Глина 22. ПРАВОВІДНОСИНИ У СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО КРЕДИТУ...

пиків функціонування ринку місцевих запозичень пропонують (•творити спеціалізовану установу — Агентство з управління му иіцішальним боргом. Подібні існують у містах країн Західної та І І,сіітра./П)іюї Європи, а також Росії. Багато важать для розвитку ринку місцевих запозичень його інституціалізація, становлення Інститутів, таких як рейтингові агентства, інституційні інвес­тори (пенсійні фонди, страхові компанії й банки), зберігачі та реєстратори, а також урізноманітнення муніципальних цінних паперів. Важливо розвивати індивідуальних інвесторів, які най­менш чутливі до коливань на ринку капіталу, збільшувати їх і їлатоспроможність.

Муніципальний борг — система боргових зобов'язань орга­ну місцевого самоврядування перед юридичними й фізичними особами, резидентами та нерезидентами, що виникають унаслі­док здійснення бюджетних запозичень. Це також надані орга­ном місцевого самоврядування поручительства та гарантії за зобов'язаннями третіх осіб; інші боргові зобов'язання, що вини­кли в результаті фінансової діяльності відповідного органу міс­цевого самоврядування й оформлені в належній правовії"! формі відповідно до чинного законодавства.

За Бюджетним кодексом України, борі' місцевого самовря­дування — загальна сума заборгованості органу місцевого са­моврядування, яка охоплює всі випущені і непогашені боргові зобов'язання місцевого самоврядування, а також боргові зобо­в'язання, що набувають чинності внаслідок виданих гарантій за кредитами, або зобов'язання, які виникають на підставі зако­нодавства чи договору. Держава коштами Державного бюджету не несе відповідальності за бюджетними зобов'язаннями орга­нів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а останні не несуть відповідальності за бюд­жетними зобов'язаннями одне одного, а також за бюджетними зобов'язаннями держави.

Відповідно до п. 4 ст. 15 Бюджетного кодексу України, ви­трати на погашення зобов'язань із боргу здійснюють відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, за яки­ми виникають боргові зобов'язання, незалежно від обсягу кош­тів, передбачених на цю мсту в рішенні про місцевий бюджет. Будь-який прострочений платіж карають забороною па здій­снення запозичень на п'ять років. Згідно з ч. 4 ст. 74 Бюджетно­го кодексу України видатки па обслуговування боргу місцевих :і8*

596 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

бюджетів не можуть щороку перевищувати 10% видатків від за­гального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, на який заплановано обслуговуван­ня боргу.

Разом із тим поточні Закони про Державний бюджет мо­жуть вносити обмеження щодо здійснення місцевих запозичень або надання гарантій у поточному періоді. Так, наприклад, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлює, що в 2009 р. надання гарантій Ради Міністрів Автономної Республі­ки Крим та гарантій органів місцевого самоврядування (крім гарантій за кредитами, що їх надають міжнародні фінансові ор­ганізації або на умовах співфінансування разом із цими органі­заціями), не здійснюється.

У 2006 р. Міністерство фінансів України оприлюднило про­ект ЗУ «Про місцеві запозичення і місцеві гарантії». Він мав на меті створення системи стимулів і обмежень, що запобігала б запозиченням в обсягах, які перевищують спроможність місце­вих бюджетів за рахунок власних доходів здійснювати розрахун­ки за своїми зобов'язаннями, а також був покликаний запрова­дити систему обліку місцевого боргу, зокрема гарантованого, створити уніфіковану систему формування державного боргу і боргу місцевих бюджетів, зменшити ризик виконання зобов'я­зань місцевих органів влади за рахунок коштів Державного бюд­жету. При цьому Мінфін як розробник законопроекту виходив із того, що світовий досвід регулювання місцевих запозичень свідчить здебільшого про запровадження системних обмежень як щодо щорічних витрат на погашення й обслуговування бор­гу, так і щодо загального обсягу місцевого боргу. Обмеження, визначені у законопроекті, існують у практиці інших країн. По­ки зазначений документ так і не прийняли.

Слід зазначити, що залучення приватних коштів має відбу­ватися на засадах економічної ефективності, а не соціальної до­цільності. Зокрема, чинне бюджетне законодавство закріплює право на здійснення запозичені) місцевими органами влади. Вод­ночас Бюджетний кодекс України містить ряд обмежень на такі дії. Так, згідно зі ст. 16 лише Верховна Рада Автономної Респуб­ліки Крим та міські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення.

Зовнішні запозичення — прерогатива тільки міських рад міст із чисельністю населення понад 800 тис. жителів за офіційии-