С О Д Е Р Ж А Н И Е

В сучасній системі підготовки спортсменів можна виділити три методичних підходи до змагальної практики.

Перший з них пов'язаний з намаганням спортсменів стартувати якомога частіше, домагаючись високих спортивних результатів в кожному змаганні.

Другий підхід передбачає мало інтенсивну змагальну практику, вся увага спортсмена концентрується на підготовці до головних змагань сезону.

Третій підхід передбачає обширно, але строго диференційовану змагальну діяльність: підготовчі і контрольні-змагання використо­вуються лише як засіб підготовки, завдання досягнення високих ре­зультатів в них не ставиться, зате система підготовки концент­рується на необхідності досягнення високих результатів у вибіркових і особливо - в головних змаганнях.

Позитивним у першому підході є те, що його застосування дозво­ляє спортсменам широко використовувати змагання як засіб і метод підготовки, контролю за ефективністю тренувального процесу. Во­ни адаптуються до умов змагань, виявляються здатними показувати досить стабільні результати, тривалий чає. підтримувати стан спортивної форми. Однак, як показують спеціальні дослідження (Суслов Ф.П., 1986), постійне намагання досягти високих резуль­татів в різноманітних змаганнях хоч і приводить до їх стабілізації, однак пов'язане з нервово-психічними і фізичними пере навантаженнями, деяким погіршенням технічної підготовленості, що може призвести до зниження спортивних результатів у головних змаганнях.

Другий підхід має свої недоліки (особливо при підготовці спорт­сменів вищої кваліфікації). По-перше, обмежена змагальна практи­ка позбавляє спортсмена одного з найважливіших засобів подаль­шого розвитку пристосувальних реакцій організму. По-друге, недо­статні змагальна практика і досвід часто заважають максимальній реалізації в змаганнях техніко-тактичного і функціонального по­тенціалу спортсмена, оскільки мають в собі багато непередбачено­го, а зустріч з будь-яким несподіваним фактором викликає в ор­ганізмі людини насамперед реакцію тривоги (Парін В.В., 1968). Не-передбачуваний розвиток змагальної ситуації, непідготовленість організму до її вирішення викликають надмірну стресову реакцію, а це може призвести до негативних результатів змагань.

Третій підхід - найбільш плідний, оскільки дозволяє використати переваги і згладити недоліки двох перших. При цьому слід врахува­ти, що для максимальної реалізації спортсменом під час головних змагань року техніко-тактичної майстерності, фізичних і психічних можливостей, необхідно в підготовчих, контрольних і модельних змаганнях забезпечувати, відповідну до етапу підготовки, його ак­тивність. Це сприятиме інтегративному прояву різноманітних сторін підготовленості у відповідності з динамікою розвитку трено­ваності й спортивної форми.

При плануванні змагань протягом року слід врахувати ряд поло­жень, які в сукупності забезпечують єдність тренувальної зма­гальної діяльності спортсменів. Зокрема, необхідно враховувати на­ступне: 1) змагальні навантаження повинні бути гармонійно взаємопов'язані з динамікою тренувальних навантажень і складати з ними єдине ціле; 2) змагання кожного етапу тренувального циклу повинні відповідати завданням підготовки спортсмена на даному етапі відповідного періоду; 3) мета участі спортсмена в змаганнях на різних етапах підготовки повинна відповідати рівню його підготовленості і спроможності вирішувати поставлені завдання; 4) всі змагання річного циклу повинні бути підпорядковані завданню досягнення піку спортивної форми до головних змагань року, тому вони повинні бути ранжируванні за значимістю. Ранжирування змагань створює передумови для раціонального планування підготовки спортсменів до головних зма­гань року.

Регулювання напруженості підготовки і участі в змаганнях може здійснюватися і введенням планового показника, що визначає рівень результативності в конкретних змаганнях кожного етапу підготовки (контрольних, підвідних, вибіркових). Такими показ­никами можуть бути, наприклад, у видах спорту з об'єктивно реєстрованими результатами - процентне відношення результату до рекордного чи кваліфікаційного показника; у спортивних єдиноборствах - процентне відношення виграних поєдинків до всіх прове­дених; в спортивних іграх - співвідношення рахунку забитих і про­пущених м'ячів, шайб тощо.

