Вибір та корегування нормативів

 

Автотранспортним підприємствам надане право корегувати нормативи ТО і ремонту зміненням числових значень, якщо автомобіль працює в умовах, що відрізняються від тих, які прийняті для вихідних нормативів. З урахуванням конкретних умов екс­плуатації можна змінити такі нормативи: ресурсні (на державному, галузевому і внутрішньогалузевому рівнях) – для створення автотранспортним підприємствам порівнянних умов роботи; оперативні (на внутрішньогалузевому і господарському рівнях) – щоб забезпечити ефективне ви­користання на ВАТ АТП трудових і мате­ріальних ресурсів.

Коригування полягає у зміненні число­вих значень нормативів ТО, переліку операцій ТО, співвідношення між обсягом робіт ТО і ремонту внаслідок включення до ТО характерних (що часто повто­рюються) операцій ПР.

Нормативи ТО і ремонту рухомого складу за рекомендаціями автомобільних заводів корегують залежно від категорії умов експлуатації (додаток 1, таблиця 2), які характеризуються типом дорожнього покриття D, типом рельєфу місцевості Р якою про­лягає дорога, та умовами руху.

Визначено шість типів (матеріалів) до­рожнього покриття: D₁ – цементобетон, асфальтобетон, брущатка, мозаїка; D₂ – бітумомінеральні суміші (щебінь або гра­вій, оброблені бітумом); D ₃ – щебінь (гравій) без оброблення, дьогтебетон; D ₄ – кругляк, колотий камінь, ґрунт і маломіц­ний камінь, оброблені в'яжучими мате­ріалами, дорога по снігу; D ₅ – ґрунт, укріплений або поліпшений місцевими ма­теріалами, лежневі й брусові покриття; D ₆ – природні ґрунтові дороги, тимчасові внутрішньокар'єрні й відвальні дороги, під'їзні шляхи, що не мають твердого по­криття. Визначено також п'ять типів рельє­фу місцевості: Р₁ – рівнинний (до 200 м); Р₂ – слабогорбистий (200...300); Р₃ – горбистий (300... 1000); Р ₄ – гористий (1000...2000); Р₅ –гірський(понад 2000м).

Оперативне корегування переліків опе­рацій ТО в певних умовах експлуатації здійснюють тільки після впровадження на ВАТ АТП рекомендацій Положення і за наявності достовірної інформації про напрацювання на випадок ПР і витрат на ви­конання робіт. При цьому використову­ють діагностування технічного стану ав­томобілів.

Коефіцієнти для коригування за іншими факторами (К₁, К₂, К₃, К₄, К₅) наведені в підрозділі 2.1. Значення вказаних коефіцієнтів вказані у додатку 2, таблиці 4,5,6,7,8.

Ремонт, як правило, виконується за потребою, виявленою під час технічного обслуговування або в процесі експлуатації, та має за мету поновлення технічно справного стану.

Перелік видів технічних обслуговувань і ремонтів, їх періодичності та об'єми виконуваних при цьому робіт встановлюють заводи–виробники автомобільної техніки, але власнику транспортних засобів (керівнику АТП) надано право коректувати заводські нормативи в залежності від конкретних умов експлуатації рухомого складу (див. додаток 13).

Згідно з цими аргументами і враховуючи рекомендації, наведені в інструкціях заводів – виробників автомобільної техніки, на АТП передбачаються наступні види технічних обслуговувань і ремонтів: щоденне обслуговування (ЩО), перше технічне обслуговування (ТО–1), друге технічне обслуговування (ТО–2), сезонне технічне обслуговування (СО); поточний ремонт (ПР).

Крім перелічених видів технічних обслуговувань деякі заводи–виробники автомобільної техніки за межами країн СНД (фірми Мегсеdes–Веnz, Іvеко та інші) рекомендують проводити для своїх автомобілів як самостійний вид технічного обслуговування планову заміну масла в двигунах з усіма супутніми роботами по системі мащення і називають цей вид обслуговування – ЕО (“Engine oil”).

І–ВАРІАНТ

Корегування періодичностей ТО–1, ТО–2 і КР здійснюється за формулами

(4.1)

(4.2)

(4.3)

де К₁ – коефіцієнт корегування нормативу в залежності від умов експлуатації.

, , – скориговані періодичності ТО-1, ТО-2, КР;

, , – нормативні періодичності ТО-1, ТО-2, КР.

(див. розділ 1, таблиця 1.1), (додаток Б5, таблиця 23)