Кіровогра́дський дендропа́рк

1958 року на околиці Кіровограда було створено мальовничий парк, який став легенями міста, окрасою і популярним місцем для відпочинку жителів. Тут було висаджено близько 50 видів різноманітних видів дерев та кущів. 1972 року парк було віднесено до категорії парків-пам'яток. На території парку створено невелику зону з атракціонами для розваг і відпочинку населення. На момент відкриття в парку було 7 атракціонів.

2001 року підприємство «Корпорація XXI сторіччя» почало відродження паркової зони, яка в попередні роки була запущена і розвалювалася з кожним роком все більше. Основною метою було зберегти всі досягненя, створити ландшафт зеленої зони, реставрувати наявні атракціони і придбати нові, побудувати дитячі майданчики та місця відпочинку.

Сьогодні в Дендропарку є 20 атракціонів, 5 з яких придбано 2007 року. Всі атракціони відповідають світовим стандартам індустрії розваг і проходять державну сертифікацію.

Дендропарк створено для забезпечення повноцінного відпочинку всіх вікових груп. Атракціони поділяються на три умовні групи: дитячі, сімейні та екстремальні.

Красноку́тський дендропа́рк — один з найстаріших дендропарків України,історія якого налічує понад 200 років. За однією з версій, заснований у 1793році. Розташований у мальовничій місцевості Харківської області на околиціселища Краснокутськ біля села Основинці. Підпорядкований Краснокутській станції садівництва. Заклав парк поміщик Іван Назарович Каразін, брат засновника Харківського університету.

Характеристика

Краснокутський дендропарк вважається одним з найцікавіших зразків садово-паркової архітектури України XVIII століття.

Композиція парку

За основну композиційну вісь Краснокутського дендропарку прийнято вододіл яру, який поступово переходить у широку балку. На днищі яру розташовані ставки, греблі, струмки.

Схили сформовані терасами. Доріжки облаштовані з урахуванням можливості огляду пейзажів і місцевих композицій із різноманітних рослин. Єдина широка алея дендропарку, обсаджена ялинами, проходить по його південній окраїні і починається відразу біля головного входу.

В парку є два ставка, три муловідстійника, чотириджерела-криниці з водою, що має лікувальні властивості.

На східному боці яру з монастирських часів збереглися підземні ходи.

На верхньому ставку є невеликий острів, насипаний ще Каразінами — так званий «Острів кохання», який з'єднаний з основною доріжкою містком. Сьогодні на ньому викладено з каменю двіобручки і встановлена альтанка. На цьому ж ставку квітнуть лотоси — червоні, рожеві, лимонні, кремові та білі. Також на ставках живуть лебеді. А біля центрального входу в огорожі — сімействокосуль. Загалом в колекції парку дослідники нараховують три десятки представників фауни - їжаки, сови, пугачі, білки. Водиться тут багато солов'їв, голубів, шпаків, синиць, дроздів та інших птахів. Інколи залітають іволги та одуди. А із сусідніх лісів у парк забрідають косулі і дикі кабани. Зрідка можна зустріти куницю.

На межі тисячолітть в дендропарку також почали з'являтися дерев'яні фігури — роботи краснокутського художника і скульптора: вчений кіт, білка, Баба Яга з хатиною, Змій Горинич, лісовик та інші.

Нікітський ботанічний сад — комплексна науково-дослідна установа, одна з найстаріших в Україні, яка веде роботи з питань плодівництва та ботаніки. Дендрарій саду є унікальним зібранням рослин з усіх континентів, а відтак популярним місцем відпочинку та екскурсій. Розташований на Південному березі Криму між селищемНікіта та Чорним морем.

Нині жива колекція саду налічує 30 тис. видів, гібридів і сортів рослин практично всіх країн світу. У Нижньому парку саду росте каліфорнійський дуб (більше в нашій країні ніде не зустрічається), а в Приморському — найтеплолюбивіші дерева і чагарники: мирт, фейхоа, орхідейне дерево, хамеропс (карликова пальма). Є в Нікітському саду сосна алепська, нумідійська (алжирська) ялиця, дуб траволистний (каліфорнійський) і кипарис Арізона, ялівець віргінський і єдиний в Никітськом саду екземпляр «залізного дерева» — пародії персидською. Дерево досягає 6 м висоти, має крону з широкоовального листя, яке восени приймає рожево-оранжеве забарвлення. Екскурсія по Нікітському саду починається з Верхнього парку, де вздовж майстерно оформлених алей можна зустріти насадження рослин, завезених зі всіх континентів Землі: бамбука з Північного Китаю, вічнозеленого дуба кам'яного, могутніх дерев ялиці, платана, секвойядендрона гігантського (мамонтове дерево). У цій частині Саду росте тис ягідний, такий, що досягає 500-річного віку, нагадуючи про тутешню минувшину реліктових лісах. Нижній парк — найстаріша частина Нікітського саду, створена в першій половині XIX століття. Тут привертають увагу маслиновий гай, закладений більше 160 років тому, інші теплолюбиві культури: інжир, мушмула, хурма. Особливо цікаві старі дерева суничника дрібноплодного (суничного дерева червоного), занесеного в Міжнародну Червону книгу. Наступний, Приморський парк, краще за інших захищений навколишніми гірськими гребенями, клімат тут м'якший, і тому в цій частині Никітського саду представлені найбільш теплолюбиві вічнозелені форми рослин: різноманітні пальми, криптомерія і османтуси, фісташка мастикова, численні яскраво квітучі субтропічні чагарники

