Логіка викладу матеріалу учбового курсу така.

Розділ 1 направлений на позначення основних контурів наукової дисципліни, витриманий з урахуванням традицій і позицій авторитетних учених. Вона відображає сучасний стан психології праці. Основна увага надається її об'єкту і предмету, змісту понять «праця» і «діяльність».

Розділ 2 присвячений історії дисципліни і повинна відобразити динамічність її розвитку. «Наука вічна в своєму прагненні, невичерпна в своєму об'ємі і недосяжна в своїй співали», - писав Карл фон Бер. Цю динаміку хотілося відобразити двома способами - хронологічно, як історію розвитку науки через факти, події, задачі, імена, дати; і структурно - як процеси її постійної диференціації і інтеграції. Увага надається основним чинникам розвитку науки.

На чолі 3 розглядаються основні становлячі психології праці в широкому значенні слова - як «комплексу наук про працю і людину як суб'єкта праці»: психологія праці (у вузькому значенні), інженерна психологія, ергономіка, організаційна психологія, профорієнтація, професійне навчання.

На чолі 4 обговорюються основні робочі поняття психології праці як науки і основні її «одиниці» - професія, трудовий пост, робоче місце, їх взаємостосунки і характеристики.

Розділ 5 присвячений «макроструктурі» наукової дисципліни і включає розширене обговорення її об'єкту і предмету. Тут же в широкому контексті розглядаються взаємостосунки людини як суб'єкта з власною і «протистоячою» йому природою.

На чолі 6 розглядаються методи дослідження, експерименту, експертизи, методи і правила організації робочого місця психолога в організації (на підприємстві, у фірмі). Основна увага надається тактиці і стратегії діяльності психолога як особи, що забезпечує зустріну науки і практики, фахівця, організуючого їх ефективну взаємодію.

На чолі 7 розглядаються параметри обох «полюсів» системи «суб'єкт-об'єкт» і системи в цілому: умови праці, його ефективність, чинники успішності суб'єкта праці, а також їх детермінанти баланс і відносини «зовнішньої» і «внутрішньої» в праці людини (м'язова система, фізіологія, сенсомоторика, когнітивна сфери). Тут же аналізуються історичні тенденції динаміки розвитку праці.

На чолі 8 обговорюється широкий круг питань адаптації людини до професійної діяльності і його становлення як професіонала - умови, чинники, психофізіологічна «ціна», рівні і специфічні механізми, «одиниці» адаптації. Обговорюються проблеми і можливості виходу психології праці за межі традиційного «масштабу» її понятійного апарату.

На чолі 9 аналізуються питання професійної придатності і професіоналізму суб'єкта - критерії оцінки людини як суб'єкта і його діяльності. Розглядаються критерії розуміння професійної придатності людини і контексти її оцінки в історичній перспективі.

На чолі 10 професійний відбір кандидатів розглядається як один з компонентів управління персоналом організації з урахуванням особливостей діяльності в социономічних професіях, діяльності в системах «людина-техніка», «людина - художній образ», «людина-знак», «людина-природа». Аналізуються різні технології оцінки суб'єкта діяльності в професіях різних типів.

На чолі 11 розглядається широкий спектр питань підбору, відбору, професійного навчання і перенавчання, атестації кадрів - принципи, методики і технології. Акцентується увага на історичному зсуві логіки роботи з людьми - від «обліку кадрів» до «управління людськими ресурсами».

Розділи 12-13 присвячені полюсу «суб'єкта» - людині як активному суб'єкту своєї життєдіяльності. У викладі задач розділу 12 використовується методичний прийом «теза - антитезис - синтез». Його призначення - передати суть наукового віддзеркалення миру, роль наукових парадигм, роль особи, індивідуальності ученого в становленні дисципліни. Головне тут - не зіставлення і вердикти про більшу або меншу наукову обґрунтованість наукових концепцій, що склалися, а розповідь про глибинні процеси науки як специфічної сфери діяльності, де більш обґрунтована гіпотеза замінює вчора ще авторитетну, але сьогодні вже менш переконливу у вічному русі науки до пізнання Істини.

На чолі 13 автор не прагнув привести доводи на користь тієї або іншої концепції, а хотів виразити свою безмірну пошану людям науки, віруючим в Людину, відкриваючим людству його шляху, його можливості, призначення кожної людини і його унікальний життєвий шлях. Мабуть, одним з найвідоміших імен в цьому ряду із згаданих в книзі є Абрам Маслоу. Інші імена ви неодмінно знайдете як в справжній допомозі, так і в підручниках по інших учбових курсах.

На чолі 14 ставиться питання про перспективні цілі і задачі науки, її місії в розвитку суспільства.

Складність, багатозначність і проблема викладу матеріалу зростає від 1-й до 14-й глави. Таким чином, читач, потребуючий в повній «ясності» і «однозначності», завжди зможе зупинитися на якийсь час в будь-якій зручній для нього частині шляху. Виклад матеріалу, що не вміщається в «канони», відбувається поступово: використовуються все більш довгі ланцюжки причинно-наслідкових відносин, все більш часті залучення нових засобів віддзеркалення (приклад, зразок, метафора, притча).

Ближче до висновку автор все частіше пропонує для розгляду читачу невирішені, відкриті, багатозначні питання даної дисципліни. Причина - все більш міцніюча упевненість в читачі, в його здатності піти далі.

Поступово, від 1-й до 14-й глави, відбувається ускладнення тексту, що відображає прагнення автора передати багатозначність наукового віддзеркалення дійсності на прикладі «простих» і «очевидних» відносин людини із засобами, об'єктами і результатами його праці. Праці людини, що зрештою кардинально перетворює не тільки матеріальні субстрати, включені у взаємодію, але і самого суб'єкта, і людське співтовариство в цілому, до якого він належить, якому він служить, яке відтворює його і формує і яке - в тих же процесах - взаємно формує суб'єкта праці як людину, як особа, як індивідуальність. І всі ці складні історичні і культурні процеси «архівуються» в короткій формулі нашої наукової дисципліни - в системі «суб'єкт-об'єкт».

Автору хотілося щиро і ненав'язливо передати віру в безкрайні можливості науки, показати, що її межами частіше виступають лише можливості «жанру», специфіка наукових і практичних задач, стиль мислення дослідника, домінуючі парадигми, особистий потенціал ученого (інтелект, етичні і вольові якості, переконаність, спостережливість, професіоналізм і багато що інше), матеріальна база науки.