Міжнародна судова процедура

Судова процедура є одним із видів розв'язання між­народних спорів. Міжнародний Суд — це утворюваний на основі міжнародного договору постійний орган, по­кликаний вирішувати міжнародні спори шляхом су­дової процедури.

На відміну від арбітражу, склад, процедура, юридич­ні джерела рішень Міжнародного Суду визначаються не спеціальною угодою сторін, що сперечаються, у кож­нім окремому випадку, а постійним Статутом Міжна­родного Суду ООН, що складає невід'ємну частину Ста­туту ООН. Всі члени ООН є тим самим і учасниками Статуту.

Держави — не члени ООН можуть стати учасника­ми Статуту на умовах, визначуваних Генеральною Асам­блеєю за рекомендацією Ради Безпеки (стаття 93 Ста­туту ООН).

Міжнародний Суд ООН знаходиться в Гаазі, склад головного суду — 15 судів, що обираються Генераль­ною Асамблеєю і Радою Безпеки ООН на 9 років, із числа фахівців в галузі міжнародного права.

Міжнародний Суд правочинний виносити не тільки обов'язкові рішення у спорах, переданих на його роз­гляд за згодою сторін, але і вправі давати будь-які кон­сультативні висновки у відношенні будь-яких питань міжнародного права.

З моменту створення Міжнародного Суду в 1946 році на його розгляд було передано більше 60 спорів між державами і викликано більше 20 консультацій між­народними організаціями.

Судовий процес у рамках Міжнародного Суду скла­дається з двох частин: письмової й усної. Письмова частина полягає в повідомленні Суду сторонами мемо­рандумів і контрмеморандумів, що викладають позиції держав, які сперечаються, усна — у заслуховуванні пред­ставників держав, що сперечаються, їхніх адвокатів, свід­ків, експертів.

Рішення Суду юридично обов'язкове для сторін, що беруть участь у справі. Воно не створює правового пре­цеденту для вирішення інших справ аналогічного ха­рактеру (стаття 59 Статуту Міжнародного Суду ООН). Рішення Суду остаточне й оскарженню не підлягає. Невиконання його однією зі сторін надає право іншій стороні звернутися до Ради Безпеки ООН. Якщо остан­ня визнає за необхідне, то вона може зробити рекомен­дації або вирішити питання про вживання заходів для виконання рішення (стаття 49 Статуту ООН).

Серед розглянутих Міжнародним Судом справ ос­новне місце займають територіальні спори, що стосу­ються невеликих ділянок державної території (наприк­лад, голландсько-бельгійський спір про територіальні анклави), а також територіальні спори, подібні індійсь­ко-португальському спору про право проходу через те­риторію Індії, спори ФРН, Данії і Голландії про делімі­тацію континентального шельфу Північного моря.

Міжнародний Суд ООН є не єдиним судовим орга­ном, що розглядає міжнародні спори в порядку судової процедури.

У залежності від характеру розглянутих спорів між­народні суди діляться на суди з вирішення:

а) міждержавних спорів (Міжнародний Суд ООН,
Економічний Суд СНД);

б) як міждержавних спорів, так і справ, порушу­
ваних фізичними і юридичними особами проти дер­
жав і міжнародних організацій (Європейський суд з
прав людини);

в) трудових спорів у рамках міжнародних органі­
зацій (Адміністративний трибунал МОП);

г) з притягнення до відповідальності фізичних осіб
(Нюрнберзький трибунал);

д) різноманітних категорій спорів (Суд ЄС).
Слід, проте, відзначити, що в даний час виникаючі

юридичні спори, що мають суттєве значення, держави віддають перевагу вирішувати не за допомогою судової процедури, а шляхом безпосередніх переговорів. Але це не впливає на зростання числа міжнародних судів і розширення їхньої компетенції у розгляді справ між різними категоріями суб'єктів, а не тільки між держа­вами.

У цілому можна відзначити, що в розвитку системи способів мирного розв'язання міжнародних спорів має місце тенденція зниження питомої ваги судової проце­дури і підвищення погоджувальної.