Є кілька напрямів розробки гендерного підходу (гендерної теорії). До основних теорій гендеру, прийнятим сьогодні в соціальних і гуманітарних науках, відносяться теорія соціального конструювання гендеру, розуміння гендеру як стратифікаційної категорії та інтерпретація гендеру як культурного символу. Крім цього, досить популярним у вітчизняних роботах залишається псевдогендерний підхід. Псевдогендернимі дослідженнями я називаю ті, де це поняття використовується як нібито синонім слова підлогу або як синонім соціополовой ролі. Така ситуація складається в тому випадку, коли автори / дослідники свідомо чи несвідомо стоять на біодетерміністскіх (див. Біодетермінізм) позиціях, т. е. вважають, що біологія людини абсолютно чітко визначає чоловічі і жіночі соціальні ролі, психологічні характеристики, сфери занять та інше, а слово гендер використовують як "більш сучасне". Змістовно ситуація не змінюється навіть тоді, коли стать як біологічний факт і гендер як соціальна конструкція авторами все-таки різняться, але наявність двох протилежних "гендерів" (чоловічого і жіночого) приймається як відображення двох біологічно різних статей. Типовим прикладом соціополового, а не гендерного підходу є традиційне запитання соціологів, адресований тільки жінкам: "Хотіли б Ви сидіти вдома, якби мали таку матеріальну можливість?" або горезвісні опитування на тему "Чи може жінка бути політиком?" Такого роду соціологам просто невтямки, що результати їх досліджень вже вирішені наперед самої методологією. Псевдогендернимі дослідженнями є також і популярні дослідження з соціології праці, в яких опис "чоловічих і жіночих" професій або робочих місць не супроводжується аналізом причин і змісту цієї диференціації. З позицій соціополового підходу неможливо пояснити, чому переважну частину лікарів, суддів або банківських службовців в СРСР становили жінки, а в Європі і США це були в переважній масі чоловіки. Ситуація прояснюється тільки тоді, коли з позицій гендерної теорії дослідник аналізує, які престижність тієї або іншої професії в суспільстві і розмір оплати праці. Очевидно, що жінок серед лікарів у СРСР більше було не тому, що вони "від природи більш милосердними і схильні до самовідданості" (як сказали б біодетерміністи), і не тому, що така соціальна роль представниць їх статі (як сказали б прихильники соціополовой теорії), а тому, Що ця робота була низькооплачуваній (порівняно, наприклад, з роботою у військово-промисловому комплексі) і в цілому малопрестижної (наприклад, робітники мали набагато більше соціальних пільг, ніж лікарі).
Теорія соціального конструювання гендеру заснована на двох постулатах: 1) гендер конструюється (будується) за допомогою соціалізації, розподілу праці, системою гендерних ролей, сім'єю, засобами масової інформації; 2) гендер конструюється і самими індивідами - на рівні їх свідомості (тобто. гендерної ідентифікації), прийняття заданих суспільством норм і ролей і підлаштування під них (в одязі, зовнішності, манері поведінки і т. д.). Ця теорія активно використовує поняття гендерної ідентичності, гендерної ідеології, гендерної диференціації та гендерної ролі. Гендерна ідентичність означає, що людина приймає визначення мужності і жіночності, існуючі в рамках своєї культури. Гендерна ідеологія - це система ідей, за допомогою яких гендерні відмінності і гендерна стратифікація отримують соціальне виправдання, в тому числі з точки зору "природних" відмінностей або надприродних переконань. Гендерна диференціація визначається як процес, у якому біологічним відмінностям між чоловіками і жінками надається соціальне значення і вони вживаються як способи соціальної класифікації. Гендерна роль розуміють як виконання певних соціальних розпоряджень - тобто відповідне підлозі поводження у мові, манерах, одязі, жестів і іншого. Коли соціальне виробництво гендеру стає предметом дослідження, зазвичай розглядають, як гендер конструюється через інститути соціалізації, розподілу праці, сім'ї, мас-медіа. Основними темами виявляються гендерні ролі та гендерні стереотипи, гендерна ідентичність, проблеми гендерної стратифікації і нерівності.
