Методи оцінки проектного ризику

Основними показниками підприємницького ризику при розробці та реалізації спеціальних проектів є:

ü показник допустимого ризику (К_Д);

ü показник критичного ризику (К_КР);

ü показник катастрофічного ризику (К_КАТ).

Показник допустимого ризику – це ймовірність того, що втра­ти виявляться більшими, ніж їх гранично допустимий рівень:

 

W(X_Д) = P(X>X_Д) (5.8)

 

Показник критичного ризику – це ймовірність того, що втра­ти виявляться більшими, ніж гранично допустимий критичний рі­вень:

 

W(X_КР) = P(X>X_КР) (5.9)

 

Показник катастрофічного ризику – це ймовірність того, що втра­ти будуть більшими, ніж їх гранично допустимий катастро­фіч­ний рівень:

 

W(X_КАТ) = P(X>X_КАТ) (5.10)

В процесі прийняття рішення щодо доцільності ризику мож­на орієнтуватися на такі граничні значення його показників: К_Д= 0,1; К_КР = 0,01; К_КАТ = 0,001. Це означає, що не варто іти на під­приємницький ризик, якщо:

- в 10 випадках зі 100 можна втратити увесь прибуток;

- в 1 випадку із 100 можна втратити виручку;

- в 1 випадку із 1000 можна втратити все майно.

Процес аналізу економічного ризику спеціальних проектів включає:

1. Виявлення можливих варіантів розв’язання проблеми ризику.

2. Визначення потенційних наслідків, які можуть настати в ре­зу­льтаті реалізації прийнятого рішення.

3. Інтегральну оцінку ризику, яка включає як кількісний, так і якіс­ний аспекти.

При кількісному та якісному аналізі ризику використову­ють­ся різноманітні методи або їх комбінації. Розглянемо основні з цих методів.

Статистичний метод полягає у тому, що для розрахунку ймовірностей виникнення втрат аналізуються всі статистичні дані, які стосуються результативності здійснення підприємницьких опе­ра­цій. Частота виникнення рівня втрат розраховується за форму­лою:

 

F = n/n_заг, (5.11)

 

де n – число випадків настання конкретного рівня втрат,

n_заг – число випадків у статистичній вибірці, яке включає і успішність здійснення операцій даного виду.

Останнім часом набрав популярності метод статистичних вип­робувань

(метод Монте-Карло). Він дає можливість аналізувати і оцінювати різні сценарії реалізації проекту з врахуванням різних фак­торів ризику. Назва методу сягає тих часів, коли ще тільки зароджувалися математичні основи аналізу ризику в азартних іграх, осередком яких було місто з найбільшою кількістю казино – Монте-Карло.

Вперше використання імітаційного моделювання в аналізі інвестиційних проектів запрошував Девід Хертц.

Здійснення імітації вимагає досить потужного комп’ютера та ефективних програмних продуктів. Першим кроком експерименту є встановлення закону ймовірного розподілу випадкових величин вхідних змінних, від яких залежить величина грошових потоків. Відтак за допомогою датчика випадкових чисел, введеного у програму, проводиться відповідно до відомого закону розподілу вибір значень вхідних змінних.

Для цих реалізацій випадкових величин розраховуються значення змінних, які з ними тісно пов’язані, приміром, податки. Відтак значення цих змінних використовуються для розрахунку грошових потоків, NPV,IRR та інших характеристик.

Цей етап імітаційного моделювання для різних реалізацій вхідних випадкових величин повторюється достатню кількість разів. Таким чином, на підставі великої кількості результатів імітаційних експериментів утворюється закон імовірного розподілу NPV, IRR та інших

Недоліком статистичного методу є та обставина, що в ньому для оцінок і висновків використовуються ймовірносні харак­теристики.

Метод доцільності затрат орієнтується на ідентифікацію по­тенційних зон ризику. Перевитрата затрат може викликатися од­ним із чотирьох факторів або їх комбінацією:

1. Первісною недооцінкою вартості.

2. Зміною меж проектування.

3. Відмінностями в продуктивності.

4. Збільшенням первісної вартості.

Метод надає можливість звести до мінімуму капітал, що підлягає ризику, шляхом поділу процесу затвердження асигнувань про­екту на стадії. На кожній стадії, маючи аналіз коштів, що під­ля­га­ють ризику, інвестор може прийняти рішення щодо припинення ін­вестицій.

