НАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

1. Поняття про культуру мовлення

Невід'ємною ознакою освіченої, всебічно розвиненої лю­дини є мовна культура, тобто вміння активно вико-ристовувати як знаряддя спілкування сучасну літературну мову з усіма багатствами виражальних засобів та властивими літературній мові нормами.

Основою мови є слово - одне з наймогутніших комуніка­тивних знарядь людини. Безсиле само по собі, воно стає могут­нім і нездоланним, дієвим і привабливим, якщо сказане вміло, щиро, вчасно й доречно. А власне так - цілеспрямовано, своє-часно, переконливо, виразно - повинна користуватися словом кожна людина в будь-якій сфері й за будь-яких умов спілку­вання. Недарма народна мудрість повчає: говори не так, щоб тебе зрозуміли, а говори так, щоб тебе не могли не зрозуміти. Це особливо важливе для людей, які постійно спілкуються з великою аудиторією, виконують адміністративні, державні обов'язки й покликані активно впливати на співрозмовника. Отже, необхідне глибоке знання літературної мови й уміння послуговуватися нею.

Мова здається нам чимось звичним і дуже простим, а на­справді цей дивний людський феномен надзвичайно склад­ний. Саме тому люди нерідко забувають: знати мову - ще не означає володіти нею. Звичайно, щоб «порозумітися», до­статньо знати 3-5 тисяч слів. Але ж мова народу нараховує сотні тисяч слів (у найбільшому сучасну словникові зафіксо­вано біля 200 тисяч). Отже, багатство загальнонародної мови повинне виховувати прагнення до багатства індивідуального мовлення.

 

¹⁰

 

И

Пентилюк МІ, Марунич 1.1., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

 

Наука, що вивчає нормативність мови, її відповідність тим вимогам, що ставляться перед мовою в суспільстві, називаєть­ся культурою мови. Вона розробляє правила вимови, наголо­шення, слововживання, формотворення, побудови словоспо­лучень і речень та вимагає від мовців їх дотримання. Культу­рою мовлення вважаються правила літературного мовлення та вміння ними користуватися. Кожна освічена людина має прагнути до оволодіння культурою мовлення і в спілкуванні з іншими демонструвати уміння користуватися мовою.

Завдання для самоконтролю

1.1. Прочитайте і перекажіть.

Найбільше та найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку він складає і своє давнє життя, і свої споді­ванки, розум, досвід, почування (Панас Мирний).

II. Поміркуйте, як треба розуміти висловлювання Панаса

Мирного?

Аргументуйте думку, добираючи власні приклади.

III. Розкажіть про роль мови в житті нашого народу та

у власному житті.

2.1. Прочитайте текст. З'ясуйте його стиль та тип мовлен­ня. Доберіть заголовок.

Люди спілкуються між собою за допомогою мови. Обмін думками, життєвим досвідом здійснюється в процесі мов­лення.

Нема нічого такого, про що не можна було б розповісти. Тому мова - найдосконаліший засіб спілкування людей. Кож­на людина навчається мови від тих, хто її оточує. Суспільство (сім'я, знайомі, дитячий садок, школа) навчає людину мови. Якщо дитина виросте не серед людей, а наприклад, серед тва­рин (такі випадки відомі), то вона не навчиться говорити.

Через мову ми пізнаємо світ. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає світ безпосередньо, «таким, як він є». Насправді наше сприйняття світу відбувається крізь призму нашої мови.

Мова - засіб самопізнання народу.

Мова - найважливіший засіб спілкування людей, тобто за­сіб вираження й передавання думок, почуттів, волевиявлень.

Мова — це засіб формування, оформлення та існування думки: без називання нема думання, осмислення реальності.

Мова - явище суспільне. Вона виникає, розвивається, живе і функціонує в суспільстві.

Мова - засіб спілкування не тільки між людьми, що жи­вуть в один час, а й між поколіннями.

Завдяки мові відомі думки, спосіб життя людей, що жили в сиву давнину.

Мова - величезне надбання людського суспільства.

Мова - не тільки витвір історії суспільства, але й активний чинник цієї історії.

Формою існування мови, свідченням її життєздатності є мовлення, тобто використання цієї мови людьми в комуніка­тивних актах в усіх сферах громадського й особистого життя.

Перестаючи бути засобом спілкування, мова стає мерт­вою.

До джерел культури мовлення

II. Виділіть у тексті та запишіть фразу, що передає його
основний зміст.

III.Складіть і запишіть план тексту. Використайте для
цього речення з кожного абзацу.

3. Пригадайте і розкажіть, що ви знаєте з середньої школи про такі поняття, як мова, мовлення, спілкування, мовленнєва діяльність. Які є форми спілкування?

 

1 О

Пентилюк МІ. Марунт II, Гайдаснко ІЗ. Ділове спілкування та культура мовлення

■... -■,.,■ --::,■.-.₄,:;>г.- ^ ■■.-.-■>■;

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

 

Прочитайте й запам'ятайте

Мова - засіб спілкування. Спілкуючись між собою, люди користуються реченнями, будують висловлювання - текст. Творцем мови є народ, який користується нею і дбає про її розвиток. Мова - явище багатофункціональне, що видно із схеми:

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ МОВИ

■---■■—-------------------- —-—-------------------------------------------- —_-—__—.

Спілкування - це обмін інформацією, передача пев­ної інформації однією людиною іншій. Спілкування здійснюєтьсяв мовленнєвих актах. Форми спілкування бувають різні: діалог, групова розмова (полілог), монолог. Діалог і полілог вимагають участі у спілкуванні двох або кількох співрозмовників. У монолозі наявність співрозмовника не обов'язкова. Будь-яке мовне повідомлення є наслідком мовленнєвої діяльності певної людини.

 

 

 

 

 

 

 

	МОВА
Звук		Морфема		Слово		Словоспо­лучення		Речен­ня
		ТЕКСТ

МОВЛЕННЯ

 

Речення - основна одиниця спілкування. Мова є основною формою національної культури і насамперед першоосновою літератури. Вона характеризується єдністю, взаємозв'язком і взаємозалежністю всіх одиниць, що вхо­дять до її складу. Мова існує у вигляді різноманітних актів мовлення, повторюваних усно й фіксованих за допомогою письма.

Мовлення є сукупністю мовленнєвих дій, кожна з яких має власну мету, що випливає із загальної мети спіл­кування. Основу мови і мовлення становить мовленнєва діяльність. Тільки у ній народжується, формується і мова, і мовлення. Мовленнєва діяльність можлива лише в сус­пільстві, зумовлюється його потребами. Основні її - аудіювання, говоріння, читання і письмо.