Олександрі́я — дендрологічний парк Національної академії наук України. Розташований у північно-східній частині Правобережного лісостепу, за 80 км напівдень від Києва на північно-західній околиці міста Біла Церква, на висоті 80 — 106 м над рівнем моря. Це найбільший (понад 290 га) архітектурно оформлений ландшафтний парк в Україні^[1].

Парк розташований на площі 297 гектарів на березі річки Рось. Площа декоративних водойм парку (ставки та р. Рось) становить 21 га. Загальнадовжина алей і доріжок становить понад 20 км. Парк є зразком пейзажної паркової композиції, основу якої складають рослини, архітектурні споруди, скульптури, водна гладь річки Рось та ставків.

Характеристика

Територія представляє собою другу заплавну терасу р. Рось і характеризується рівнинним схилом місцевості до річки. Рельєф доповнюється наявністю 3 балок, що витягнулися майже в меридіальному напрямку.

У композиції плану і стильової спрямованості архітектурних об'ємів та споруд Олександрія має спільні риси з іншими парками романтичного стилю. Стиль архітектури — пізній класицизм.

Східного Сибіру, Середньої Англії, Далекого Сходу, а також Японії та Китаю.

Націона́льний дендрологі́чний парк «Софі́ївка» — парк, науково-дослідний інститут Національної академії наук України. На сьогодні — це місце відпочинку. Щорічно його відвідують близько 500 тисяч людей. Площа — 179,2 га.

«Софіївка» є пам'ятником краєвидного типу світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII — першої половини XIX століть. Тут росте понад 2000 видівдерев і кущів (місцевих і екзотичних), серед них: таксодіум (болотяний кипарис),сосна Веймутова, тюльпанове дерево, платан, гінкґо, смерека та багато інших. Колективом парку видано каталог рослин, в якому нараховується 1994 таксони, з них 1220 деревних і кущових порід та 774 трав'янистих рослин, в тому числі 25 таксонів ліщин, 24 — буків, 41 — ялин, 44 — ялівці, 100 — ліан, 320 — троянд, 57 — рододендронів, 376 — ґрунтопокривних та 98 — квіткових рослин.2. Колекційний фонд парку в 2007 році нараховував 3323 таксонів, з них: 546 деревних, 1557 кущових, 115 ліан, 1212 трав’янистих рослин, з них 914 інтродукованих та 246 аборигенних.

Парк розташований у північній частині міста Умань Черкаської області, обабічріки Кам'янки.

Парк «Софіївка» заснований у 1796 році власником міста Умані, польським маґнатомСтаніславом Щенсним (Феліксом) Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької і подарований їй до дня іменин в травні 1802 року.

Стихійне лихо

Зима 1979 — 1980 років була безсніжною та морозною. Товщина льоду сягала більше 0,7 м, а ґрунтпромерз на глибину до 1,5 метрів. Потім в березні 1980 року пройшли великі снігопади, а низька температура повітря трималася майже до половини місяця. Після різкого потепління, в другій половині березня, сніг почав танути. За підрахунками фахівців, приплив води в ставки парку був таким великим, що коли б навіть за два тижні до стихійного лиха, що трапилося, були повністю відкриті всі водопропускні споруди на ставках, то і тоді вони були б не в змозі пропустити величезну кількість талих вод, що надходили у водоймища парку. Повінь розмила земляну греблю по вулиці Інтернаціональній, і вся маса води з Красноставського водоймища площею більше 17 га у вигляді селевого потокупронеслась по поверхні льоду Верхнього ставу і пішла вниз ущелиною по течії річки Кам'янки, де розташовані головні об'єкти парку

Відновлення

Найбільші реставраційні, ремонтні та відновлювальні роботи в «Софіївці» було проведено після стихійного лиха в 1980 році, коли за чотири місяці було реставровано більше п'ятдесяти об'єктів

Сторожинецький дендропарк Сторожинецького лісового технікуму знаходиться у м. Сторожинець Чернівецькій області є пам'яткою природи республіканського значення.

