Стратегія розвитку психосексуальної культури особистості неповнолітніх клієнтів1. Задовольняти природну цікавість дітей до психосексуальної сфери людського буття за допомогою правдивих, побудованих на доступній для дитячого віку науковій основі відповідей. 2. Націлювати батьків на підготовку хлопчиків до правильного сприйняття полюцій, а дівчаток - менструацій. Супроводжувати таку підготовку формуванням відчуття серйозності події та почуття відповідальності за свої дії. 3. 3 появою статевих інстинктів, згідно з А.С.Макаренком, будувати всю виховну роботу таким чином, щоб не залишати ці інстинкти у первісному «дикому» стані, а «облагородити» їх «соціальним досвідом єдності з людьми, дисципліною та гальмуванням» таким чином, аби вони ставали «однією з основ вищої естетики і найкрасивішого людського щастя». 4. Розвивати психосексуальний аспект мовної культури молоді: оперативне володіння науковою сексологічною термінологією, що дозволяло б у спілкуванні з партнером протилежної статі вільно обговорювати сексуальні почуття та проблеми у їх зв'язках з духовною сферою особистості. 5. Культивувати у хлопчиків-підлітків і в юнаків та дівчаток-підлітків і в дівчат юнацького віку позитивний образ мужності та позитивний образ жіночості, сприймання партнера як особистісної неповторності. 6. Розвивати нормативну складову психосексуальної культури підлітків: розуміння анатомії та психології подружнього злягання, знання про дошлюбну сексуальну реалізацію, розуміння небезпеки різно-партнерських стихійних статевих зв'язків, володіння методами планування майбутньої сім'ї, знання про негативні наслідки переривання вагітності. 7. Формувати традиційну складову психосексуальної культури на основі поваги до традицій та ментальності свого партнера за умови культивування позитивних відчуттів єдності зі своєю етнічною спільнотою. 8. Формувати у підлітків та молоді філософсько-естетичне осмислення сексуальних проблем у їх найвищій формі вияву - коханні на основі глибинно-змістовних висловів знаних у світі людей. Висновок з другого питання. Отже, дитяча проституція виступає найгострішою соціальною проблемою через взаємозалежні з нею інші соціальні відхилення: алкоголізм, пияцтво, злочинність, адміністративні правопорушення, соціальний паразитизм, аморальну поведінку, самогубства. На нашу думку, для подолання цього соціального недугу необхідно в першу чергу приділяти велику увагу реалізації програми статевого виховання школярів через інститут сім'ї і різні типи освітніх установ, розвінчання проституції як дозвільного, забезпеченого і красивого способу життя; виховання в дитині високоморальних якостей і моральних норм.
|
