Тема 11. Міжнародна політикаНавчальна мета: поглиблення знань курсантів про міжнародні політичні відносини і міжнародну політику, глобальні і геополітичні проблеми сучасності, зовнішню політику України. Формування розуміння взаємозв'язку, взаємозалежності між державами, необхідності налагодження взаємовигідного співробітництва і т.ін. Основні поняття: міжнародні відносини, міжнародна політика, світовий політичний інтерес, національний інтерес, національна безпека, глобалізація, глобальні проблеми, світовий порядок, зовнішня політика, геополітика. Час: 2 години. Навчальні питання: 1. Міжнародні відносини і міжнародна політика. 2. Глобалізація сучасного світу і міжнародне співробітництво у вирішенні глобальних проблем. 3. Геополітика: проблеми розвитку. 4. Проблеми формування зовнішньої політики України. Теми рефератів: 1. Структура міжнародних відносин. Тенденції їх розвитку. 2. Зміст і принципи сучасної міжнародної політики. 3. Типологія міжнародних відносин. 4. Зовнішня політика: її сутність і функції. 5. ООН і її роль у світовому політичному процесі. 6. Роль інформації і суспільної думки в міжнародних відносинах. 7. Формування нової моделі національної безпеки і безпечного світу. 8. Основні шляхи вирішення глобальних проблем сучасності. 9. Роль міжнародних організацій у вирішенні глобальних проблем сучасності. 10. Україна в системі сучасних міжнародних відносин. 11. Тероризм: поняття та методи боротьби. Навчально-методична література Нормативно-правові акти
1. Конституція України. 2. Конституція Автономної Республіки Крим. 3. Закон України “Про міліцію” (23.01.1993 р.). 4. Загальна декларація прав людини (1948 р.). 5. Європейська конвенція про захист прав та основних свобод людини (1950 р.). 6. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.) 7. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.). 8. Другий факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, спрямований на відміну смертної кари (1989 р.). 9. Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979 р.). 10. Декларація Ради Європи і програма виховання громадян в дусі демократії, заснованого на усвідомленні ними своїх прав та обов’язків (1999 р.). 11. Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Резолюція 260 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1948р. Ратифікована Українською РСР 22.07.1954р. 12. Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин. Резолюція 47/135 Генеральної Асамблеї ООН (1992 р.) та інші. Основна література 1. Дещинський Л., Панюк А. Міжнародні відносини України. – Львів, 2001. 2. Дікон Б., Халс М., Стабс П. Глобальна соціальна політика. Міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту / Пер. з англ. – К., 1999. 3. Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география. Учебник для вузов. – М., 2001. 4. Кудряченко А.І. Геополітика: Підручник / А.І.Кудряченко, Ф.М.Рудич, В.О.Храмов. – К.: МАУП, 2004. 5. Кузьменко В. Мегатренди людського розвитку в розбудові нового світового порядку цивілізацій та місце в ньому України і Росії // Україна, Росія, Білорусь: Три проекти. Незалежний культурологічний часопис. – 2000. – № 18. – С. 38-50. 6. Мартин Г.-П., Шуманн Х. Западня глобализации и атака на процветание и демократию / Пер. с нем. – М., 2001.
8. Ожеван М. Українська національна ідея та культурополітика наздоганяючої модернізації // Україна, Росія, Білорусь: Три проекти. Незалежний культурологічний часопис. – 2000. – № 18. – С. 51-87.
14. Сербін Р. Діалектика державного суверенітету в епоху глобалізму // Право України. – 2002. – № 12. – С. 37-43. Додаткова література 1. Арон Д. Мир і війна між націями / Пер. з фр. – К., 2000. 2. Атонян Ю.М. Терроризм. Криминологическое и уголовно-правовое исследование. – М., 1998. 3. Бутейко А. Куди прямує Україна. – К., 2001. 4. Гриб В.Г. Терроризм как инструмент организованной преступности на рубеже XX-XXI вв. // Проблемы совершенствования взаимодействия органов внутренних дел в сфере борьбы с терроризмом, незаконным оборотом оружия, боеприпасов, взрывчатых веществ и взрывных устройств. Тезисы научно-практической конференции. – М., 2001. – С. 30-34. 5. Дещинський Л., Панюк А. Міжнародні відносини України. – Львів, 2001. 6. Емельянов В.П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование.– СПб., 2002. 7. Ємельянов В.П. Тероризм і злочини терористичної спрямованості. – Харків, 1997. 8. Зарубежный опыт антитеррористической деятельности. Учебное пособие / Под общей ред. доктора юр. н. проф. Гурова А.И. – М., 2001. 9. Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география. Учебник для вузов. – М., 2001. 10. Лунеев В.В. Преступность в 21 веке (методология прогноза) // Социс.–1996. – №7. – С. 93-107. 11. Овчинский В.С. Интерпол в вопросах и ответах. – М., 2001. 12. Паламарчук О. Наукові категорії геополітики і досвід аналізу геополітичного положення України // Україна, Росія, Білорусь: Три проекти. Незалежний культурологічний часопис. – 2000. – № 18. – С. 16-31. 13. Сорос Дж. Криза глобального капіталізму (Відкрите суспільство під загрозою) / Пер. з англ. – К., 1999. 14. Устинов В.В. Международный опыт борьбы с терроризмом: стандарты и практика.– М.,2002. 15. Шишкарев С.Н. Некоторые методы борьбы с терроризмом и массовыми беспорядками в зарубежных странах. // Проблемы совершенствования взимодействия органов внутренних дел в сфере борьбы с терроризмом, незаконным оборотом оружия, боеприпасов, взрывчатых веществ и взрывных устройств. Тезисы научно-практической конференции. – М., 2001. – С. 65-69.
