Безпека виробничого устаткування

 

 

Загальні вимоги безпеки виробничого устаткування визначені ГОСТ 12.2.003-91, за яким безпечність виробничого устаткування забез- печується: правильною розробкою конструктивних схем, елементів конс- трукцій, використанням засобів механізації, автоматизації та дистанцій- ного управління, застосування у конструкціях засобів захисту, включення вимог безпеки до технічної документації з монтажу, експлуатації, ремон- ту, транспортування та зберігання устаткування тощо.

Таким чином, безпечність виробничого устаткування – це його відповідність вимогам безпеки праці під час монтажу, експлуатації, ре- монту в умовах, установлених нормативною документацією.

При проектуванні устаткування необхідно враховувати умови його експлуатації, транспортування з тим, щоб при дії на нього метеорологічних факторів, сонячної радіації та інших чинників, воно не ставало небезпеч- ним; не допустити випадкового руйнування окремих вузлів і деталей; пе- редбачити необхідні технічні засоби захисту. Устаткування не повинно ма- ти гострих країв, нерівних, гарячих чи переохолоджених поверхонь.

Якщо устаткування виділяє тепло, шкідливі речовини, створює шум,

вібрацію та інше, то мають бути передбачені відповідні поглиначі, аби дія цих негативних факторів не перевищувала гранично допустимих рівнів у межах робочої зони.

Устаткування повинно бути оснащено засобами сигналізації про пору- шення нормального режиму роботи, а в необхідних випадках (у разі аварій, нещасних випадків, ввімкнення джерел енергії) – засобами автоматичної зупинки, гальмування. Причому необхідно унеможливити самовільне вми- кання приводів робочих органів при відновленні подачі енергії.

При проектуванні і виготовленні устаткування необхідно враховува- ти антропометричні, фізіологічні, психофізіологічні та психологічні мож- ливості людини. Робочі місця мають бути оснащені необхідними техніч- ними засобами і забезпечувати зручність і безпеку працівникам. Надзвичайно важливим є раціональне розміщення виробничого устатку- вання в робочій зоні.

Дистанційне спостереження й управління технологічними процеса-

ми – найбільш ефективний захід запобігання виробничому травматизму і захворюванням на виробництві. Його застосовують у тих випадках, коли безпосереднє перебування оператора в робочій зоні з мотивів безпеки і технологічних особливостей неможливе, недоцільне або економічно не- вигідне, наприклад при роботі з легкозаймистими, токсичними та іншими речовинами.

Дистанційне автоматичне управління виробничими процесами здійс-

нюється відповідно до розроблених програм.

Устаткування у процесі експлуатації не повинно забруднювати на- вколишнього середовища шкідливими речовинами вище ГДК (ГДР) та створювати небезпеку вибуху чи пожежі.

Безпечність виробничого устаткування також залежить від уміння людини працювати з ним. Відомо, що від неправильних дій людини в си- стемі ЛМС відбувається до 50% аварій.