ПРОГРАМИ ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ

Робота дитячого дошкільного закладу здійснюється на основі програми виховання і навчання — державного документа, який визначає цілі, завдання і зміст роботи з дітьми з урахуванням їхніх вікових таіндивідуальних особливостей. Науково, методично обґрунтована програма покликана синтезувати історичні надбання, нові досягнення теорії та практики дошкільної освіти, актуальні суспільні вимоги до неї, відповідати особливостям пізнавальної діяльності дітей, забезпечувати їхній гармонійний розвиток.
У сучасній Україні дошкільні заклади мають право самостійно обирати програму виховання дітей з комплексу варіантних програм, затверджених Міністерством освіти і науки України, а також розробляти і впроваджувати власні. В останні роки наукові колективи створили низку сучасних програм.

"Я у Світі" -- Базова програма, розроблена на виконання Закону України "Про дошкільну освіту" та Базового компонента дошкільної освіти в Україні. Вона є першою державною програмою, в якій відображено вимоги до оновленого змісту освіти дитини від народження до шести (семи) років життя, зокрема до його інваріантної частини, уніфіковано вимоги до розвиненості, вихованості й навченості дитини раннього та дошкільного віку.

Програма "Я у Світі" -- третя складова комплекту нормативних документів та науково-методичних матеріалів, пов"язаних з модернізацією змісту дошкільної освіти в Україні та гуманізацією її цілей і завдань. Процес роботи з Програмою буде найбільш ефективний за наявності в користувача всіх трьох взаємопов"язаних між собою документів --- Базового документа дошкільної освіти в Україні, Коментаря до нього і Базової програми.

Одиницею структурування матеріалів Програми є психологічний вік як інтегрована характеристика специфічних для кожного етапу стосунків дитини з дорослими, ієрархії видів діяльності, новоутворень свідомості та особистості.

Програма орієнтує педагога на відкриття дитині світу в єдності та різноманітності чотирьох світів -- Природи, Культури, Людей, Власного " Я". Вона спрямована на формування в дошкільника цілісної картини світу -- уявлення про навколишнє середовище та внутрішнє, душевне життя (власне та інших людей). Програма актуалізує проблему формування в дошкільника елементарної форми світосприйняття -- реалістичного й оптимістичного, яке визначає можливості організації знань та управління своєю діяльністю.

Базова програма є першою в Україні програмою розвитку. Вона реалізує ідею дитиноцентризму, орієнтує педагога на визнання пріоритету розвитку дошкільника як особистості, зокрема його соціально-моральної складової як основної. Пропонується змістити акценти з дорослого як організатора педагогічного процесу на дошкільника як предмет основної турботи, його життєдіяльність, співбуття дитини і дорослого, дитини та реального світу.

Програма проголошує важливість реалізації педагогом індивідуального підходу до розвитку, виховання і навчання дошкільника.

Матеріали Програми "Я у Світі" структуруються за уніфікованою, єдиною для всіх вікових періодів життя, рамкою-схемою, яка містить: загальні особливості вікового періоду, характеристику психологічного віку, освітні завдання, лінії розвитку, показники компетентності дитини, зміст та умови оптимізації педагогічної діяльності. Матеріали кожного наступного змістового блоку додаються, нашаровуються на висвітлені в попередньому, не повторюючи його.

Мовленнєвий розвиток дитини — один з основних чинників становлення особистості в дошкільному дитинстві. Ступінь розвитку цієї сфери психіки визначає рівень сформованості соціальних і пізнавальних досягнень дитини — потреб і інтересів, знань, умінь та навичок, а також інших психічних якостей, що є основою особистісної культури.

Актуальність своєчасного мовленнєвого розвитку в дошкільному дитинстві визначається завданнями щодо створення оптимальних умов для якнайповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини, які виявляються в специфічно дитячих видах діяльності й пов'язані із комунікацією. Становлення в людини всіх психічних функцій, психічних процесів, особистості в цілому неможливе без міжособистісного контакту. При цьому мовленнєвий розвиток та його вдосконалення необхідно розглядати як відображення становлення навичок комунікативно-мовленнєвої взаємодії. Здатність до спілкування розуміється як комплексна здатність користуватися засобами взаємодії (невербальні, предметно-практичні, мовні), що забезпечують успішність цілей комунікації. Комунікативно-мовленнєві здібності можна характеризувати як індивідуальні психологічні й психофізіологічні особливості, які сприяють швидкому і якісному засвоєнню умінь та навичок застосовувати засоби спілкування в конкретній ситуації взаємодії з оточуючим.