Висновок. Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження

Вступ

 

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи і т.д.

Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться організації бухгалтерського обліку на підприємстві, обліку грошових коштів.

Вільні грошові кошти підприємств повинні обов'язково зберігатися в банку, причому підприємство самостійно обирає установу банку, в якому зберігає гроші. Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються як правило без участі готівки, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку в банку свого підприємства на відповідні рахунки інших підприємств. Це виключає використання в розрахунках готівки і пов'язаних з ними витрат на охорону, транспортування, але не виключає самої готівки з розрахункових операцій. Розрахунки і платежі здійснюються як правило за допомогою грошових коштів.

Усе вище згадане підкреслює величезну роль та значення теми даної курсової роботи сучасних умовах господарювання. Саме тому тема дипломної роботи “Облік операцій на поточному рахунку в національній валюті ” є досить актуальною.

Метою дипломної роботи є розгляд стану обліку операцій на поточному рахунку в національній валюті на базовому підприємстві.

 

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

 

- розглянути теоретичні основи здійснення операцій на поточному рахунку в національній валюті;

- розкрити економіко-правовий аналіз нормативної бази та провести огляд спеціальної літератури;

- розглянути організаційно-економічну характеристику підприємства;

- оцінити стан фінансового обліку операцій на поточному рахунку в національній валюті;

- розглянути застосування управлінського обліку операцій на поточному рахунку в національній валюті;

- дослідити автоматизацію обліку операцій;

- за результатами роботи зробити відповідні висновки.

Предметом дослідження є операції на поточному рахунку в національній валюті базового підприємства.

 

 

2. Організація обліку грошових коштів на рахунках в банку та його завдання.

 

 

Основним завданням обліку грошових коштів є:

1. Виконання операцій з грошовими коштами по розрахунках з постачальниками;

2. Контроль за дотриманням розрахункової дисципліни;

3. Своєчасне і правильне документальне оформлення операцій по руху грошових коштів;

4. Інвентаризація грошових коштів і відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку №4 "Звіт про рух грошових коштів" та надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

Гроші – це загальний еквівалент, той особливий товар, в якому усі інші товари висловлюють свою вартість.

Грошовий потік являє собою сукупність розподілених у часі надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються господарською діяльністю підприємства.

Поточний рахунок – це рахунок підприємства, відкритий в уповноваженій установі банку (за вибором підприємства) для зберігання грошових коштів і проведення розрахунків у безготівковій формі.

Грошовий чек – наказ банку власника рахунка про видачу готівки з його поточного рахунка пред’явникові чека в сумі, зазначеній в останньому.

Платіжне доручення – доручення (наказ) банку про перерахування з поточного рахунка підприємства в безготівковій формі певних сум на рахунок одержувача (постачальнику, підряднику, казначейству, фондам соціального страхування та ін.).

Платіжна вимога-доручення – розрахунковий документ, який виписується одержувачем (постачальником, підрядником) і подається у свій банк з метою одержання коштів за товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги. Таку ж мету має і вимога-доручення, але вона надсилається платникові та після його згоди на оплату (акцепту) він передає її у свій банк як доручення.

Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні

Еквіваленти грошових коштів. До еквівалентів грошових коштів відносяться короткострокові високоліквідні інвестиції (як цінні папери, так і бездокументарні фінансові інструменти), вільно конвертовані в грошову готівку і яким непритаманний значний ризик зміни вартості.

Власне, еквіваленти грошових коштів (ЕГК) – це ті ж поточні фінансові інвестиції, й інші придбані на строк до 12 місяців, – але ті з них, які можуть бути продані в будь-який момент, прийнято називати ЕГК. Зрозуміло, бажання продати повинно збігатися з можливостями це зробити, тобто еквівалентами грошових коштів можуть вважатися ті, і тільки ті ЦБ, для яких на ринку склалася сприятлива кон'юнктура... За міжнародними правилами (не писали) до ЕРС відносяться ті ТФІ, які можуть бути продані в строк, що не перевищує трьох місяців. ЕРС – це не замінники грошових коштів, але такі фінансові активи, які можуть бути в них конвертовані в будь-який момент.

Тому, за аналогією з поточними фінансовими інвестиціями, можна кваліфікувати як еквіваленти грошових коштів такі активи:

§ часткові ЦБ (акції), призначені для продажу в найближчі 3 місяці;

§ боргові ЦП (фінансові векселі, облігації, ощадні сертифікати), термін погашення або продажу яких не перевищує 3 місяців;

§ короткострокові позики, надані іншим особам (договору позики і закладні), терміни погашення яких або переуступки прав вимоги не перевищують 3 місяців.