Проблемні питання: 1. Порівняйте два підходи до визначення сутності міжнародної політики: а) «міжнародна політика є мистецтвом здійснення впливу, маніпулювання чи контролю головних груп у світі, щоб досягати цілей усупереч протидії інших» (К. Райт); б) «суть міжнародної політики є конфлікт і його врегулювання між групами людей, що не визнають загальної верховної влади» (У. і А. Фокс). Який з цих підходів ближче до істини? 2. 26-й президент США Т. Рузвельт помітив один раз, що для держави аморально бачити лише свої інтереси. Чи може міжнародна політика бути моральною? 3. Яким методам вирішення міжнародних проблем віддається перевага в даний час: переговорам, діалогу, компромісам чи застосуванню сили, тиску, втручанню у внутрішні справи? Чому? Аргументуйте свою відповідь. 4. Які форми і методи зовнішньої політики Ви знаєте? 5. Які цінності варто вважати пріоритетними у зовнішній політиці? 6. Від яких ілюзій у сучасній зовнішній політиці необхідно позбутися? 7. Які екологічні проблеми викликають найбільшу тривогу людства? У чому причина їх загострення? 8. Як Ви вважаєте, чи можливе загальне роззброювання і мирне співіснування, чи це утопічна мрія? Методичні рекомендації до семінару Приступаючи до відповіді на перше питання, слід виходити з того, що воно стосується політичних, торгівельних, фінансових, наукових, культурних та інших зв’язків між державами, державними (недержавними) союзами, громадськими організаціями. У сучасній науці система цих зв’язків та взаємодій, їх норм та результатів визначається як міжнародна політика, а стосунки між різними суб’єктами міжнародної політики – міжнародними відносинами. Слід розглянути також проблему міжнародної стабільності, згадавши відому тезу Н.Макіавеллі – стійкий порядок у світі може зберігатися тільки за умови рівності сил між державами і недопущення надмірно надмірного посилення якої-небудь із них. З’ясовуючи сутність другого питання, необхідно визнати, що глобалізація є закономірним результатом виникаючої планетарної цілісності та єдності людського буття. В ній на сьогодні чітко розрізняються такі напрями: 1) економічні відносини; 2) відносини суспільства і природи; 3) політичні відносини; 4) культурно-інформаційні. Кожному напрямку відповідають конкретні глобальні проблеми, пов’язані із виживанням людства як такого і вирішення яких можливе лише за умови світового співробітництва. До найважливіших глобальних проблем відносять: конверсію військової економіки (роззброєння та контроль над зброєю); проблеми енергетики і потепління клімату; проблема бідності. Що стосується третього питання, слід виходити з того, що процеси глобалізації вносять певні корективи у геополітичну модель світу, яка створюється і функціонує відповідно до географічного, ресурсо-природного, військового стану країни. Наприклад, захист національних інтересів нині передбачає не стільки розширення державою свого життєвого простору, скільки усунення іноземного втручання у свої внутрішні справи, забезпечення непорушності своїх кордонів, відстоювання своїх ідеологічних та політичних позицій. Сам життєвий простір мислиться не як територіально зумовлений, а як простір економічних зв’язків, телекомунікацій, інформаційного впливу тощо. Висвітлюючи четверте питання, необхідно зважати на те, що Україна являє собою головний аванпост перед Євразією. Це розташування загрозливе з огляду на можливість опинитися «молотом і ковадлом» у разі загострення міжнародних відносин. Саме це повинно визначати позаблокову стратегію України та обережність у міжнародних стосунках.
Семінарське заняття №9.
|
