Основні засади делегування повноважень у сфері місцевого самоврядування

У чинному законодавстві України, що регулює компетенцію місцевого самоврядування, досить часто застосовується делегу­вання повноважень. Окремі повноваження щодо регулювання відносин'^іу галузі екологічної експертизи місцеві ради можуть делегувати своїм виконавчим комітетам¹. Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає різні види передання та делегування повноважень: а) органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування (ч. 13 ст. 1); б) органів місцевого самов­рядування відповідним місцевим державним адміністраціям (ч. 13 ст. 1); в) визначення міськими радами обсягів і меж повноважень, що здійснюються районними в містах радами та їх виконавчими органами (ст. 41); г) передання сільськими, селищними, міськими радами повноважень обласним і районним радам (ч. 2 ст. 10); ґ) делегування виконавчими органами сільських, селищних, місь­ких рад на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконс­трукцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності(п. 2 ч. 1 ст. 31).

У науковій літературі пропонується виділяти такі форми на­дання повноважень органам місцевого самоврядування: а) уста­новлення - такий спосіб регулювання, коли парламент у консти­туції і законах визначає компетенцію місцевого самоврядування;

' Про екологічну експертизу: Закон України від 09.02.95 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1995. - № 8. - Ст. 23.

(ї) иередання - форма регулювання повноважень, коли будь-яке повноваження державного органу виключається з його компетен­ції і включається до компетенції органу місцевого самоврядуван­ня; в) делегування - надання державним органом належного йому права вирішення питані, органам місцевого самоврядування на пдин раз, на деякий час. або на ненизначений строк.¹ Окремі авто- |ш заіначаюіі>. що поділ поиноиажеіп. місцевого самоврядування на «класні» іл «делетиані» не пссс в собі якесь серйозне концеп- іуамі.пі- наиаішма-нни, оскільки всі свої владні повноваження міс- цсие самоврядування отримує в законі, де втілена державна воля народу'. Дійсно чинне законодавство України делегованими на­ции«ношіоііажсння, які органам самоврядування надані законом, що не відповідає традиційному поняттю делегування, яке застосо­вується в теорії.

Делегування є специфічним способом надання повноважень, при якому один орган покладає на інший обов'язок і надає йому на виз­начений або невизначений час право вирішувати питання, віднесені до компетенції першого органу. Делеговані органу повноваження звичайно пов'язані з його «власною» компетенцією¹. Делегування повноважень не є формою їх повного передання, деволюції на рі­вень того, кому вони делегуються, вони залишаються повноважен­нями органу, який їх делегував і який не втрачає при цьому права на прийняття рішень із питань, що входять до сфери делегування. Акт про делегування повинен точно визначати предмет і об'єм делега­ції, перелік повноважень, принципів і критеріїв яких необхідно до­тримуватись, форму контролю в ході здійснення цих повноважень. Делегування повноважень необхідно відрізняти від доручень органів вищих інстанцій нижчим, які є виявом звичайного керівництва, без внесення будь-яких змін до компетенції обох органів.

Отже, основні засади класичного делегування такі: а) акт про делегування повинен обов'язково прийматися делегуючим орга­

' Шургина Е. С. Муниципальное право [Текст]: учеб. пособие /Е. С. Шурги- на. - Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 1995. - С. 13, 14.

^[1] Корнієнко М. Місцеве самоврядування та «урядова вертикаль» / М. Кор- ніснко // Місцеве самоврядування. - 1997. -№ 3—4. - С. 40.

^[1] Лазарев Б. М. Компетенция органов управления [Текст] / Б. М. Лазарев. - М.: Юрид. лит, 1972. - С. 252.

ном; б) делегуватися можуть тільки окремі повноваження, які є частиною власної компетенції, орган не може делегувати більше, чим має сам; в) після делегування повноважень компетенція де- легуючого не змінюється, компетенція органа, якому делегуються ці повноваження, тимчасово розширюється за рахунок останніх; г) делеговані повноваження можуть бути в будь-який час відти­кані; якщо повноваження делегуються на визначений строк, то для припинення делегування не потрібно прийняття юридичного акта; компетенція органу, якому делегувалися повноваження, звужуєть­ся автоматично; якщо повноваження делегуються на невизначений строк, то орган, що делегував повноваження, може в будь-який час припинити делегування; ґ) переделегування(субделегування) пов­новажень не допускається, тому що це суперечить намірам органу, що делегував повноваження.

Делегування повноважень - це не що інше, як двохстороннє ім­перативне правовідношення, при якому одна особа, що має власну компетенцію, визначену нормативними актами, а інша особа має належну правоздатність на одержання і реалізацію цих повнова­жень, отже, компетенція першої особи є джерелом додаткової ком­петенції другої особи.

Таким чином, делеговані повноваження - це сукупність пов­новажень уповноваженого суб'єкта, які за принципом доцільності та швидкого одержання соціального ефекту у визначених сферах суспільних відносин тимчасово передаються для реалізації іншо­му органу.

У сфері місцевого самоврядування делегування повноважень має певну специфіку зумовлену дією одного з основних при­нципів - правової, організаційної та матеріально-фінансової са­мостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами. А тому, коли мова йде про передачу (делегування) повноважень між органами місцевого самоврядування, як пра­вило, орган, що делегував повноваження, не має права вмішува­тися в діяльність органа, якому делеговані повноваження, пока не закінчиться строк делегування або не буде скасовано рішення про передачу повноважень (зокрема, це стосується взаємовідно­син сільських, селищних, міських рад та органів самоорганізації населення).

Більшість учених позитивно оцінюють делегування повнова­жень, уважаючи, що це необхідно для державного управління, шбсіпсчуг гнучкість і швидкість вирішення питань, але решта ипслошног думку про те, що до делегування повноважень слід підходити дуже обережно, оскільки є небезпека часткової заміни іідних ирі іііііи іншими і це створює складні з юридичного погляду С1І і унції¹