 

 

3. Порядок відкриття рахунку в банку.

 

Для зберігання грошових коштів і здійснення безготівкових розрахунків підприємства та інші суб’єкти підприємницької діяльності відкривають рахунки в банках. У процесі відкриття рахунків клієнтам банки керуються Інструкцією № 3 “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”, затвердженою Постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р. № 527 (далі - Інструкція № 3). Ця Інструкція визначає порядок не тільки відкриття, а й переоформлення та закриття поточних, депозитних рахунків у національній та іноземній валюті, а також бюджетних рахунків у національній валюті України.

Підприємство має право відкрити не один, а необмежену кількість поточних рахунків за своїм вибором і згодою банків. У разі відкриття двох або більше таких рахунків у національній валюті підприємство зобов’язане протягом трьох робочих днів з дня відкриття визначити один з рахунків основним, на якому буде обліковуватися заборгованість, що списується (стягується) в безспірному порядку, і повідомляє його номер податковому органу, де воно зареєстровано як платник податків.

Поточні рахунки в національній валюті відкриваються підприємствами, що здійснюють науково-дослідну, виробничу чи іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, що володіють основними та оборотними засобами й мають самостійний баланс.

Поточні рахунки (субрахунки) можуть бути відкриті за клопотанням власника основного поточного рахунка філіям та іншим відокремленим підрозділам цього власника, які перебувають на окремому балансі. Субрахунки відкриваються за місцем розташування цих підрозділів.

У разі необхідності підприємство відкриває поточний рахунок і в іноземній валюті. Цей рахунок відкривається в тому банку, де є поточний рахунок у національній валюті.

Якщо такий банк не має ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, то рахунки в іноземній валюті можуть відкриватися в іншому банку, який має означену ліцензію. Розрахунки іноземною валютою здійснюються в межах чинного законодавства України.

 

Для відкриття поточних та інших рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

1) заяву встановленого про відкриття зразка рахунка. Її підписують керівник і головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті відсутня посада головного бухгалтера, то заяву підписує тільки керівник;

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, засвідчену нотаріально або органом, який видав таке свідоцтво;

3) копію рішення про створення, реорганізацію підприємства;

4) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально або органом, який реєструє;

5) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

6) картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпоряджатися рахунком і право підпису розрахункових документів, засвідчену нотаріально або вищою організацією в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки підприємства;

7) копію документа про реєстрацію підприємства в органах Пенсійного фонду України. Якщо в цій установі банку відкрито поточний рахунок клієнта, то бюджетний рахунок відкривається на підставі заяви на відкриття останнього. У разі ненадходження коштів з бюджету протягом року такий рахунок закривається.

 

У разі відкриття поточних рахунків відокремленим підрозділам підприємства в установу банку, в якій відкривається поточний рахунок відокремленому підрозділу, подають такі документи:

¨ заяву на відкриття поточного рахунка, підписану керівником і головним бухгалтером відокремленого підрозділу або особою, на яку покладено обов’язки ведення бухгалтерського обліку та звітності. Якщо в штаті відсутня посада особи для ведення бухгалтерського обліку, то заяву підписує лише керівник;

¨ копію довідки про внесення відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, який видав відповідну довідку, чи вповноваженим працівником банку;

¨ копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

¨ копію належним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ, засвідчену нотаріально чи органом, що створив відокремлений підрозділ;

¨ картку з відбитком печатки та зразками підписів службових осіб підрозділу (Додаток 1), яким згідно з чинним законодавством та відповідними документами підприємства надано право розпорядження рахунком і підписування розрахункових документів. Зразки підписів і повноваження службових осіб засвідчуються нотаріально або керівником підприємства - юридичної особи, до складу якого входить відокремлений підрозділ;

¨ клопотання підприємства - юридичної особи - про відкриття для його підрозділу поточного рахунка;

¨ довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

¨ копію документів про взяття на податковий облік юридичної особи, яка створила відокремлений підрозділ, і відокремленого підрозділу (від податкового органу за місцем знаходження цього підрозділу), засвідчену податковим органом, нотаріально або вповноваженим працівником банку;

¨ копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Для відкриття тимчасових поточних рахунків господарським товариством з метою залучення коштів, що вносяться для формування статутного фонду (капіталу), подається заява про відкриття рахунка.

