Типологізація фінансової системи

Фінансова система пронизує усю національно-економічну систему, починаючи від домогосподарств, індивідуальних і партнерських підприємств, корпоративних підприємств й закінчуючи і державою.

Також додатково слід зазначити, що у теоретико-практичному плані важливою є проблема типологізації фінансових систем (рис 2.1). Аналіз останньої проблеми привів нас до висновку про доцільність і можливість виділення таких двох типів фінансових си­стем як чиста і реальна. Дамо їм невеличку наукову характеристику.

Так, чиста фінансова економічна система є сукупністю ме­ханізмів, інститутів чи установ формування, руху і використання так званих чистих фінансових фондів (або чистих фінансів), які трактуються у економічній літературі по-різному і відповідно до цього можна виділити декілька видів чи типів чистих фінансово-економічних систем.

Виділяють наступні трактування чистих фінансів.

1) фінансові фонди, які формуються лише від певної підпри­ємницької діяльності або ж купівлі-продажу певних економічних ресурсів. Даний тип фінансів і фінансових фондів формує підпри­ємницький сектор чистої фінансової системи, який є основою роз­витку та функціонування фінансової економічної системи н цілому;

2) фінансові фонди або ж фінансові ресурси, які формуються виключно на безеквівалентній основі, тобто на основі податків.

Вищезазначений тип фінансових ресурсів є так званим державним сек­тором чистої фінансово-економічної системи;

3) фінансові фонди чи фінансові ресурси, що формуються на основі руху (емісії, реалізації) цінних паперів — акцій, облігацій, сертифікатів тощо. На основі цього типу чи такого розуміння чис­тих фінансів формується так званий фондовий сектор чистої фінан­сово економічної системи і відповідний фондовий ринок (ринок цінних паперів чи ринок фінансового капіталу).

 

 

 

 

Рис. 2.1. Типологізація фінансової системи

Таким чином, чиста фінансово-економічна система, поєдну­ючи три вищевказаних сектори — підприємницький (комерцій­ний), державний та фондовий — є елементом національної грошо­во-кредитної системи, без якої вона узагалі не може існувати та функціонувати нормально. З огляду на останнє поняття фінансів та грошей (або ж фінансової і грошово-кредитної систем) надзвичай­но часто ототожнюються. Так, у практиці господарювання й у еко­номічній літературі вони як правило окремо не ідентифікуються і вважаються ідентичними поняттями відповідної системи, оскільки гроші у широкому розумінні — це будь-що, що є платіжним засо­бом, включаючи і безпосередньо фінанси, фінансові активи (цінні

папери). А фінанси у їх широкому розумінні включають до свого складу і власне гроші або ж грошові активи. Усе це вказує на те, що поняття чистої фінансової системи є досить умовним і відіграє певну роль у так званому чистому (високому) теоретичному аналізі й під час побудови та розвитку так званої високої (чистої) економічної те­орії. А у практичному, або ж прикладному, аспекті-поняття фінансів вживається у їх реальному, а не чистому значенні чи розумінні.

Й нарешті реальна фінансова система (або реальні чи змішані фінанси) є такою фінансовою системою, у якій формування чистих фінансів (грошових фондів, які формуються внаслідок певної підпри­ємницької діяльності) доповнюється формуванням квазічистих фі­нансів (грошових фондів, які формуються у результаті випуску акцій й облігацій) і так званих фіскальних (податкових) фінансів (грошових фондів, що формуються на податковій основі). Будь-яка із нинішніх національних фінансових систем за своїм характером є змішаною, або ж реальною, фінансовою системою, оскільки вона передбачає як формування чистих, так і квазічистих та фіскальних фінансів.

Згідно вищезазначеного змісту реальної фінансової системи в її складі виділяють наступні три сектори.

Сектор 1 — чистий фінансовий сектор реальної фінансової системи, у якому процес формування грошових фондів здійсню­ється на еквівалентній основі згідно до дії закону вартості. Загалом, чистий фінансовий сектор впливає на переважну частину бізнесу, населення і частково держави.

Сектор 2 — квазічистий фінансовий сектор, в якому грошові фонди початково формуються не внаслідок здійснення певної підприємницької (комерційної чи виробничої) діяльності, а на по­зичковій основі у результаті випуску та реалізації цінних паперів (акцій, облігацій і т. ін.). Випускати акції і облігації мають право лише корпорації й держава (індивідуальні та партнерські підприємства позбавлені подібної можливості).

Сектор 3 — фіскальний (чи податковий) сектор реальної фінансової системи, де грошові фонди формуються переважно за рахунок податків. Сферою впливу даного сектору є держава та її територіальні органи і він (сектор) реалізує себе у формуванні дер­жавного, регіонального (обласного) та місцевого (муніципально­го) бюджетів як певних грошових фондів доходів і видатків на відповідних рівнях державної влади.

Додатково слід звернути свою увагу на те, що співвідношен­ня вищезазначених секторів є далеко не неоднаковим у всіх

еко номіках на певний момент часу, а також в різні історичні епохи роз­витку національних економічних систем.