ВИСНОВКИ. Право кожної людини на належні, безпечні та здорові умови праці – це конституційне право

Право кожної людини на належні, безпечні та здорові умови праці – це конституційне право. У кожній окремій організації має бути усвідомлено право кожного працівника на справедливі та сприятливі умови праці, умови роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни. Відтак, актуальність та практична значущість цього питання не втрачатиме своєї сили.

Умови праці — це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини.

Сприятливі умови забезпечують як соціальну гармонію особи людини, так і ставлення її до праці та задоволення працею. Актуальність питання поліпшення умов праці обумовлюється і тим, що рівень освіти працівників висуває на перше місце необхідність задоволення потреб у змістовній праці в небезпечних умовах. Тому створення сприятливих умов праці має бути одним із головних завдань суспільства, невід’ємною частиною державної соціальної і економічної політики, важливою складовою менеджменту персоналу.

Існують п’ять специфічних груп елементів умов праці: 1) Санітарно-гігієнічні елементи характеризують виробниче середовище, на яке впливають предмети та засоби праці, а також технологічні процеси. 2) Психофізіологічні елементи обумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, нервово-психологічна напруга, монотонність трудового процесу тощо).
3) Естетичні елементи сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструктивне рішення робочого місця, освітлення, функціональна музика тощо). 4) Соціально-психологічні елементи характеризують взаємовідносини у трудовому колективі, створюючи відповідний психологічний настрій працюючих (соціальний клімат).
5) Технічні елементи визначаються рівнем механізації праці.

Характерно, що сьогодні повсюдно спостерігається прагнення до врегульованості відносин у сфері охорони праці. Умови праці визначені низкою національних і міжнародних нормативно-правових актів.

У науковій літературі існує досить широке коло підходів до класифікації факторів формування умов праці в організаціях. У роботі детально розглянуті основні з них.

На формування умов праці впливають фактори, які поділяються на три групи: 1) соціально-економічні фактори, дія яких обумовлює характер умов праці; 2) техніко-організаційні фактори. Вони впливають на формування умов праці на робочих місцях, дільницях, цехах; 3) природні фактори, дія яких не лише обумовлюється особливостями природного середовища, а й висуває додаткові вимоги до устаткування, технології, організації виробництва та праці.

Державна служба є однією зі сфер управління в силу чого і відображає в собі всі закономірності і характерні риси управління взагалі. У той же час це особлива сфера управління, тому що праця державного службовця не просто робота, а служба, служіння від імені та за дорученням держави. Держава через держслужбовців здійснює свої функції з управління суспільством. Їхня праця завжди на видноті і робить вплив на суспільство, формуючи у громадян певну думку, ідеали і установки поведінки. Тому праця державних службовців має свої особливості:

- головною якістю державного службовця є виконання службового обов'язку, тому його діяльність регламентується посадовою інструкцією, в якій визначаються його повноваження, статус і зміст праці;

- такі традиційні риси управлінської праці, як професіоналізм, ініціативність, комунікабельність, моральність і чесність, набувають особливого значення в умовах модернізації економіки та європейського вибору;

- люди, що перебувають на державній службі, повинні володіти цілим рядом особливих якостей. Це цільові та ціннісні, життєві орієнтації, етичні норми поведінки, культура мовлення і спілкування, високий інтелектуальний рівень, здатність до творчої праці, розвинена воля, надійність і т.д.

Праця в сфері управління потребує спеціалістів більш високої кваліфікації і характеризується більшою складністю. Ступінь складності управлінської праці залежить від характеру функцій, що виконуються, та ієрархічного рівня управління, чисельності підлеглих, їх кваліфікації, рівня розвитку і складності виробництва, напруженості планових завдань, ресурсної забезпеченості тощо.

Управлінська праця, як різновид розумової, характеризується слабкою фізичною енергоємністю і водночас високим рівнем використання енергії блоків пам'яті людини і психічною напруженістю. Тому слід більше уваги приділяти умовам, за яких відбувається процес виконання управлінських функцій. Виконання управлінських функцій менше піддаються механізації та автоматизації, ніж виконання виробничих операцій. Можна автоматизувати процес збору та обробки інформації, але процес прийняття рішення – це майже завжди розумовий процес, який вимагає побудови логічного розумового ланцюга.

Важливим фактором умов праці державних службовців Кам’янець-Подільського РЦЗ є високий рівень стресогенності їхньої управлінської діяльності. При цьому в осіб, які займаються управлінською діяльністю, вплив соціальних факторів на розвиток різних форм професійного стресу є значним. Багаторазове виникнення унікальних за складністю та різноманітністю стресових ситуацій, в яких державні службовці повинні діяти успішно, є специфічною особливістю їхньої діяльності.

На підставі проведених досліджень нами визначені заходи, реалізація яких дасть змогу значно поліпшити умови праці управлінців на державній службі, в тому числі у Кам’янець-Подільському РЦЗ.