Дмитро Лесько

Громадська кампанія «Марш Патріотів»

ІДЕЯ НАЦІЇ У ДІЇ

Від ранку до ранку бачимо

як зло діється на Русі,

і чекаємо що повернеться до добра.

А такого не буде,

Інакше як сили свої не згуртуємо

І не візьмемо мету одну до мислі нашої

То бо глаголить нам глас праотців.

(«Велесова книга»)

В основі будь-якого творчого акту лежить ідея, ґрунтовне осмислення, натхнення. Ідея через Творця-Деміурга прагне до завершеності, прагне до кінцевої мети, прагне до свого втілення в життя. Лише жидівський «інтелект» Бернштейна міг сформулювати тезу – «Мета-ніщо, рух-все». Саме цю тезу втілюють його одноплемінники у щурячій гонитві за грошима. «Рух-все»- це рух сучасного українського політикуму, рух в нікуди, без мети і спрямування. Рух, що прикривається кольоровими та мерехтливими, але від того не менш пустими та беззмістовними обгортками «європейського вибору», «економічної стабілізації», «толерантності».

Цілковитою протилежністю цим щурячим перегонам стає соціал-націоналістичний рух. Рух, що базується на трьох основах: ідеї, проводі і членстві. Соціал-націоналізм, як рух і як ідея є новим, яскравим явищем у політичному та ідеологічному вимірах. З нерозумінням та острахом реагують на соціал-націоналізм як відверті вороги, які звикли до того що націоналісти експлуатують виключно теми на кшталт «визнання УПА» та «захисту української мови», так і традиційні «старі праві», які не хочуть або не можуть вийти за рамки визначеної Системою для них дискусії. Наша незручність та випадання з загальноприйнятих рамок є величезним позитивом у подальшому русі до перемоги та цементуванні внутрішньої монолітності. Навіть поверховий аналіз підтверджує ці тези.

Озирнімось! Українці вже давно перебувають у перманентному пошуку нових облич та ідей. Ми можемо їм це надати? Звичайно! Українці хочуть інакшості та несхожості з обридлими політиканами. Що може бути кращим за організацію, яку ненавидять як комуністи, так і екс-«помаранчеві»?

Та у боротьбі за думки українців нам не повинна заважати надмірна концентрація уваги на зовнішніх ворожих чинниках. Вона відволікає увагу від ворога внутрішнього, «остійця» (за Донцовим), людини компромісу за будь-яку ціну.

Саме остійці від політики звели на манівці революційний підйом початку 90-х. Це вони здали українську ядерну зброю. Це вони проміняли українське майбуття України на подачки колишніх компартноменклатурників. Подачки у вигляді посад голів держадміністрацій та послів у затишних західних країнах. Це вони закликали голосувати проти націоналістів. Вони - це «чорноволи», «павлички», «яворівські» різних масштабів і партійної належності. Не факт, що більшої шкоди Українській справі ніж демократии-остійці, завдали відверті вороги. Оскільки образ ворога консолідує Націю, тримає її у постійній тонізуючій напрузі. А от поміркований лібераст, прикриваючись національною риторикою, навпаки, дезорієнтує, патякаючи про провокативну суть радикалів та про те, що нас не зрозуміють на Заході, якщо ми підтримаємо націоналізм.

Саме ці горе-діячі запровадили сумнівну традицію заперечення великодержавницького світогляду наших предків, яке вже набило оскомину. Але, що найприкріше, в такому руслі формуються думки не тільки відвертих антиукраїнців, але й «націоналістів». По-суті повторюється ситуація початку 20-го ст., коли переважна частина українських партій, захопившись соціалістичними химерами, відмовлялись від збройних сил та «шовінізму» на користь інтернаціоналізму та «братерства».

Сучасне покоління українців не має права на помилку! І ми, соціал-націоналісти, вкажемо орієнтири та не дамо збочити. Наша велична та чітко окреслена мета залишає лише один критерій для засобів – ефективність, придатність для досягнення кінцевого результату. Інші критерії, такі як «моральність», «не наш формат» та, зрештою, просте невміння, мають бути відкинуті. Тільки під таким кутом зору мають розглядатися діяльність, організація та навіть повсякденне життя учасників СN-руху. Пам’ятаймо, що на основі наших щоденних невеликих перемог з часом неодмінно постане Перемога Ідеї Нації! Лише відкинувши будь-яку зашореність та стереотипність у думках і вчинках, можна продовжувати боротьбу. Наче колорадський жук до певного типу отрути, Система адаптується до одноманітних форм протидії. Саме тому війна з нею має йти на всіх фронтах, у найрізноманітніших формах! Дієво, несподівано, безперервно! Вулиця, робоче місце, інтернет, вибори мають стати полями наших бойових дій. І ці дії неодмінно приведуть нас, українців за кров’ю і духом, до влади нашої нації - Націократії.

Наша воля до влади має лякати паразитів, переконувати обивателя у нашій неодмінній перемозі та відкидати зайве у діяльності руху. Будь-яка «сором’язливість» та намагання дистанціюватись від боротьби за владу (присутні у програмових засадах деяких націоналістичних організацій) ми залишаємо минулому.

Та найбільшим тріумфом, який зробить обов’язковими наступні перемоги, має стати внутрішня революція, ментальний переворот. Лише викинувши зі свого життя зайве: лінощі, шкідливі звички, страх, та запаливши своє серце Ідеєю, ти станеш Соціал-Націоналістом, Лицарем Великої України! І тоді у єдності Ідеї Нації та Чину заради Нації народиться незламна Воля до Української влади!