Додаток

«Человек, умирающий от чумы». Рисунок из коллекции английских религиозных текстов (XV столетие), собранных в Йоркшире монахами ордена картезианцев (одеяние картезианца — длинное белое платье с белым капюшоном, а вне монастыря — черное). Священник выполняет последний обряд над телом человека, умершего от чумы в монастыре говоря: «Прими тело в могилу, спаси Христос твою душу». В это же время смерть пронзает человека в постели своим копьем: «Я сражаюсь с тобой много дней для того, что бы ты стал моей добычей». Произведение принадлежит Британской библиотеке, Лондон.

 

 

 

Иисус Христос с учениками и прокаженным. Прокаженный с рогом перед Христом. Из немецкой рукописи, подготовленной до 1000 г. Пандемия «черной смерти» совпала с небывалой по злокачественности пандемией проказы

 

 

«Чума в Перуджии в 1464 г.» Фрагмент фрески итальянского художника Бенедитто Бонфигли (Benedetto Bonfigli; 1420-1496). Ангел атакует демона смерти, поражающего горожан стрелами чумы. Перуджия — главный город одноименной итальянской провинции.

 

 

 

 

Забрасывание в осажденный город мертвой лошади с помощью метательной машины. По сути — это биологический террор на основе миазматических представлений о распространении эпидемических болезней. С рисунка Леонардо да Винчи (1445—1520).

 

 

Деталь иллюстрации «Похороны жертв чумы в Турне» («Burying Plague Victims of Tournai»). Взята из рукописи, называемой «Хроники Гилля Майзета» («Annals Gilles de Muisit», 1272 – 1352 гг.), настоятеля монастыря святого праведника Мартина. Показанные художником события относятся к чуме «черной смерти» в бельгийском городе Турне в 1349 г. Рукопись хранится в Библиотеке короля Альберта Первого

 

Карта, що показує поширення чуми в Європі у період 2-ї пандемії «Чорна смерть»

 

Чорна смерть. Ілюстрація з тогенбургскої біблії, 1411.

 

 

 

Бубон на стегні людини, що страждає від бубонної форми чуми

 

 

Чумний лікар (англ. plague doctor, нім. Pestarzt, італ. physici epidemeie) — так називали лікаря в середньовічній Європі, основним обов'язком якого було лікування хворих бубонною чумою, або «чорною смертю», особливо під час епідемій.

Однією з особливостей чумних лікарів був їхній захисний костюм. Для захисту від «міазмів» чумні лікарі носили клювастую маску. Маска, спочатку закривала тільки обличчя, але пізніше почала повністю покривати голову, робилася з щільної шкіри, зі склом для очей, причому в дзьоб закладалися квіти і трави — рожеві пелюстки, розмарин, лавр, ладан і т.д., що мали захищати від чумних «міазмів». Для того, щоб не задихнутися, в дзьобі пророблялися два невеликі отвори. Щільний костюм, як правило, чорного кольору, також робився з шкіри або вощеної тканини, складався з довгої сорочки, що спускалася до п'ят, штанів та високих чобіт, а також пари рукавичок. В руки чумний лікар брав довгу палицю для того, щоб не доторкатися до пацієнта руками. На жаль, цей попередник сучасного протичумного костюма рятував не завжди, і багато лікарів гинули в спробах надати допомогу своїм пацієнтам.

Через специфічний зовнішній вигляд, а також містичний ореол, чумні лікарі помітно вплинули на європейську культуру, зокрема, в італійській «Комедія дель арте» є відповідний персонаж, а серед знаменитих венеціанських масок є маска лікаря.

 

Флагеланти. Зображення з Прекрасного часослова герцога Беррійського. Дракон зверху символізує сатан у

Б'янки. Зображення XVI століття

 

 

Прокажений. Мініатюра з французького видання трактату «Про властивості речей» Бартоломея Англійського. XV століття

 

 

Спалення євреїв
Liber Chronicarum, 1493

 

 

Чумний стовп у Відні. Подібні пам'ятники ставились над чумними ровами — спільними могилами для померлих від Чорної смерті.