Студопедия — Біосфера. Структура біосфери. Поняття про ноосферу. Вчення Вернадського.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Біосфера. Структура біосфери. Поняття про ноосферу. Вчення Вернадського.






Розвиток Землі, як і інших планет Сонячної системи, має тривалу геологічну історію. За цей час ви­никли її оболонки: літосфера, гідросфера та атмосфера.

Літосфера - зовнішня тверда оболонка завглибшки 50-200 км. Вона складається з повер­хневого шару осадових порід, які формуються за участю живих істот (вапняк, крейда, кремнезем тощо), а також з граніту та нижнього базальтового шару.

Сукупність усіх водойм (океанів, морів, річок, озер тощо) утворює водяну оболонку - гідросферу, яка займає майже 71% поверхні планети. Товщина цієї оболонки мін­лива та досягає в деяких місцях понад 11 000 м.

Газова оболонка, розміщена над поверхнею літосфери та гідро­сфери, називається атмосферою, її ниж­ня частина до 15—18 км заввишки (в помірних широтах—до 8—12 км) має назву тропосфера. Тут містить­ся зважена у повітрі водяна пара, здатна пересуватися на значні відстані внаслідок нерівномірного прогрівання поверхні Землі, фор­муються хмари, виникають опади (дощ, сніг тощо). Температура тро­посфери, особливо її нижніх шарів, непостійна.

Над тропосферою розташована стратосфера, яка досягає 80 км заввишки. Біля верхньої межі цього шару виникає північне сяйво (свічення газів, спричинене потоком елек­трично заряджених частинок, що випромінює Сонце).

У стратосфері на висотах між 7-8 км (над полюсами), 17-18 км (над екватором) та 50 км сформувався особливий озоновий екран (від грец. озон - пахучий). Він має підвищену концентрацію молекул озону (Од), який утворюється під дією сонячної радіації з кисню (02). Озоновий екран має виняткове значення для існування біогеоценозів суходолу і біосфери в цілому, відбиваючи короткохвильове ультрафіо­летове випромінення Сонця, яке згубно діє на живу матерію.

Поняття біосфера (від грец. біос - життя) запропонував у 1875 році австрійський геолог Е. Зюсс. Учення про біосферу як особливу частину Землі, населену живими організма­ми, створив український учений ВЛ.Вернадський, хоча на його думку, вперше до цієї ідеї в своїх працях наблизився французь­кий біолог Ж.-Б. Ламарк. Біосфера не утворює окремої оболонки Землі, а є частиною геоло­гічних оболонок земної кулі, заселених живими організмами, займа­ючи верхню частину літосфери, всю гідросферу та нижній шар ат­мосфери. Це - сукупність усіх біогеоценозів Землі, єдина глобальна екосистема вищого порядку.

У глиб літосфери організми можуть проникати на відносно не­значні глибини, наприклад, на глибинах 2-4 км мешкають лише деякі групи бактерій, переважно у нафтоносних пластах. Проникнення живих істот у глиб літосфери обмежене високою температурою (понад 100°С) гірських порід і підземних вод на глибинах 1,5—15 км. Натомість у гідросфері життя трапляється на будь-яких глибинах, навіть максимальних. Поширення організмів у атмосфері (переважно спор і цист у стані анабіозу) обмежене озоновим екраном, бо вище нього все живе гине під дією космічного випромінювання. Максимальна висота, на якій виявлено спори бактерій і грибів, становить близько 22 км. Найви­ща концентрація біомаси спостерігається там, де найсприятливіші і найрізноманітніші умови існування організмів — на межах окре­мих оболонок Землі: літосфери та атмосфери, атмосфери та гідро­сфери і гідросфери та літосфери.

В.І. Вернадський ще в першій половині XX сторіччя передбачав, що біосфера розвинеться у ноосферу. Спочатку В.І. Вернадський розглядав ноосферу як особливу «розумову» оболонку Землі, яка розвивається поза біосферою. Але згодом він дійшов висновку, що ноосфера - це но­вий стан біосфери, за якого розумова діяльність людини стає визна­чальним фактором її розвитку. Зокрема він зазначав, що біосфера переходить у новий стан - ноосферу - під впливом наукової думки і людської праці. Отже, ноосфера - це якісно нова форма організації біосфери, яка формується внаслідок її взаємодії із людським суспільством і перед­бачає гармонійне співіснування природи і людини.

Всю сукупність організмів на планеті Земля В.І.Вернадський називав живою речо­виною. Основними її характеристиками є сумарна біомаса, хіміч­ний склад та енергія. Однією з властивостей живої речовини є її постійний обмін із до­вкіллям,.Унаслідок цього через організми проходить значна кількість хімічних елементів. Хоча до складу живих істот входять ті самі хімічні елементи, що й до неживих об'єктів, однак, як вам відомо, в живих істо­тах і неживій природі вони знаходяться в різних співвідношеннях. Живим організмам для здійснення біохімічних процесів необхідні речовина та енергія, які вони дістають з навколишнього середо­вища, при цьому значно перетворюючи останнє. У результаті по­стійного і безперервного обміну з довкіллям, різні хімічні елементи надходять у живі істоти, можуть у них накопичуватись, виходячи з організму лише через певний час або зберігаючись у ньому протя­гом усього життя. Постійний колообіг речовин і потік енергії забезпечує функціонування біосфери як цілісної системи.







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 640. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

ТРАНСПОРТНАЯ ИММОБИЛИЗАЦИЯ   Под транспортной иммобилизацией понимают мероприятия, направленные на обеспечение покоя в поврежденном участке тела и близлежащих к нему суставах на период перевозки пострадавшего в лечебное учреждение...

Кишечный шов (Ламбера, Альберта, Шмидена, Матешука) Кишечный шов– это способ соединения кишечной стенки. В основе кишечного шва лежит принцип футлярного строения кишечной стенки...

Принципы резекции желудка по типу Бильрот 1, Бильрот 2; операция Гофмейстера-Финстерера. Гастрэктомия Резекция желудка – удаление части желудка: а) дистальная – удаляют 2/3 желудка б) проксимальная – удаляют 95% желудка. Показания...

Ученые, внесшие большой вклад в развитие науки биологии Краткая история развития биологии. Чарльз Дарвин (1809 -1882)- основной труд « О происхождении видов путем естественного отбора или Сохранение благоприятствующих пород в борьбе за жизнь»...

Этапы трансляции и их характеристика Трансляция (от лат. translatio — перевод) — процесс синтеза белка из аминокислот на матрице информационной (матричной) РНК (иРНК...

Условия, необходимые для появления жизни История жизни и история Земли неотделимы друг от друга, так как именно в процессах развития нашей планеты как космического тела закладывались определенные физические и химические условия, необходимые для появления и развития жизни...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.009 сек.) русская версия | украинская версия