Поняття та склад основних фондів підприємства

 

 

У процесі виробництва працівники підприємств за допомогою засобів праці впливають на предмети праці та перетворюють їх у різні види готової продукції.

Засоби праці (машини, устаткування, будівлі, транспортні засоби) разом із предметами праці (сировина, матеріали, напівфабрикати, паливо) складають засоби виробництва. Виражені у вартісній формі засоби виробництва є виробничими фондами підприємства.

Разом з тим, слід зазначити, що засоби виробництва як сукупність не можна безпосередньо ототожнювати з виробничими фондами за наступними причинами:

– елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі;

– виробничі фонди є винятково вартісною економічною категорією.

Залежно від функціонування виробничих фондів у процесі виробництва, способу перенесення їхньої вартості на готовий продукт і характеру відтворення розрізняють основні та оборотні фонди підприємства.

Основні фонди - засоби праці, які використовуються в процесі виробництва тривалий час (впродовж періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати їх введення до експлуатації), зберігаючи при цьому свою натурально-речовинну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлений продукт поступово по мірі використання.

Оборотні фонди - частина виробничих фондів, речовинні елементи яких у процесі праці витрачаються в кожному виробничому циклі, змінюють свою натурально-речовинну форму та переносять усю свою вартість на вартість виготовленої продукції.

Розрізняльні особливості основних та оборотних фондів підприємства наведено в табл. 2.1.

 

Таблиця 2.1 – Розрізняльні особливості основних та оборотних фондів підприємства

 

Основні фонди	Особливості	Оборотні фонди
Тривалий час	Тривалість функціонування	Участь тільки в одному виробничому процесі
Частково	Ступінь використання у виробничому процесі	Цілком
Поступово	Перенесення вартості на вартість виробленої продукції	Цілком
Зберігають	Зміна натурально-речовинної форми	Змінюють

 

Економічна сутність та матеріально-речовинний склад основних та оборотних фондів слугують характеристиками осмислення їх значення в процесі здійснення виробничої діяльності підприємства.

Елементи оборотних коштів формують основу виготовлення продукції, створюють умови для здійснення технологічних процесів та роботи устаткування.

Основні виробничі фонди – матеріально-технічна база суспільного виробництва на різних етапах її розвитку. За умов ринкових відносин на перший план висуваються питання якості, надійності продукції, що цілком залежить від якісного стану матеріально-технічної бази та ефективності її використання. Від обсягу основних фондів залежить виробнича потужність підприємства та рівень технічної озброєності праці.

Основні фонди підприємств, незважаючи на їх економічну однорідність, відрізняються цільовим призначенням, терміном служби, натурально-речовинним складом. Звідси випливає класифікація основних фондів за визначеними групами, що враховує специфіку призначення різних видів фондів.

Структуру виробничих фондів наведено на рис. 2.1.

За характером використання виділяють такі:

– основні виробничі фонди основного виду діяльності підприємства;

– невиробничі основні фонди (житлово-комунальне господарство, освіта, культура, охорона здоров'я, відпочинок і туризм тощо).

На відміну від основних виробничих фондів, які обслуговують господарську діяльність підприємства та створюють умови для її успішного здійснення, наявність у підприємства невиробничих фондів призначена забезпечити вирішення соціальних завдань.

Рисунок 2.1 – Структура основних фондів підприємства

За цільовим призначенням виділяють наступні групи основних фондів:

– будівлі;

– споруди;

– передавальні пристрої;

– машини та устаткування;

– транспортні засоби;

– інструмент;

– виробничий інвентар;

- господарський інвентар;

- багаторічні насадження.

Залежно від участі у виробничому процесі в складі виробничих фондів виділяють:

– активну частину (машини, обладнання, інструмент, вимірювальні прилади), тобто ті основні фонди, які використовуються для безпосереднього впливу на предмети праці.

– пасивну частину (будівлі, споруди, інвентар), тобто ті елементи основних фондів, які забезпечують функціонування та здійснення процесу виробництва.

У галузях виробничої сфери вирішальну роль має стан та технічний рівень активної частини основних фондів. Він визначає можливість підприємства щодо збільшення виробничих потужностей та виробничої програми, рівень продуктивності праці. Це вимагає першочергової уваги до збільшення питомої ваги активної частини основних фондів в їх загальному обсязі.

Залежно від прав власності основні фонди поділяються на:

– власні;

– орендовані.

Залежно від джерел фінансування в складі власних основних фондів виділяють:

– внесені до статутного фонду підприємства його засновниками (передані в порядку оплати акцій);

– придбані протягом діяльності підприємства за рахунок власних коштів;

– придбані за рахунок довгострокових кредитів банків;

– безкоштовно отримані.

Співвідношення окремих груп основних фондів в їх загальному обсязі є видовою (виробничою) структурою основних фондів. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної та пасивної частини. Підприємству не байдуже, в яку з груп основних фондів вкладати кошти. За інших рівних умов воно зацікавлене в підвищенні частки активної частини. Питома вага активної частини основних виробничих фондів характеризує прогресивність структури основних фондів.

Структура основних виробничих фондів має галузевий характер. Так, наприклад, на транспорті транспортні засоби становлять 60...70%, будівлі, споруди та передавальні пристрої – 20...25%; тоді як в інших галузях економіки питома вага транспортних засобів становить 2...4% від загальної кількості основних виробничих фондів.

Загалом на промислових підприємствах України в структурі основних фондів питома вага окремих їх видів останніми роками варіювала у таких межах: будівель і споруд – 45...47%; машин і устаткування 40...42%; транспортних засобів – 2,5...3%.

Найважливішими факторами, які впливають на структуру основних виробничих фондів, є:

– обсяг і рівень продукції, що випускається;

– рівень механізації та автоматизації;

– науково-технічний прогрес;

– рівень спеціалізації та автоматизації виробництва;

- вартість будівництва виробничих об'єктів та рівень цін на устаткування;

- кліматичні та географічні умови.

Поліпшити структуру основних фондів дозволяє:

– відновлення та модернізація обладнання;

– правильна розробка проектів будівництва та їхнє високоякісне виконання;

– впровадження нової техніки й технології;

– раціональне використання площ;

– оптимальне сполучення окремих груп устаткування та ліквідація зайвого обладнання.