Після надання дендропарку статусу державного, основне завдання і призначення заповідника науково-дослідницька робота в галузі інтродукції і акліматизації рослин.

Народився парк (1912).Парк став навчальним закладом для студентів, адже вже тоді налічував чимало цінних порід дерев, чагарників, квітів.

Сам дендропарк створено на основі природного мішаного пралісу. Це старезні 100-200-річні метрового діаметру велетні: дуб, липи,ясени, клени, ялини. Під їх захистом надійно прижились і гості здалеку: стрункі колючі ялинки з Північної Америки, їх землячки -пірамідальні туї, а також айва японська. Від старої частини парку піднімаємося вгору липовою алеєю. Найбільшу увагу відвідувачів тут завжди привертає група аралій маньчжурських. Багато назв отримала ця рослина від людей: "бісове дерево", "шип-дерево", "далекосхідна пальма". І недаремно, бо краса її захищена жорсткістю. Листя аралій і супліддя, які досягають майже метрової довжини і зібрані на самому вершечку стовбурців, густо вкриті широкими гострими шипами. Дерево справді нагадує пальму. Аралія маньчжурська, сестра женьшеня, має велике лікарське значення.

В парку можно побачити:

бархат амурський,лимонник китайський,каштани їстівні,ялівці віргінські,гортензію віничкову,дволопатеві гінкго — предки усіх шпилькових порід,сосна Банкса з Північної Америки,червоні дуби з Північної Америки,ліщина ломбардська,слива Піссарда,

Будь-якої пори року в цьому диво-парку є квіти. Уже жовкне листя, фіолетовими і білими квітами покриваються гібіскуси. За красу їх називають ще «сірійськими трояндами». Довгими бузковими рядами квітнуть альпійські айстри. Але надзвичайне ще попереду. У жовтні і листопаді, коли дощі переходять у перші сніговали, розцвітають гамамеліси — гості з Північної Америки. «Чарівними горіхами» називають ці рослини.

Устимівський дендрологічний парк — парк загальнодержавного значення, знаходиться на території села Устимівка Глобинського району Полтавської області.

Статус загальнодержавного парку надано з метою вивчення та збагачення в штучних умовах рослинних ресурсів регіону для найбільш ефективного наукового та господарського використання

Загальна площа дендропарку складає 8,44 гектари. Територія розділена на 51 куртину і захисні смуги.

Весною 1893 року місцевий землевласник Василь Васильович Устимович разом із своїм другом та колегою Олександром Івановичем Дегтярьовим заклав перші посадки парку на площі 0,15 десятин, це місце і досі носить назву «Дегтярівщина».

Рослинність

На сьогоднішній день колекція налічує 483 таксони, які належать до 51 родини, 123 родів, 376 видів, 107 різновидностей, садових форм, сортів та гібридів (майже на 90% колекція парку складається з лікарських рослин). Вона являє собою унікальне зібрання деревних та кущових порід.

Географія рослин представлена такими регіонами: Північна Америка, Європа, Крим, Кавказ, Сибір, Середня Азія, Далекий Схід, Китай, Гімалаї.

Надзвичайно декоративні садові форми ялівцю віргінського — сиза, сірувата та голчаста.

Крім хвойних колекція дендропарку налічує 404 види і форми листяних деревних і кущових порід.

У дендропарку росте значна кількість дерев ліщини деревовидної (ведмежого горіху). Перші 3 дерева до Устимівського дендропарку (та в Україну) потрапили у 1910 році з Ростову-на-Дону. Рослини добре прижилися, цвітуть, плодоносять та дають самосів до цього часу (тривалість життя в природних умовах 200 років).

Культивується чимало видів і форм дубів: дуб звичайний «Колоноподібний» віком близько 110 років, дуб звичайний «Глибоколопатевий», що має глибоко-розсічене листя, дуб великоплідний родом з Північної Америки, дуб північний віком 115 років.

Серед гарноквітуючих кущів привертають увагу забарвленням квіток та чудовим ароматом садові жасмини (чубушники) та бузки. Всього в парку ростуть 14 садових форм чубушнику, 7 видів бузку та 10 сортів бузку звичайного.

Найбільш широко в Устимівці представлена родина Розові (26 родів, 83 види). В парку росте велика кількість видів черемхи (5 видів),ірги (5 видів), глоду (10 видів), горобини (4 види), таволги (13 видів), яблунь (5 видів), шипшини (7 видів). Доволі цікавий маловідомий вид екзохорда Альберта, яка походить з Середньої Азії.

Ксантоцерас горобинолистий, який походить з Північного Китаю, росте у вигляді невеликих дерев або кущів у різних куртинах парку. Рослини віком від 1 до 110 років. Це найбільша колекція в Україні. В умовах Устимівки добре плодоносить і дає самосів.