БЕГ НА КОРОТКИЕ ДИСТАНЦИИ

ФОРМУВАННЯ ПРАВИЛЬНОЇ ВИМОВИ ЗВУКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1. Вимовні норми української мови

Леся говорить: «Я їздила до бабусі», «Дощик - це добре!»). Вводи різноманітна лексика, граматичні форми та синтаксичні конструкції, у вжив

Кожна мова мас свої норми вимови, Не можна вивчити мову, не

нищівній зпуковимовою. У той же час не слід захоплюватися тільки роботою

яких дошкільники вправляються невимушено, практично за принципом «дА нрипнльною вимовою окремих ізольованих звуків. Вихователь, навчаючи

разом, давай поговоримо», а не «скажи так», «ні,, не погано». При доборі того чи іншого засобу навчання основним критерієм педагога має буги сюжет, який викликає інтерес, подив, бажання гово; («їжачок допоміг», «Як їжачок учив лічити», «День народження»). Застосовуючи такі ситуації та міні-замяття, слід пам'ятати, що доступні лише дітям, які добре розуміють українську мову і вже мають павички розмовного українського мовлення. У дошкільній педагогіці традиційно склалися дві форми навчання: за тя і робота у повсякденному житі і, тобто різні режимні моменти (в ра: години, на прогулянці, у другу половину дня). Робота в повсякденному ж» регламентована режимом, не закріплена часом і проводиться у зручний вихователя і дітей час. Робота в повсякденному житті передбачає: а) закріплення украй* лексики, набутої на занятгях; б) закріплення розмовмих навичок українсь мовлення; в) проведення індивідуальної роботи з окремими дітьми; і) вправ; дітей у правильній артикуляції українських звуків; д) прилучення діт українських народних традицій, звичаїв, обрядів. Зміст роботи у повсякденному житті узгоджується з темами занятії У ході кожного режимного моменту можна проводити такі види роб У ранкові години, під час прийому, з дітьми проводять; рухливі текстом слів українською мовою, індивідуальна робота, розглядання ілюс" до знайомих дітям українських народних казок, загадування загадок, пр ляння скоромовок на важкі звуки української мови. На прогулянці також проводять: рухливі та хороводні ігри з теї українською мовою, індивідуальну роботу, загадування загадок, зау скоромовок, прислів'їв, читання оповідань, віршів, розповідання казок. У другу половину дня: показують діафльми та відеофілши українс; мовою, різні види театрів, телепередачі, проводять ігри-драматизаи'н' й ігі сюжетом українських казок, віршів; заучують коротенькі вірші, к< заклички. Після полудника влаштовують: ігри-розвага, інсценування, розігру: забавлянок, традиційні українські народні свята.

<>Й некорїнної національності української мови, повинен працювати над Ми компонентами звукової культури українського мовлення: артикуляцією, ції іо, інтонаційною виразністю: розвивати мовний апарат, мовне дихання, іиймитичний слух та міжмовне чуття.

Орфоепічна правильність мови — це дотримання норм і правил

їм і урної української мови. Орфоепія встановлює норми вимови кожного

НИ у звукосполученнях і словах. Завдання вихователя - навчити дитину

Міньу правильно вимовляти кожний звук, відсутній у рідній мові,

і||іі)Ініно, а потім - у сполученій з іншими звуками, в словах. Для цього сам

,Міі погон ієн добре знати орфоепічні норми української літературної мови,

ІШ'И діалектизмів та місцевих говірок.

У близькоспорідненому мовному оточенні під впливом російської мови в

'номовних мовців зустрічається цілий ряд мовних помилок як у вимові

ііоеких. так і голосних. Найпоширенішою помилкою в українському

ІфННІ росіян у вимові голосних спостерігається редукція голосного [о] в

іГолошеній позиції (вада, поставив, голова замість вода, поставив, голова).

Спостерігаються деякі порушення орфоепічних норм у вимові голосних

|*И«І-

Трк, в українському мовленні на початку слова і в суфіксі -»'»- звук [і] наближається у вимові до [и], звучить як [і ]: і йоді, і нколи. Звук [и] у пісній позиції вимовляється з наближенням до [є]: живе, жити.

Перед складом з наголошеним та побічно наголошеним [у] звук [о] у наближається до звука [у]: зозуля, чому. ¹ вимові приголосних спостерігається оглушення дзвінких приголосних в

•Лін (йуп, зуп замість дуб, зуб) та звука [в] (в українській мові звук [в] не переходить у звук [ф], і навпаки, після голосного перед приголосним

Мрад паузою може переходити в нескладове (у] - кроу, любоу). •їсть для української мови звука Іф] проявляється в тому, що в «них словах початкове [ф] інколи вимовляється як хв (хворма замість) «бо звук [ф] на місці сполучення хв (фгст замість хвіст).

Досить поширеною помилкою в українському мовленні під впливом Шіькіл' мови є м'яка вимова звука [ч] (в українському мовленні звук [ч]

БЕГ НА КОРОТКИЕ ДИСТАНЦИИ

Одно из главенствующих мест среди комплекса уп­ражнений в физическом воспитании учащихся принадле­жит бегу. На уроках легкой атлетики с техникой бега связаны и другие двигательные действия — прыжки в длину и в высоту с разбега, метание малого мяча и гра­наты с разбега, подвижные игры и эстафеты. Поэтому в первую очередь необходимо решать задачи обучения школьников технике бега.

Научные данные показывают, что примерно у 90% де­тей 7—10-летнего возраста отмечается целый ряд нера­циональных движений и ошибок в беге (Ю. Гришина, 1969), а именно:

1) отталкивание в беге в основном у детей характери­зуется неполным разгибанием толчковой ноги;

2) фаза опоры более продолжительна по времени, чем фаза полета;

3) нога ставится на дорожку (опору) далеко от про­екции ОЦМ тела, что создает значительное торможение (или замедление скорости бега) в фазе передней опоры;

4) постановка ноги в большинстве случаев осуществ­ляется с пятки и реже с наружного свода стопы;

5) в беге детей наблюдается «активное взятие носка на себя» перед постановкой ноги на дорожку;

6) у большинства детей ноги работают перекрестно, т. е. след правой ноги заходит влево за среднюю линию. Как только стопа теряет опору и начинается ее сгибание в коленном суставе, нога, ставшая теперь уже маховой, движется вперед не параллельно другой, а как бы захо­дит за нее.

В связи с этим возникает необходимость квалифициро­ванного педагогического воздействия на формирование правильного двигательного навыка в беге с первых лет обучения в школе. Основными средствами обучения тех­нике бега являются специальные беговые, прыжково-беговые упражнения, бег в различных вариантах, подвиж­ные игры, эстафеты.

Обучение технике бега проводится на ровной площад­ке или дорожке. Это необходимое условие для овладения правильной техникой. Результат в беге на короткие ди­станции зависит or следующих основных факторов:

1) умения быстро реагировать на команду «Марш!» или выстрел стартера (это умение включает латентный и моторный периоды реакции);

2) качества стартового разгона, т. е. способности бы­стро набирать скорость;

3) уровня абсолютной максимальной скорости, кото­рую способен развивать занимающийся;

4) уровня скоростной выносливости - способности занимающегося сохранять достигнутую скорость до кон­ца дистанции.

I — IV классы