Істотні ознаки гіпотези

Специфіка гіпотези — бути формою розвитку знань — зумовлюється основною властивістю мислення: його постійним рухом — поглибленням і розвитком, прагненням людини до розкриття нових закономірностей і причинних зв’язків, що необхідно диктується потребами практичного життя. Про пізнання яких би явищ не йшла мова — явищ природи або суспільного життя, одиничних предметів або закономірностей, нове знання завжди виникає спочатку у формі гіпотези. Цим пояснюється необхідний і тим самим загальний характер гіпотези як форми розвитку людських знань.

Побудова гіпотези завжди супроводжується висуненням припущення, що пояснює досліджувані явища. Воно завжди виступає у формі окремої думки або системи взаємозв’язаних думок про властивості одиничних фактів або закономірних зв’язків явищ. Думка ця завжди має ослаблену логічну модальність, тобто є проблематичною думкою, в якій виражено первинне гадане знання про причини або властивості досліджуваних явищ.

Оскільки пізнання ставить задачу досягнення об’єктивної істини, значить, гіпотеза, що дає у результаті лише вірогідне знання, є незавершеним етапом на шляху до істини. Щоб перетворитися на достовірне знання, припущення підлягає науковій і практичній перевірці. Процес перевірки гіпотези, що проходить з використанням різних логічних прийомів, операцій і форм висновку, приводить у результаті або до підтвердження гіпотези, або до її спростування. У зв’язку з цим слід строго розрізняти гіпотезу і доведені з її допомогою положення. Гіпотеза завжди містить в собі вірогідне знання. Доведене ж із її допомогою положення вже не є власне гіпотезою, бо містить в собі перевірене, істинне знання, що не викликає сумнівів.

Виникаюче при побудові гіпотези припущення народжується в результаті аналізу фактичного матеріалу, на базі узагальнення численних спостережень. Значить, гіпотеза — це не будь-яка здогадка, фантазія або припущення, а лише обґрунтоване припущення, що спирається на конкретні матеріали. Відповідно до цього і виникнення гіпотези — це не хаотичний і не підсвідомий, а закономірний логічний процес. Побудова гіпотези — це складний логічний процес з участю різних форм умовиводів. В окремих випадках гіпотеза виникає як результат уподібнення двох одиничних явищ, тобто її основою виступає аналогія; у інших випадках вона — результат дедуктивних висновків; найчастіше її виникненню передує індуктивне узагальнення емпіричного матеріалу.

У більшості ж випадків гіпотеза об’єднує в собі різні види умовиводів, які застосовуються в єдності, взаємно доповнюючи і уточнюючи один одного. Відмічені істотні ознаки дають можливість чіткіше визначити окремі елементи гіпотези. Будь-яка гіпотеза має початкові дані, або підстави, і кінцевий результат міркування — припущення. Вона включає також обробку початкових даних і логічний перехід до припущення. Завершальний етап пізнання — перевірка гіпотези, яка перетворює припущення на достовірне знання або спростовує його. Залежно від ступеня спільності наукові гіпотези можна розділити на три види: загальні, приватні і одиничні. Загальна гіпотеза — це науково обґрунтоване припущення про причини, закони і закономірності природних і суспільних явищ, а також закономірності психічної діяльності людини. Загальні гіпотези висуваються з метою пояснення всього класу описуваних явищ, виведення закономірного характеру їх взаємозв’язків повсякчас і в будь-якому місці. Приватна гіпотеза — це науково-обґрунтоване припущення про причини, походження і про закономірності частини об’єктів, що виділяються з класу даних об’єктів природи, суспільного життя або психічної діяльності людини. Одинична гіпотеза — науково обґрунтоване припущення про причини, походження і закономірності одиничних фактів, конкретних подій або явищ.