Метод експертних оцінок реалізовують шляхом аналізу ви­с­новків досвідчених фахівців чи підприємців. Бажано, щоб екс­пер­ти дали свої оцінки ймовірностей виникнення певних рівнів втрат, за допомогою яких можна побудувати криву розподілу ймовірностей. Іншими словами, потрібно шляхом експертизи встановити показники можливих допустимих, критичних та катастрофічних втрат, маючи на увазі як їх рівні, так і ймовірності.

Аналітичний метод має на увазі, що проекту, який перед­ба­чає найбільш високий очікуваний доход, відповідає і найбільший ри­зик. При підготовці даних для аналізу фінансової виправданості про­екту принципово важливим є вибір розрахункової грошової оди­­ниці. У європейській практиці в такій якості виступають євро та до­лар США. Проблема ризику є однією з основних при порівнянні та виборі варіантів інвестицій. Для зменшення ризику використо­ву­ють різні прийоми, які дозволяють підвищити надійність резуль­та­тів інвестицій:

- аналіз чутливості;

- кореляційний та регресійний аналіз;

- економічне та математичне програмування.

Метод аналогів використовує дані про наслідки впливу про­­ек­тів, які виконані раніше. При цьому застосовуються бази да­них та знань стосовно факторів ризику, створених на матеріалах лі­те­ра­турних джерел, пошукових робіт, а також шляхом опитування фа­хівців. Отримані дані обробляють методом математичної ста­тис­ти­ки з метою врахування потенційного ризику під час реалізації но­вих проектів.

Аналіз чутливості проектів – це техніка аналізу проектного ризику, яка показує, як зміниться значення NPV проекту при заданій зміні вхідної змінної за інших рівних умов.

Проведення аналізу чутливості – досить проста операція, яка легко піддається алгоритмізації, що зводиться до таких кроків:

1-й крок. Визначення ключових змінних, які справляють вплив на значення NPV.

2-й крок. Встановлення аналітичної залежності NPV від ключових змінних.

3-й крок. Розрахунок базовох ситуації – встановлення очікуваного значення NPV при очікуваних значеннях ключових змінних.

4-й крок. Зміна однієї з вхідних змінних на потрібну аналітикові величину (в %). При цьому всі інші вхідні змінні мають фіксоване значення.

5-й крок. Розрахунок нового значення NPV та його зміни в процентах.

4-й і 5-й кроки проводяться послідовно для всіх вхідних змінних, вносяться до таблиці й зображуються графічно, тобто, аналітик одержує серію відповідей на питання “а що, коли?”.

6-й крок. Розрахунок критичних значень змінних проекту та визначення найбільш чутливих із них.

7-й крок. Аналіз одержаних результатів і формування чутливості NPV до зміни різних вхідних параметрів.

Критичне значення показника – це значення, при якому чиста теперішня вартість дорівнює нулю (NPV = 0).

Аналіз чутливості розглядає зміну окремих змінних проекту, виявляючи величину їх критичних значень. В аналізі чутливості розглядається окремий вплив кожної змінної на результуючу величину. Втім, на практиці всі змінні впливають на результати проекту одночасно, погіршуючи або поліпшуючи результуючу величину чистої поточної вартості проекту. Тому наступним кроком при аналізі ризиків є аналіз сценаріїв, який на основі прогнозу ймовірності настання базового, песимістичного чи оптимістичного сценаріїв покаже можливість реалізації даного проекту.

Аналіз сценаріїв – це техніка аналізу інвестиційного ризику, що дає змогу врахувати як чутливість NPV до зміни вхідних змінних, так і інтервал, в якому перебувають їх ймовірні значення.

Для проведення сценарного аналізу аналітик має одержати інформацію про кількісні характеристики “поганої” множини станів (низький рівень продажів, низькі ціни збуту, високі змінні витрати тощо) та “хорошої множини станів.

Для цих значень змінних розраховується NPV, а відтак порівнюється з очікуваним базовим значенням NPV. Тобто, проводиться розрахунок NPV за песимістичним, оптимістичним та базовим сценаріями.

Результати сценарного аналізу можуть бути використані для визначення математичного очікування NPV, середньоквадратичного відхилення, варіації. Для цього необхідна експертна оцінка ймовірності реалізації кожного сценарію. Щоб одержати інформацію про ризикованість проекту, слід порівняти коефіцієнт варіації NPV даного проекту з коефіцієнтом варіації “середнього” проекту фірми.

Сценарний аналіз є досить досконалим інструментом для оцінки власного ризику інвестиційного проекту, але й цей метод не позбавлений недоліків. Його обмеженість полягає в тому, що розглядається лише кілька дискретних значень результатів проекту, тим часом як у реальності цих значень може бути нескінченно багато.