Облік результатів у всіх проведених стартах (з коефіцієнтом зна­чущості змагань і виконанням індивідуальних завдань) за процент­ним співвідношенням досягнутого результату, дозволяє оптимізувати систему підготовки і об’єкти візувати відбір спортсменів у збірні команди.

Для успішної змагальної діяльності важливі найтонші інтимні настрої, найвищий ступінь координації всіх функцій і систем ор­ганізму. Тому моделювання в підготовчих, контрольних та інших змаганнях умов, адекватних меті і завданням етапів і періодів підготовки спортсмена, приводить у рух адаптаційні механізми ор­ганізму, які дозволять в екстремальних ситуаціях головних змагань сповна проявити підготовленість спортсмена і досягти високих стабільних результатів.

 

Контрольні питання для самопідготовки

1. Виберіть вид спорту і розгляньте в ньому структуру змагальної діяльності.

2. Розкрийте зміст змагальної діяльності спортсмена (на прикладі вибраної спеціалізації)..

3. Наведіть приклади особливостей умов (рефлективність, аль­тернативність, стресорність) змагальної діяльності в змаганнях з обраного виду спорту.

4. Проаналізуйте особливості техніки вибраного виду спорту.

5. Проаналізуйте особливості стратегії і тактики спорту.

6. Розгляньте фактори забезпечення та реалізації ЗД в виді спор­ту вибраної спеціалізації.

7. Охарактеризуйте систему змагань в обраній спортивній спеціалізації.

 

Література:

1. Келлер В.С. Платонов В.М. Теоретико.- методичні основи підготовки спортсменів.Львів.-1993.-269.с.

2. Теория спорта. (Под ред. проф. В.Н.Платонова. - К.: Вища шкГоловнеє изд-во, 1987. - гл. гл. 6,7,8.

3. Платонов В.Н., Келлер В.С. Соревновательная деятельность вспорте: Лекция для студентов ин-тов физ. культури. Киев:КГИФК, 1987.

4. Управление тренировочньїм процессом внсококвалифициро-ванньїх спортсменов (Запорожанов В.А., Платонов В.Н., Кел­лер В.С. й др.; Под ред. В.А.Запорожанова, В.Н.Платонова. - К.:Здоров'я, 1985. с. 158-165..

5. Платонов В.Н, Сахновский К.П.Подготовка юного спортсмена К.»Радянська школа» 1988.- 287с.

6. Платонов В.Н.. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте.К.-1997.577с.

7. Теория и методика спорта М.-1997.-415с. Ред.СусловФ.П., Холодов Ж.К.

8. Підручники і посібники за видами спорту обраної спеціалі­зації.

9. Филин В.П. Теория и методика юношеского спорта. М.-фиС. 1987.-126с

 

С О Д Е Р Ж А Н И Е

 

 

ВВЕДЕНИЕ 4

1. ОСНОВНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ ТЕРМОДИНАМИКИ.

ЧАСТНЫЕ ПРОЦЕССЫ 6

1.1. Основные понятия и определения термодинамики 6

1.2. Термодинамические процессы с участием идеальных газов 8

1.2.1. Изотермический процесс 8

1.2.2. Изохорный процесс 9

1.2.3. Изобарный процесс 10

1.2.4. Адиабатный процесс 10

2. МЕТОД ТЕРМОДИНАМИЧЕСКИХ ЦИКЛОВ 11

2.1. Цикл Карно 12

2.2. Цикл двигателя внутреннего сгорания с подводом теплоты при

постоянном объеме. Цикл Отто 13

2.3. Цикл двигателя внутреннего сгорания с сообщением теплоты

при постоянном давлении. Цикл Дизеля 15

2.4. Теоретический цикл двигателя с сообщением теплоты при

постоянных объеме и давлении. Смешанный цикл Тринклера 17

3. ЗАДАНИЯ И ИСХОДНЫЕ ДАННЫЕ К КОНТРОЛЬНОЙ РАБОТЕ 18

3.1. Задание 1. Термодинамические процессы 18

3.2. Задание 2. Метод термодинамических циклов 20

Учебно-методическое и информационное

обеспечение контрольной работы 23

ПРИЛОЖЕНИЕ 24