Термінологічний словник. Вікінги (нормани, варяги) – скандиномовні племена, що в Середньовіччі заселяли прибережну, а також континентальну частину Скандинавії та Балтійського моря

Вікінги (нормани, варяги) – скандиномовні племена, що в Середньовіччі заселяли прибережну, а також континентальну частину Скандинавії та Балтійського моря.

Велике переселення народів – у вузькому сенсі в сучасній історіографії рух племен і народів Європи у 4-6 ст. в різних напрямках, що розпочався з вторгнення племен гунів у північну частину Римської імперії в 375 році.

Гість (гості) – назва великих купців у Давній Русі. Вперше згадуються в договорах князів Олега і Ігоря з греками.

Карнавал – народні гуляння, що відбуваються у католицьких країнах у вівторок за сорок днів до Великодня напередодні початку Великого посту.

Пілігрим – паломник, тобто той, хто зобов'язується здійснити релігійну подорож або паломництво.

Піратство – явище морського розбою, широко відоме ще з стародавніх часів. В минулому його роль була досить вагомою, у сучасності піратство вже не грає колишньої ролі, однак досі збереглося в деяких регіонах.

Портшез – комфортабельні закриті ноші, які несли слуги, а на далекі відстані в портшези впрягали по одному коню спереду та позаду.

Таверна – заклад громадського харчування в Італії та деяких інших країнах; як правило, працює ввечері.

Університет – автономний вищий навчальний заклад, тип якого виробився в Європі за середньовіччя.

Хрестові походи – військово-релігійні походи західно-європейського лицарства і цивільних осіб до країн Близького Сходу під гаслом боротьби за визволення Гробу Господнього та Святої Землі від «невірних».

Ярмарок – це тимчасовий періодичний захід, в рамках якого продавці демонструють та продають товар споживачам. Деякі міста в Західній та Середній Европі славилися своїми ярмарками ще за Середньовіччя. Відбувалися вони у безпечних місцях, переважно біля замків. Відомі міста, в яких відбувалися ярмарки на Заході недалеко від України: Краків, Познань, Відень, Кеніґсберґ, Пешт, Дебрецен.

 

Методичні рекомендації до семінарського заняття 4 «Подорожі в епоху Середньовіччя»

 

План

1. Основні чинники розвитку подорожей в епоху Середньовіччя.

2. Паломництво як культурний феномен. Місіонерські подорожі.

3. Основні види подрожей в епоху Середньовіччя.

4. Характеристика подорожей на території Київської Русі.

 

При підготовці першого питання семінарського заняття доцільно використовувати конспект лекцій, рекомендовану літературу, інтернет-ресурси. Обов'язковою умовою якісної підготовки до даного семінарського заняття є розуміння студетами вищезазначених понять і термінів із даної теми.

Студенту важливо усвідомити, що основними чинниками розвитку подорожей в епоху Середньовіччя були: розвиток економіки; міграції; політичні чинники; релігійні чинники; розвиток науки та мистецтва. Варто глибоко проаналізувати і схарактеризувати кожен із цих чинників.

Готуючись до другого питання про паломництва, слід уважно прочитати конспект лекції, а також ознайомитися із рекомендованою літературою, щоб доповнити і поглибити лекційний матеріал.

Подорожі пілігримів у Палестину почались вже в ІІІ-ІУ ст. В IV ст. в Єрусалимі був побудований храм Гробу Господнього, який є й нині основною святинею та центром прочанства усього християнського світу. Вже в VI ст. для прочан з Галлії (Франція) був складений маршрут (суходільний), від берегів Рони до Йордану.

Найбільш сприятливі умови для прочан з Європи склалися під час правління халіфа Гаруна аль-Рашида на рубежі УПІ-ІХ століть. Халіф навіть надіслав у дар Карлу Великому ключі від храму Гроба Господня і самого священного міста. Тоді ж в Єрусалимі був побудований за наказом Карла Великого спеціальний притулок для прочан, до комплексу якого входило 12 будинків і готелів, бібліотека, лани, виноградники і сад, розташовані в долині Йосафатовій.

Починаючи з IX ст., прочанство стало різновидом публічного покарання та засобу зняття вини. В XI ст. католицька церква замінила прочанством церковне покаяння. Грішники повинні були залишити свою батьківщину і були приречені поневірятися подібно Каїну. Прочан приймали скрізь, і замість платні за проживання та їжу господарі просили молитися за них. Часто прочани не мали ніякого іншого захисту в дорозі, крім хреста, а путівкою зіркою вважали свого ангела-охоронця. Особливу «сервісну службу» для прочан виконував лицарський Орден госпітальєрів (іоанітів). Він взяв свій початок віл шпиталю при монастирі Діви Марії в Єрусалимі, де ще задовго до арабського панування приймали та лікували прочан. Але після того, як головою цього закладу став Герард, створюється братство, формується його статут, який затвердив римський первосвященик в XII ст.

Спочатку основним завданням братства була допомога хворим, а також захист прочан від розбою невірних, що піднімало бойовий дух лицарів цього Ордену. Поступово госпітальєрами була створена ціла мережа готелів в містах не тільки Святої землі, але і по сьому Близькому Сходу. Лицарі називали прочан «господаря-їй», а себе їх «слугами». Часто вони допомагали прочанам грошина. Але поступово в діяльності Ордену провідне місце посіли політичні цілі, і лише частина лицарів Ордена допомагала прочанам.

Організація прочанства була настільки прибутковою для Ордену, що вже в ХІІ-ХІІІ ст. створено орденську державу, яка мала земельні володіння як на Сході, так і в Європі, головним чином завдяки дарам. Проте орденська держава проіснувала лише до 1291 року. Госпітальєри після хрестових походів повинні були залишити Святу землю і перебратись на Кіпр. Тут вони знов зміцнили свої позиції, придбали острів Родос і утворили свою острівну державу, але під натиском турків змушені були залишити Родос у 1530 р. і переселитись на Мальту, подаровану їм імператором Карлом V, після чого Орден став називатись Мальтійським.

Найбільше масове пересування людей у середньовічній Європі відбувалося за часів хрестових походів, що здійснювалися лицарями, релігійними діячами та купцями з європейських країн, які вирушали на Близький Схід заради влади та багатств. Слідом за ними рухались на Схід священики і прочани в супроводі незлічених юрб знедолених з метою пошуку кращої долі. Хрестові походи були на той час найграндіознішим переміщенням великих мас населення на далеку відстань.

Готуючись до третього питання, потрібно уважно ознайомитися з лекцією і основною та додатковою літературою. Студенту варто детально зупинитися на таких основних видах подорожей в епоху Середньовіччя:

- пізнавальні мандрівки з метою дослідження оточуючого світу;

- релігійні подорожі;

- завойовницькі походи;

- мандрівки з метою торгівлі;

- розважальні мандрівки;

- подорожі з метою оздоровлення.

Аналізуючи четверте питання про подорожі на території Київської Русі, слід проаналізувати поїздки княгині Ольги, котра вважається першою жінкою-мандрівницею в державі. Крім того, варто більш глибше ознайомитися із першими вітчизняними мандрівниками-паломниками. Акцентувати увагу слід на розвитку флоту і мореплавства у русичів, що прискорило розвиток подорожування.

 

Завдання для самоперевірки знань