У разі переоформлення рахунка у зв’язку з реорганізацією підприємства (злиттям, приєднанням, поділом тощо) до банку подаються також документи, що й під час створення підприємства.

В Інструкції № 527 наведені й деякі інші особливості щодо відкриття рахунків для окремих суб’єктів підприємницької діяльності (дочірніх, орендних та інших підприємств).

Підставою для закриття поточних рахунків можуть бути:

· заява власника рахунка;

· рішення органу, на який законом покладено функції з ліквідації або реорганізації підприємства;

· рішення суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкрутом;

· інші підстави, передбачені чинним законодавством України або договором між банком і власником рахунка.

 

Для здійснення операцій по основної поточної діяльності шляхом безготівкових розрахунків банки відкривають своїм клієнтам банківський рахунок: розрахунковий або поточний.

Розрахункові рахунки відкриваються:

 

- Комерційним підприємствам і організаціям, тобто юридичним особам, основною метою діяльності яких є отримання прибутку (господарські товариства суспільства, повні товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерні товариства, дочірні і залежні товариства, виробничі кооперативи, державні та муніципальні унітарні підприємства);

- Громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи (індивідуальні та сімейні підприємства, орендні колективи, селянські та фермерські господарства тощо);

- Фінансовим організаціям, тобто організаціям, діяльність яких в основному пов'язана з грошима, з наданням послуг фінансового характеру, з акумулюванням і перерозподілом капіталу (інвестиційні фонди, трастові, лізингові, факторингові компанії, фондові та валютні біржі, брокерські організації, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди тощо).

Розрахункові рахунки використовуються юридичною особою для зарахування виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), доходів від позареалізаційних операцій, сум отриманих кредитів та інших надходжень, здійснення розрахунків з постачальниками, з бюджетом, з робітниками і службовцями, з банком за отриманими кредитами та відсотками по них і ін

Власник розрахункового рахунку має повну економічну та юридичну самостійність, виступає самостійним платником всіх належних з нього платежів до бюджету, самостійно вступає в кредитні взаємовідносини з банком і може здійснювати будь-які інші операції, пов'язані з його виробничою та інвестиційною діяльністю, що не суперечать чинному законодавству.

 

Поточні рахунки відкриваються всім тим, кому не може бути відкритий розрахунковий рахунок, і зокрема:

 

- Некомерційним організаціям - організаціям, що не мають в якості основної мети своєї діяльності одержання прибутку і не розподіляє отриманий прибуток між учасниками. Некомерційні організації можуть створюватися для досягнення соціальних, благодійних, культурних, освітніх, наукових та управлінських цілей, охорони здоров'я громадян, розвитку фізичної культури і спорту, захисту прав, законних інтересів громадян і організацій, вирішення спорів і конфліктів, надання юридичної допомоги, а також у інших цілях, спрямованих на досягнення суспільних благ. Некомерційні організації можуть існувати у вигляді громадських, релігійних організацій, фондів, некомерційних партнерств, автономних некомерційних організацій, об'єднань - юридичних осіб (асоціації, спілки), а також в інших формах, передбачених федеральним законом;

 

- По відокремленим підрозділам юридичної особи (філіям, представництвам) клопотанням юридичної особи з режимом використання коштів, виходячи з повноважень філії або представництва;

 

- установам та організаціям, які перебувають на бюджеті, керівники яких не є самостійними розпорядниками кредитів Самостійність власника поточного рахунку суттєво обмежена в порівнянні з власником розрахункового рахунку. Перелік операцій за поточними рахунками регламентується у відповідності з цілями діяльності власника рахунку відповідно до його установчих документів. Це робиться в момент відкриття рахунку в банку.

Відкриття розрахункового рахунку в банку супроводжується укладенням між підприємством і банком договору банківського рахунку, який фіксує взаємні зобов'язання сторін, їх відповідальність за проведення операцій за рахунком. Договір банківського рахунку, як правило, містить такі розділи.

 

I. Предмет договору.

II Права і зобов'язання сторін.

III Оплата послуг.

IV Відповідальність сторін.

V Термін дії договору та порядок розірвання.

VI Особливі умови.

VII Юридичні адреси сторін.

 

У розділі I договору в якості предмета договору вказується банківське обслуговування рахунку клієнта на умовах і в порядку, передбачених цим договором. Права і зобов’язання банку і клієнта (розділ 11 договору) випливають з чинного законодавства, а також визначаються конкретними домовленостями сторін.

