Система основних завдань, спрямованих на реалізацію головної мети управління прибутком

Головна мета управління прибутком

Основні завдання управління прибутком

Забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному й перспективному періоді

Забезпечення максимізації розміру формованого при­бутку, що відповідає ресурсному потенціалу підприємства й ринковій кон’юнктурі Забезпечення оптимальної пропорційності між рів­нем формованого прибутку та імовірним рівнем ри­зику Забезпечення високої якості формованого прибутку Забезпечення виплати необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам підприємства Забезпечення формування достатнього обсягу фі­нан­сових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до завдань розвитку підприємства в майбутньому періоді Забезпечення постійного зростання ринкової вар­то­сті підприємства Забезпечення ефективності програм участі персо­на­лу у прибутку

Виконання фінансовим менеджером підприємства основних завдань управління формуванням прибутку підприємства спря­моване на врахування таких особливостей:

потенційна різноманітність структури прибутку підпри­єм­ства (за видами діяльності);

специфічність формування та обліку прибутку підприєм­ства в часі;

вплив на прибуток звітного періоду збиткових результатів окремих видів діяльності поточного й попереднього періодів господарювання.

Прогнозування прибутку підприємства проводиться лише в рамках його звичайної діяльності в розрізі визначення сум при­бутку від операційної діяльності, фінансових операцій та іншої звичайної діяльності.

Поняття фінансових результатів діяльності трактується в П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»:

1) збитки – це перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати;

2) прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати;

3) чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності;

4) різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) називається валовим при­бут­ком (збитком).

Головною метою управління прибутком є забезпечення збіль­шення добробуту власників підприємств на цей момент і в перспективі. Ця мета повинна забезпечувати одночасно гармо­нізацію інтересів власників з інтересами держави й персоналу підприємства. Виходячи з головної мети, система управління прибутком дає змогу вирішувати такі завдання:

1) забезпечення максимізації розміру прибутку, що фор­му­ється відповідно до ресурсного потенціалу підприємства;

2) забезпечення оптимальної пропорційності між рівнем при­бутку та допустимим рівнем ризику;

3) забезпечення високої якості прибутку, що формується;

4) забезпечення виплат необхідного рівня доходу на інвес­то­ваний капітал власникам підприємства;

5) забезпечення формування відповідного обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до завдань розвитку підприємства на майбутній період;

6) забезпечення постійного зростання ринкової вартості під­при­ємства;

7) забезпечення ефективності програм участі персоналу щодо прибутку.

Собівартість продукції (товарів, робіт і послуг) – це поточні витрати підприємства на її виробництво та реалізацію (у гро­шовій формі). Склад витрат, які можна відносити на собі­вар­тість, регламентований державою, а саме «Методичними реко­мендаціями з формування собівартості продукції (робіт, по­слуг)» від 2 лютого 2001 р.

Фінансовий результат від операційної діяльності визна­ча­ється як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподатку­вання визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінан­со­вих та інших витрат.

Різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподат­кування та сумою податку на прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат від звичайної діяльності.

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються відповідно: невідшкодовані збитки; прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).

Остаточний фінансовий результат діяльності підприємства – чистий прибуток (збиток), що визначається як різниця між різними видами доходів і витрат підприємства за звітний період.

Особливе значення фінансові менеджери підприємства на­да­ють плануванню прибутку від основної діяльності, що є най­вагомішим показником ефективності ведення обраного власни­ками підприємства бізнесу. У сучасних умовах господарювання широке застосування одержав розрахунок кінцевих результатів діяльності підприємства за допомогою методу «Витрати – Об­сяг – Прибуток», що відповідає на найважливіші запитання, які стоять перед фінансистами підприємства на всіх основних ета­пах його грошового обігу:

I етап:

1. Скільки готівки необхідно підприємству?

2. Як мобілізувати ці кошти?

3. До якого ступеня можна збільшувати фінансовий ризик, використовуючи ефект фінансового важеля?

II етап:

1. Що важливіше для підприємства: висока рентабельність чи висока ліквідність?

2. Що дешевше: придбання чи оренда нерухомості?

3. Чи слід продавати продукцію нижче її собівартості?

4. Якої продукції виробляти більше: А чи В?

5. Як вплине на продукцію ефект зміни обсягу виробництва чи збуту?

III етап:

1. Яким повинен бути в наявності оптимальний рівень то­вару, щоб задовольнити клієнтів, але не залучати на це багато оборотних засобів?

2. Яка оптимальна величина короткострокового кредиту, одер­жаного підприємством, що дозволяє забезпечити та сти­му­лювати продаж товару в розстрочку під час одночасного зни­ження імовірності виникнення безнадійних боргів і мінімізації коштів, які відволікаються дебіторською заборгованістю?

IV етап:

1. Яку частину прибутку розподіляти в якості дивідендів?

2. Як знизити суми податків?

Фінансовому менеджеру обов’язково треба пам’ятати про ха­рактер руху витрат (сумарних і на одиницю продукції) (табл. 20), щоб забезпечити беззбиткову роботу суб’єкта гос­по­дарювання.

Таблиця 20