Вплив кольорів на підсвідомість виборця

Ø Психологи помітили, що колір сам по собі створює визначений імідж і навіть має визначений фізіологічний і підсвідомий вплив на людину.

Ø Наприклад, в українському суспільстві червоний колір непохитно асоціюється з лівими силами, а жовто-блакитні тони — з націоналістичними.

 

Наука надає різним кольорам певних психологічних характеристик з точки зору їх впливу на підсвідомість людини.

Ø Наприклад, червоний колір символізує войовничість, агресивність, силу волі, певну сексуальність. Він підвищує кров'яний тиск і ритм подиху.

Ø Помаранчевий або жовтогарячий – сила, енергія, активність.
відчуття виняткового здоров'я й оптимізму.

Мабуть, саме тому іміджмейкери помаранчевої революції обрали саме цей колір для піднесення революційного духу.

Жовтий імітує радісне сонячне світло, оптимізм, дружелюбність, до того ж він краще інших запам'ятовується.

Фіолетовий колір є охолодженим червоним, тому він має характер чогось хворобливого, погаслого, несе в собі щось сумне. Тому він фактично не застосовується у політ рекламі.

Синій асоціюється із пасивністю, «холодністю», спокоєм, при цьому він знижує тиск, пульс і ритм подиху.

Темно-синій - спокій, об’єднання, гармонія, любов, небо і океан, де зародилося життя.

 

 

Зелений непохитно співвідноситься з природою, природністю. Він заспокоює, надає впевненості. Глибокий зелений, «трав'яний» залишає передчуття, очікування нового енергійного розквіту.

Темно-зелений - воля, цілеспрямованість, пробивання ростку крізь асфальт.

Партія зелених, наприклад, знайшла дуже вдалу колірну гаму зелених і жов­тих тонів соняшників, якими не тільки привернула до себе увагу, але й за допомогою вдалої рекламної продукції сформувала свій електоральний сегмент. Якщо хтось інший спробує використати повторно цю рекламну ідею, він уже не одержить очікуваного ефекту, тому що ці переваги були досягнуті зеленими лише в 1998р. Вдала рекламна ідея рідко виправ­дується повторно. Згадаймо відомий вислів: «Якщо трагедія повторюється, то вона завжди повторюється у вигляді фарсу».

Коричневий колір у політичній рекламі треба використовувати вкрай обережно, тому що він непохитно асоціюється з фашистською символікою, де коричневе в сполученні з чорним (само по собі — зухвалий контраст), створює ефект гнітючого тотального тиску на психіку людини.

Світло-коричневий - хвороба, невпевненість, хвилювання, фізичний і психологічний дискомфорт.

Чорний - колапс, пустота, ніч, смерть, стабільність.

Недарма постер Яценюка, де він використав смуги чорного і кольору хакі (суміш зеленого з коричневим) отримав пародію – політику домалювали Гітлерівські вусики і написали Врятувати Рейх. Використання негативних кольорів на плакатах Яценюка - коричневий, жагучо-зелений, сіро-зелений - нечитабельний шрифт (жахливо непрофесійно - вживати шрифт, в який треба вглядатися), похмуре обличчя, нав’язування термінології війни – це все однозначно викликає у респондентів подавлений стан, відторгнення такої реклами.

Люди не люблять підкреслення негативу, люди люблять позитив спроектований в майбутнє. За декілька місяців «атаки кольору хакі» ставлення до політика однозначно стало вкрай песимістичним. Це є проста і банальна психологія реклами – якщо бренд отримав з самого початку негативний імідж, то провести ребрендинг вкрай складно.

Варто знати і про сполучення кольорів. Вважається, що найбільш гармонійним сполученням кольорів є жовтий з чорним, жов­тий з темно-коричневим. Відомий у світі інформаційний дизайнер Поль Мійксенаар з Голландії стверджує, що найважливіші надписи треба робити чорним на яскраво-жовтому тлі.

А найменш вдале сполучення — червоний із зеленим.

Це не просто психологічні моделі, це реальні правила для роботи із будь-якою рекламою. Недаремно, наприклад, в низці європейських країн свого часу законодавчо допускали рекламу алкогольної і тютюнової продукції тільки в чорно-білому оформленні – така реклама сприймається найгірше.

Зверніть увагу на якісну комерційну рекламу: насичена, гармонійна, візуально приємна, і при цьому впадає в око за рахунок компоновки сюжету. Українські ж політики в своїй масі працюють тільки проти себе.

Так, досить непогані сюжети Януковича і Тигіпка фактично неможливо розрізнити - синє тло, серйозне обличчя, гаряча лінія. Все зроблено правильно, однак мозок пересічного громадянина сприймає їх як однакові. А отже, в більшості випадків менш відомий політик своєю рекламною активністю працює на імідж більш популярного.

Тобто, коли люди бачать плакати Тигіпка, їхній мозок скоріше засоціює їх з плакатами Януковича. Передбачити таку ситуацію було нескладно – мало який політик гребуватиме синьо-жовтою гамою із «гарячою лінією».