 

Банк, як правило, бере на себе наступні зобов'язання:

 

- Відкрити і вести банківський рахунок клієнта;

- Вчасно видавати клієнту виписки з його рахунку;

- Надавати клієнту рахунки – фактури на оплату послуг з ведення рахунку;

- Забезпечувати клієнта бланками розрахунковими – грошових документів (чековими книжками та оголошеннями на внесок готівкою);

- Дотримуватися таємниці операцій за рахунком клієнта. Надавати відомості про стан рахунку і операціях по ньому тільки за згодою клієнта, за виключенням випадків, передбачених законодавством (ст. 26 ФЗ «Про банки і банківську діяльність»);

- Виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування коштів з рахунку і зарахування коштів на його рахунок не пізніше наступного операційного дня після отримання відповідного платіжного документа;

- Видавати готівкові грошові кошти з рахунку клієнта протягом одного (двох) операційних днів після надходження в банк заяви на бронювання грошових коштів на рахунку;

- Консультувати клієнта з питань розрахунків, правил документообігу та інших питань, що мають безпосереднє відношення до його розрахунково- касового обслуговування;

- В окремих випадках банк може взяти на себе зобов'язання здійснювати платежі з рахунку, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунку в режимі овердрафту). При цьому кредит може мати місце тільки за умови укладання додаткової угоди до договору банківського рахунку.

Клієнт зобов'язується:

- Дотримуватися діючі нормативні акти про банківську діяльність, що регулюють здійснення розрахункових та касових операцій;

- Щоквартально у встановлений термін представляти в банк касову заявку за встановленою формою для визначення потреби клієнта в готівкових коштах;

- Представляти в банк розрахунок ліміту залишку каси (не рідше одного разу на рік);

- Своєчасно подавати в банк заявку на бронювання грошових коштів на рахунку;

- Представляти в банк підтвердження залишку коштів на рахунку станом на 1 січня кожного року не пізніше 10 січня (або в інші терміни);

- Підтримувати мінімальний залишок грошових коштів на рахунку в сумі, узгодженої з банком.

У разі, якщо клієнт і його кредитор в укладений ними договір включили умова, що дає кредитору право на безспірне списання сум, клієнт зобов'язаний повідомити банку письмово про це умови і про виттям згоду на безспірне списання сум, що закріплюється в додатковому узгодженні клієнта та банку до договору банківського рахунку.

Окремий розділ договору банківського рахунку (розділ III) передбачає порядок оплати послуг банку з ведення рахунку. Вартість оплачуваних послуг банку визначається відповідно до «Тарифами ставок комісійної винагороди за обслуговування рахунків юридичних лип у валюті РФ та іноземній валюті», які є невід'ємною частиною (додатком) до договору банківського рахунку. У даному розділі обмовляється також конкретний порядок оплати послуг банку (в момент вчинення відповідної операції або за сукупністю послуг за певний період; платіжним дорученням клієнта або безакцептне списання самим банком з рахунку належних з клієнта сум та ін.)

За порушення умов договору банківського рахунку в розділі IV передбачається відповідальність сторін. Так, банк відповідає за своєчасне і правильне відображення операцій по рахунку клієнта. У разі несвоєчасного зарахування на рахунок надійшли клієнтові грошових коштів або їх не обгрунтованого списання банком з рахунку банк зобов'язаний сплатити на цю суму відсотки в порядку і в розмірі. Відповідно до зазначеної статті, за користування чужими коштами внаслідок їхнього неправомірного утримання, ухилення від повернення, іншої прострочення в їхній сплаті або безпідставного отримання або заощадження інша сторона повинна сплатити відсотки на суму цих коштів. Розмір відсотків визначається яка обліковою ставкою банківського відсотка на день виконання грошового зобов'язання. Відповідальність банку за порушення зобов'язань настає лише за наявності вини банку. Клієнт несе відповідальність за достовірність і своєрідність подання документів для відкриття рахунку та ведення операцій по ньому. У разі неподання в банк у встановлені терміни бухгалтерської та статистичної звітностей, касових заявок, розрахунку ліміту залишку каси банк залишає за собою право призупинити операції по рахунку.

Розділ V договору регламентує термін дії договору та порядок його розірвання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами і діє, як правило, протягом одного календарного року. У разі, якщо жодна зі сторін не заявила про його розірвання до терміну дії, договір вважається продовженим на наступний календарний рік. Такий порядок продовження дії договору поширюється і на всі наступні роки.

