Поточні активи

С

В

Мінімальний рівень поточних активів

Фіксовані активи

0

час

ОВ = тривала заборгованість + власний капітал;

ВС = нетривала заборгованість.

 

За консервативного підходу фіксовані активи, мінімальний рівень поточних активів і частину сезонних потреб фінансують за допомогою тривалих кредитів і власного капіталу. За рахунок нетривалих позик фінансують лише частину сезонних потреб. Як наслідок, вартість капіталу за такого фінансування дуже висока, однак ризик залишитися без коштів – мінімальний.

 

Б. Поміркований підхід

грн.

Поточні активи

С

В

Мінімальний рівень поточних активів

Фіксовані активи

0

час

За поміркованого підходу фіксовані активи і мінімальні поточні активи фінансують за рахунок тривалих кредитів і власного капіталу. Сезонні потреби фінансують за рахунок нетривалих позик.

 

 

В. Агресивний підхід

 

За агресивного підходу фіксовані активи і лише частину мінімального рівня поточних активів фінансують за рахунок нетривалих кредитів і власного капіталу.

Усі сезонні потреби, а також частину мінімального рівня поточних активів покривають за рахунок нетривалих позик. Вартість капіталу за такого фінансування мінімальна, однак ризик, пов’язаний із проблемою ліквідності, досить високий.

 

грн.

Поточні активи

С

В

Мінімальний рівень поточних активів

Фіксовані активи

0

час

Питання до обговорення:

1. Назвіть основні компоненти обігового капіталу.

2. Що таке “Оптимальний обсяг замовлень”.

3. Які типові підходи до фінансування поточних активів ви знаєте?

4. Які основні завдання мають вирішувати фінансові менеджери при плануванні потреби підприємства в обігових коштах?

5. Що зводять до мінімуму і що максимізують за допомогою ООЗ?

6. Що таке фінансово-експлуатаційні потреби підприємства?

 

Для нотаток:

 

 

ТЕМА 9. Управління фінансовими ризиками

План

9.1 Економічна сутність фінансових ризиків та їх класифікація

9.2 Зміст управління фінансовими ризиками

9.3 Методи розрахунку ризиків

9.4 Способи уникнення та нейтралізації ризиків.

Література: [3, 6, 13]

9.1 Економічна сутність фінансових ризиків та їх класифікація

Ризик у підприємництві

=

Ступінь невизначеності результату управлінського рішення, вірогідність можливих ризикових подій та втрат внаслідок настання ризикового випадку