ІНЖЕНЕРНИЙ ПОСТ ФОТОГРАФУВАННЯ

Інженерний піст фотографування призначений для фотографування об'єктів і місцевості. Склад посту — два сапери-розвідники. Піст може бути рухливим, для цього він повинен мати транспортні засоби.

Оснащення ІПФ: апарати ФС «Зоркий», чи перископічний довгофокусний фотоапарат, бінокль, далекомір, фотоекспонометр, годинник, кишеньковий ліхтар, журнал фотографування, мотоцикл із коляскою або автомобіль.

Старший ІПФ робить прив'язку місця фотографування, складає схему орієнтирів, веде спостереження за об'єктом зйомки.

Помічник підготовляє прилади до роботи, під керівництвом старшого посту робить зйомку об'єктів (місцевості).

Для рухливого ІПФ намічаються по карті (схемі) пункти фотографування. Вони розташовуються в межах другої чи третьої траншеї (або в проміжку між ними) із секторами до 30° кожний. Кількість пунктів на заданій ділянці буде залежати від характеру місцевості, їхнього видалення від переднього краю оборони противника і фокусної відстані об'єктива ФС (ПДФ).

Місця для пункту фотографування обираються на схилах пануючих висот, з яких відкривається кращий огляд. У населених пунктах для цього використовуються горища, у лісі - високі дерева. У заданому секторі фотографування не повинно бути “мертвих зон”. Варто прагнути поєднувати пункти фотографування з діючими ІСП. До обраних місць для устаткування постів розвідники повинні висуватися переважно в умовах обмеженої видимості. Обладнані посту ретельно маскується. При зйомці об'єктів необхідно апарат розташовувати так, щоб за можливістю сонце було позаду або збоку об'єктива; ретельно дотримуватись усіх правил маскування; точку фотографування слід обирати таким чином, щоби у кадрове вікно ПДФ разом з об'єктом зйомки потрапляли один-два місцевих характерних об'єкта, що відображені на карті; при спостереженні в ПДФ установлювати, окуляр приладу по очах спостерігача; при спостереженні вночі при штучному освітленні змінювати денну установку окулярів по очах на половину діоптрії убік мінуса.

Для того щоб не стомлювати зір (що відбувається при тривалому користуванні оптичними приладами), треба спочатку вивчити заданий сектор неозброєним оком, знайти орієнтири і місцеві предмети і вже після цього користатися приладом. Вибір світлочутливого матеріалу і світлофільтра робити в залежності від завдань, що вирішуються, характеру об'єкта й умов зйомки. Зайва квапливість під час зйомки, недостатнє вивчення умов її проведення і неповне з'ясування поставленої задачі можуть привести до непоправних помилок і до невиконання завдання.

Практичні відстані фотографування апаратом ПДФ складають: для невеликих об'єктів (МЗП, дротовий забір на низьких колах і т.п.) – 2-3 км; для великих об'єктів (протитанкові надовби, завали) – 5-6 км.

Для отримання доброякісних негативів при зйомці апаратом ПДФ слід трьохногу приладу міцно закріпляти в ґрунті, тому що від найменшого хитання приладу негатив буде змазаним. За цих же причин варто уникати струсу ґрунту (ходіння біля приладу, рух автомашин і т.д.) під час зйомки. При зйомці для спуска затвора користатися тільки гнучким тросиком. Прилад варто оберігати від сильних поривів вітру. У процесі панорамної зйомки, після кожної установки приладу і фотокамери на наступний кадр зачекати кілька секунд для припинення коливань апарата.

Фотографування кожного об'єкта проводиться при 6 й 30-кратному збільшенні приладу, причому зйомка при 6-кратному збільшенні необхідна для орієнтування об'єкта стосовно місцевих предметів.

Для фотографування необхідно, спостерігаючи в окуляр, спочатку при 6х, а потім при 30-кратному збільшенні навести апарат на об'єкт і визначити відстань до об'єкта; установити відповідний барабан дистанції; визначити необхідну витримку й установити її на диску експозицій фотокамери; відповідно до умов зйомки і її задачею переключенням важеля поставити необхідний світлофільтр; перевести важілець у положення СЪЕМКА і виконати фотографування за допомогою тросика.

У тих випадках, коли потрібно одержати ряд безупинних фотознімків місцевості, наприклад переднього краю оборони противника, або коли об'єкт не вміщається в одному знімку, виконують панорамне фотографування. Панорамна зйомка ведеться від праворуч ліворуч. При цьому необхідне перекриття сусідніх знімків повинне бути не менш 10%, Для зйомки панорами необхідно ретельно вивірити кульовий рівень приладу (якщо прилад не встановлений по кульовому рівні, то при склеюванні готової панорами вийде «лесниця»); спостерігаючи в окуляр приладу, установити перший кадр панорами; установити на нульовий розподіл шкалу лімба; звільнити лімб і сполучити нульовий штрих шкали лімба з червоним штрихом 1 на шкалі корпуса лімба, після чого шкалу знову закріпити тим же гвинтом; установити на нульовий розподіл відліковий барабан черв'яка лімба, для чого відтягнути барабан уздовж осі черв'яка і, обертаючи навколо цієї осі, сполучити нульовий розподіл з індексом; переводячи важілець у положення СЪЕМКА, зробити фотографування. Для зйомки наступних кадрів, щоби забезпечити перекриття знімків, відліковий барабан переводять щораз на 0-85 розподілів кутоміра при 6-кратному збільшенні і на 0-17 розподілів кутоміра при 30-кратному збільшенні. Якщо місцевість чи об'єкт не попадає в кадр по вертикалі, фотопанораму роблять багатоярусною. Для цього після зйомки першого ряду рукояткою вертикального наведення повертають головне дзеркало так, щоби наступний ряд знімків мав приблизно 10% перекриття з першим.

При роботі ІПФ ведеться журнал фотографування, у який заносяться дата зйомки, місце зйомки, координати ІПФ, тип фотоапарата й плівки, номер кадру, умови зйомки, час, об'єкт і відстань до нього, відлік по лімбі, світлофільтр, витримка, кратність збільшення. Закінчивши зйомку і записавши в журнал необхідні відомості, старший фотограф розписується в журналі.

Визначення координат об'єкта, що знімається, можна робити до і після зйомки. Горизонтальні кути вимірюють по шкалі лімба, для чого шкалу лімба встановлюють на 30-00 по основному орієнтирі, у цьому випадку більш зручно обчислювати кут між орієнтиром і об'єктом зйомки, узявши його як абсолютну різницю двох величин. При цьому перші дві цифри відліку беруть по шкалі лімба, а наступні по шкалі відлікового барабана. Дальність до об'єкта вимірюють за допомогою далекоміра чи по кутомірній сітці ПБУ (бінокля). При фотографуванні фотокамерою ФС прив'язку можна робити по компасу.

Після проведення зйомки фотоплівку обробляють, друкують знімки і дешифрують їх. Оброблені дані разом з журналом фотографування передають командиру (начальнику), що виставив піст.