Сторони вправі розірвати договір. За заявою клієнта договір може бути розірваний у будь-який час. Банк має право розірвати даний договір в односторонньому порядку тільки за рішенням суду в таких випадках:

 

- Коли сума грошових коштів, що зберігаються на рахунках клієнта, виявиться нижче мінімального розміру, передбаченого договором, якщо така сума не буде відновлена ​​протягом місяця від дня попередження клієнта про це;

- При відсутності операцій за рахунком протягом року, якщо інше не передбачене договором.

В якості особливих порядку вносити зміни до «тарифи ставок комісійної винагороди за обслуговування рахунку», право банку не сплачувати відсотки за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, право виробляти умов до договору банківського рахунку (розділ VI) можуть виступати, наприклад, право банку в односторонньому списання грошових коштів з рахунку клієнта без його письмової згоди у разі виявлення помилкових записів за рахунком. У даному розділі встановлюється також порядок вирішення спорів, що виникають у ході виконання договору банківського рахунку, та ін

Договір банківського рахунку складається у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу. Один примірник договору залишається у банку, другий - у клієнта.

До розрахунковому рахунку клієнта банк може вести дві картотеки: картотеку №1 і картотеку №2. Ведення картотеки № 1 не пов'язане з фінансовим становищем клієнта, а визначається виключно особливостями документообігу при окремих формах міжгосподарських розрахунків (платіжними вимогами) і необхідністю отримання згоди платника на оплату розрахункового документа кредитора. Картотека №1 ведеться по позабалансовому рахунку банку «Розрахункові документи, що чекає акцепту для оплати».

Відкриття картотеки №2 до рахунку клієнта, навпаки, визначається виключно фінансовими труднощами клієнта. У дану картотеку поміщаються розрахункові документи, строк оплати яких минув і які не були оплачені через відсутність коштів на рахунку платника. Картотека №2 ведеться по позабалансовому рахунку банку «Розрахункові документи, не сплачені в строк» ​.

При недостатності коштів на рахунку для задоволення всіх пред'явлених до нього вимог клієнт втрачає право розпоряджатися коштами, які надходять на рахунок. У цьому випадку списання грошових коштів з рахунку здійснюється в міру надходження грошових коштів у встановленій законом черговості.

 

4. Форми безготівкових розрахунків

 

Економічний зміст і класифікація безготівкових розрахунків

Розрахункові відносини в Україні зумовлені наявністю товарного виробництва, товарного обороту грошей. В Україні більшість розрахунків здійснюється у безготівковій формі. Зобов’язання платника (покупця, замовника, і іншого споживача) розрахуватись з своїм контрагентом за поставлену йому продукцію (виконану роботу, надані послуги) виникає в наслідок укладення відповідного договору поставки, купівлі-продажу, підряду тощо.

Існування цього зобов’язання базується на відповідному виконанні отримувачем засобів (поставником, підрядчиком, виконавцем тощо), свого зобов’язання по цьому договору, яке є зустрічним по відношенню до зобов’язання платника.

Безготівковий грошовий обіг – це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержуванням товарів та оплатою їх. Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні - прискорюється обіг грошових коштів господарських суб’єктів; значно скорочуються суспільні витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу.

Безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно, відносини між банками та між клієнтами банків. Безготівкові розрахунки є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли поставка передує оплаті, та акредитивним, - коли оплата передує відправленню продукції. Акцепт у даному разі виступає як згода на оплату розрахункових документів. Інкасо - це банківська розрахункова операція, завдяки якій банк одержує гроші за дорученням клієнта і зараховує ці гроші на його банківський рахунок на підставі поданих розрахункових документів. Акредитив – це розрахунковий документ, за яким один банк доручає іншому здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього грошових коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені чи надані послуги.

Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

Як правило, безготівкові розрахунки поділяються за об’єктом розрахунків, тобто залежно вид призначення платежу, на дві групи:

• розрахунки за товарні операції - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконанні роботи;

• розрахунки за нетоварні операції - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо.

В залежності від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

• внутрідержавні (внутрішньо, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

• міждержавні розрахунки (між господарськими суб’єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Безготівкові розрахунки класифікуються також як:

• гарантовані, тобто, такі що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування грошових засобів;

• негарантовані, тобто, такі за яких платіж не гарантується;

Залежно від способу реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть буди:

• прямі - здійснюються безпосередньо між постачальниками;

• транзитні - здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).

Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності, підприємствами без створення юридичної особи і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банки шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягування та безакцептне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускається. Господарські суб’єкти самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні договорів. Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків.

Виділяються такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:

1. Грошові кошти всіх господарських суб’єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов’язковому зберіганню на розрахункових, поточних та інших рахунках в установах банків. При кризовому стані економіки недотримання цього принципу призводить до відтоку грошей з легальних каналів грошового обороту і, як наслідок, до посилення тіньового характеру економіки.

2. Грошові розрахунки і платежі підприємств (організацій) усіх форм власності здійснюється через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами проведення цих розрахунків. Готівкові розрахунки характерні лише для невеликих за сумою міжгосподарських платежів і обмежених витрат на внутрігосподарські потреби. В кризовій економіці здійснення розрахунків між господарськими суб’єктами готівкою (а часто й валютною іноземних держав), минаючи установи банків і поза їх нім контролем, посилює нелегальний режим функціонування багатьох підприємств і організацій, призводять до розширення дефіциту реальних “живих” грошових коштів.

3. Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту проведення платежу до терміну відпуску товарів - необхідна умова забезпечення економічності безготівкових платежів. Проведення оплати товарів і послуг після їх відвантаження (відпускання, надання) без затримки платежу свідчить про високу платоспроможність підприємств і ефективну платіжну та договірну дисципліну в народногосподарському обороті країни.

4. Платежі за товари і послуги з рахунка підприємства здійснюються, як правило, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов. У разі порушення умов договору платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що повідомляє постачальника у порядку і в терміни, непередбачені договором. Цей принцип організації безготівкових розрахунків відображає основоположну роль споживача (покупця) в системі ринкових відносин.

5. Безготівкові розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, шо є на рахунку платника, або його права на одержання кредиту (банківського чи комерційного). Якщо на рахунку покупця немає достатніх грошових коштів, платежі не можуть бути здійснені в принципі “Не постачати, не маючи гарантій оплати” - правило ринкових відносин. Банком відкривається і обслуговується картотека неоплачених вчасно розрахункових документів. Платежі проводяться в міру надходження грошових коштів на рахунок платника.

6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум з рахунка платника. Банк зобов’язаний проконтролювати ці рахунки, щоб попередити зловживання, що мають місце під час оплати безтоварних документів. Якщо буде встановлено факт подання в банк безтоварних розрахункових документів, то банк зобов’язаний стягнути штраф з підприємства (організації), яке виписало такий документ.

7. Постачальники і покупці (споживачі) мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду. Банк не втручається у договірні відносини та вибір форм розрахунків і способу платежу. Платники й одержувачі коштів контролюють вчасне проведення розрахунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановленому претензійно-позовному порядку без участі банківських установ. Необхідним є використання найраціональних форм і способів безготівкових розрахунків у даних фінансово-господарських умовах.

Специфіка прояву принципів організації безготівкових розрахунків у вітчизняній економіці виражається лише несприятливими кризовими умовами господарювання.

Недотримання принципів організації безготівкових розрахунків призводить до кризи всієї системи розрахунків (платіжної кризи).

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень і платіжних вимог – доручень

У сучасних умовах застосовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами-дорученнями;

- чеками;

- акредитивами;

- векселями;

 

При здійсненні розрахунків клієнти можуть застосовувати систему „клієнт- банк”, яка забезпечує: передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту; автоматичне ведення протоколу передачі розрахункових документів між банком і клієнтом; автоматичне архівування протоколів на прикінці дня.

Платіжне доручення – це документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку. (Додаток 2)

Платіжне доручення оформляється платником за формою, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках.

Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення. Банк платника не приймає платіжного доручення, якщо дата валютування визначена пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Банк отримувача до настання дати валютування, що зазначена в електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня згідно з порядком, передбаченим у договорі, повідомляє отримувача про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування. Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний зарахувати кошти на рахунок отримувача на початок операційного дня, який визначений датою валютування.

\ Якщо дата валютування припадає на неробочий день, то банк отримувача зараховує кошти на його рахунок на початок першого робочого дня, наступного за днем, який визначений датою валютування. Операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.

Платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Лист про відкликання коштів платник подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів.

Банк отримувача, одержавши цю вказівку, цього самого операційного дня перераховує кошти з відповідного рахунку на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів платником.

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з