Сутність фінансової стійкості

Після загальної характеристики фінансового стану і його зміни за звітний період наступним важливим завданням аналізу фінансового стану є дослідження показників фінансової стійкості підприємства. Для даного блоку аналізу вирішальне значення має питання про те, які показники відображають сутність стійкості фінансового стану. Відповідь на це запитання насамперед пов'язана з балансовою моделлю, з якої виходить аналіз. В умовах ринку ця модель має такий вигляд:

Ф + 3 + Г=Д^В+К^Т+Кt+К° + Р, (1.8)

де умовні позначки мають зміст:

Ф - основні засоби і вкладення;

З - запаси й витрати;

Г - грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, розрахунки (дебіторська заборгованість) та інші активи;

Дв - джерела власних коштів;

КT - короткострокові кредити та позички;

К^т - довгострокові кредити і позички;

К° - позички, не сплачені в строк;

Р - розрахунки (кредиторська заборгованість) та інші пасиви (див. табл. 1.18).

Таблиця 1.18

Баланс підприємства (в агрегованому вигляді)

 

АКТИВ	Умовні позначки	ПАСИВ	Умовні позначки
1. Основні засоби і вкладення	Ф	1. Джерела власних засобів	дв
2. Запаси і витрати		2. Розрахунки та інші пасиви	р
3. Кошти, розрахунки та інші активи	Г	3. Кредити й інші позикові засоби	к
у тому числі:		утому числі:
кошти і короткострокові фінансові вкладення	гк	Короткострокові кредити і позикові засоби	Кt
розрахунки та інші активи	га	довгострокові кредити і позикові засоби	кт
		позички, не погашені в строк	к°
БАЛАНС	Б	БАЛАНС	Б

Як бачимо, ця модель являє собою певне перегрупування статей бухгалтерського балансу для виділення однорідних груп за строками повернення величин позикових коштів. Насамперед, на основі агрегування статей розділу III і IV пасиву балансу можна вивести величини Кt і К^т.

З огляду на те, що довгострокові кредити й позикові кошти спрямовуються переважно на придбання основних засобів і на капітальні вкладення, перетворимо вихідну балансову формулу у таку:

3 + Г=[(Д^В + К^Т)-Ф] + [КЧК°+Р]. (1.9)

Звідси можна зробити висновок, що за умови обмеження запасів і витрат З величиною [(Д^в + К^т) - Ф]:

3<(Д^В+К^Т)-Ф (1.10)

буде виконуватися умова платоспроможності підприємства, тобто грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення (цінні папери) і активні розрахунки покриють короткострокову заборгованість підприємства [Кt + К° + Р]:

Г>[Кt + К°+Р]. (1.11)

Таким чином, співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів і величин власних і позикових джерел їхнього формування визначає стійкість фінансового стану підприємства. Забезпеченість запасів і витрат джерелами їх формування є сутністю фінансової стійкості, тоді як платоспроможність виступає її зовнішнім проявом. У той же час, ступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами коштів є причиною того чи іншого ступеня платоспроможності (або неплатоспроможності), що виступає як наслідок цієї забезпеченості.

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або нестача джерел коштів для формування запасів та витрат, що одержується у розмірі різниці величини джерел коштів і величини запасів і витрат. При цьому, мається на увазі забезпеченість визначеними видами джерел (власними, кредитними й іншими позиковими), оскільки достатність суми усіх можливих видів джерел (включаючи короткострокову кредиторську заборгованість та інші пасиви) гарантована тотожністю підсумків активу і пасиву балансу.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовуються кілька показників, що відображають різний ступінь охоплення існуючих джерел коштів:

1) наявність власних оборотних коштів,що дорівнює різниці величини
джерел власних коштів і величини основних засобів і вкладень: Е^в = Д^в - Ф;(1.12)

2) наявність власних і довгострокових позикових джерел
формування запасів і витрат,що отримується з попереднього показника
збільшенням на суму довгострокових кредитів і позикових коштів:

Е^Т=(Д^В + К^Т)-Ф; (1.13)

3) загальна величина основних джерел формування запасів і витрат

дорівнює сумі попереднього показника і величини короткострокових кредитів та позикових засобів (до яких у даному випадку не приєднуються позички, що не погашені в строк):

Е^£ = (Д^В + К^Т)-Ф+К¹ = Е^Т + К'. (1.14)

Кожний із наведених показників наявності джерел формування запасів і витрат повинен бути зменшений на величину іммобілізації оборотних коштів. Визначення її величини можливе лише в рамках внутрішнього аналізу на основі облікових даних. Критерієм тут повинна бути низька ліквідність або повна неліквідність виявлених сумнівних сум.

Показник наявності власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат є дещо умовним. Тому, що довгострокові кредити і позикові кошти використовуються, у основному, на капітальні вкладення і на придбання основних засобів, і фактично показник наявності Е^т відбиває скоректовану величину власних оборотних коштів, і тому його назва «наявність власних і довгострокових позикових джерел» указує лише на той факт, що вихідна величина власних оборотних коштів Е^в збільшена на суму довгострокових кредитів і позикових коштів.

Показник вартості чистих мобільних засобів, що дорівнює різниці оборотних активів і поточної заборгованості, відповідає показнику наявності власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат. Дійсно, якщо поточна заборгованість буде перенесена в ліву частину балансової моделі, то остання буде мати такий вигляд:

(3 + Г)-(Кt + К° + Р) = (Д^В + К^Т)-Ф. (1.15)

У лівій частині рівності маємо різницю оборотних активів підприємства і його поточної заборгованості, а у правій - величину показника Е. Таким чином, ці перетворення дозволяють визначити обґрунтовані взаємозв'язки між показниками фінансового стану підприємств.

Показник загальної величини основних джерел формування запасів і витрат (E^s) є наближеним, тому, що частина короткострокових кредитів видається під товари відвантажені (позначимо цю частину короткострокових позичок, не призначених для формування запасів і витрат - (ф К⁴), а для покриття запасів і витрат додається частина кредиторської заборгованості (позначення - Р), що надається банком при кредитуванні. Величини Кt і Р, у балансі не відбиваються, їх можна визначити лише за верхньою межею.

 

 

Поряд з оптимізацією структури пасивів у ситуаціях, що задаються останніми двома умовами, стійкість може бути відновлена шляхом обгрунтованого зниження рівня запасів і витрат.

Схема, що узагальнює алгоритми розрахунків показників фінансового стану підприємства, може бути подана в такому вигляді (рис. 1.1).

До цих показників відносяться: коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами коштів; надлишок (чи нестача) засобів для формування запасів і витрат; запас стійкості фінансового стану (у днях); надлишок (чи нестача) засобів на 1 тис. грн. запасів.

Щоб зняти фінансову напругу підприємству необхідно з'ясувати причини різкого збільшення на кінець року наступних статей матеріальних оборотних коштів: виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів. Але це вже завдання внутрішнього фінансового аналізу.

У рамках внутрішнього аналізу здійснюється поглиблене дослідження фінансової стійкості підприємства на основі побудови балансу неплатоспроможності, до якої відносяться такі взаємозалежні групи показників:

1. Загальна величина неплатежів:

- прострочена заборгованість за позикою банку;

- прострочена заборгованість по розрахункових документах постачальників;

- неплатежі до бюджетів;

- інші неплатежі, у тому числі з оплати праці;

2. Причини неплатежів:

- нестача власних оборотних коштів;

- понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей;

- товари відвантажені, не оплачені в строк покупцями;

- товари на відповідальному збереженні в покупців через відмовлення від акцепту;

- іммобілізація оборотних коштів у капітальне будівництво, у заборгованість працівників по отриманих ними позичках, а також у витрати, що не покриваються коштами спеціальних фондів цільового фінансування.

