Класифікація етичних чеснот і пороків

* Сфера почестей і «безчестя».

**Аристотель пише: «утримати, завелику частину».

*** «Дати замалу частину».

**** Дослівно Іванов пише так: «Несправедливість (недостатнє приділення собі шкідливого)».

Сам Аристотель, взявши до прикладу почуття сорому, так витлумачує прояви його браку та надміру: «Сором – не чеснота, але сором’язливий заслуговує на похвалу і в певних речах тримається середини; а в іншого – надмір сорому, наприклад у боязкого, котрий усього соромиться. Якщо ж людині бракує сорому, чи його геть нема, вона безсоромна, в той час, як той, що тримається середини, сором’язливий»[3].

Проте, вважав Аристотель, не кожен учинок і не кожна пристрасть можуть мати середину, оскільки вже у назвах деяких пристрастей (злорадство, безсоромність, заздрість) і вчинків (перелюбство, крадіжка, вбивство) міститься погана якість, а отже, погані вони не через надлишок чи нестачу.

[1] Кессиди Ф. Х. Этические сочинения Аристотеля // Аристотель. Сочинения: В 4-х т. – Т. 4. – М.: Мысль, 1983. – 830 с. – С. 31.

[2] Иванов В. Г. История этики древнего мира. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1980. – 222 с. – С. 165.

[3] Аристотель. Сочинения: В 4-х т. – Т. 4. – М.: Мысль, 1983. – 830 с. – С. 90.