3. Джерела, що послабляють фінансову напруженість:

- тимчасово незадіяні власні кошти (фонди економічного стимулювання, фінансові резерви і т. ін.);

- залучені кошти (перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською);

- кредити банку на тимчасове поповнення оборотних коштів та інші
позикові засоби.

 

Для аналізу фінансового стану платіжної дисципліни і кредитних відносин рекомендується розглядати дані показники у динаміці (наприклад, поквартально).

Поряд із джерелами формування запасів і витрат важливе значення для фінансового стану має оборотність як всього оборотного капіталу (активів), так і особливо товарно-матеріальних цінностей, що виражається у відносному (проти обороту) зниженні запасів і витрат.

Поглиблений аналіз стану запасів і витрат виступає як складова частина внутрішнього аналізу фінансового стану, оскільки припускає використання інформації про запаси і витрати, що не міститься в бухгалтерській звітності та у певній мірі відносяться до сфери комерційної таємниці.

Повернемося до основної балансової моделі, що має такий вигляд:

Ф + 3 + Г=Д^В+К^Т+К' + К°+Р. (1.26)

Орієнтуючись на зовнішні ознаки фінансового благополуччя, ми визначили необхідні критерії і типи фінансової стійкості підприємства. Сутність фінансової стійкості визначалася як забезпеченість запасів і витрат джерелами формування засобів, тобто:

3<(Д^В+К^Т)-Ф. (1.27)

Однак цілком очевидно, що з умови платоспроможності підприємства випливає не один, а два напрями оцінки фінансової стійкості підприємства, а саме:

1. Оцінка фінансової стійкості підприємства, з огляду на ступінь покриття
запасів і витрат джерелами коштів, тобто за умови:

3<(Д^В+К^Т)-Ф. (1.28)

2. Оцінка фінансової стійкості підприємства, з огляду на ступінь покриття
основних коштів і інших позаоборотних активів джерелами коштів, тобто за
умови:

Ф<(Д^В+К^Т)-3, (1.29)

де (Д^в + К^т) являє собою величину перманентного, тобто постійного капіталу підприємства. Власний капітал і довгострокові кредити і позики є стабільними джерелами фінансування діяльності підприємства.

Обидва напрямки оцінки фінансової стійкості випливають із загальної формули стійкості, тобто за умови:

Ф + 3<Д^В + К^Т, (1.30)

яка означає, що в кладення капіталу в основні кошти і матеріальні запаси не повинні перевищувати величини перманентного капіталу.

У таблиці 1.20 наводиться класифікація типів фінансової стійкості для умов другого напряму оцінки.

Таблиця 1.20

Класифікація типів фінансової стійкості для умови Ф < (Д^в + К^т) - 3.

 

Стійкість	Поточна	У короткостроковій перспективі	У довгостроковій перспективі
1. Абсолютна	ГК>Р+К°	ГК>Р+К°+К'	ГК>Р+К°+К'+КТ
2. Нормальна	Г>Р+К°	Г>Р+К°+К'	Г>Р+К°+К'+КТ
3. Передкризова (мінімальна стійкість)	Г+ 3 > Р+ К°	Г+3>Р+К°+К'	Р+3>Р+К°+К'+КТ
4. Кризова	Г +3 < Р+ К°	Г+3<Р+К°+К'	Г + 3<Р + К°+К'+КТ

Фінансова стійкість - це певний стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. У результаті здійснення якої-небудь господарської операції фінансовий стан підприємства може залишитися

незмінним, покращитися або погіршитися. Потік господарських операцій, що здійснюються щоденно, є ніби «збурювачем» певного стану фінансової стійкості, причиною переходу з одного типу стійкості до іншого. Знання меж зміни джерел коштів для покриття вкладень капіталу в основні фонди або виробничі запаси дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, що приводять до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.