Втрати енергії при коронуванні

При проектуванні ЛЕП користуються розрахунковими залежностями втрат енергії при коронуванні. Розповсюдженою формулою для розрахунку втрат на корону при змінній напрузі є емпірична формула Піка для одиночного проводу

, квт/км´фаза (1.36)

де

δ - відносна густина повітря;

f – частота, Гц;

r ₀ – радіус одиночного проводу, см;

S – відстань між проводами, см;

U _Ф – діюче значення фазної напруги, кв;

U _к – напруга виникнення корони, кв.

, кв (1.37)

де

m ₁ – коефіцієнт гладкості проводу;

m ₂ – коефіцієнт погоди.

Для ідеально гладкого проводу m ₁ = 1, для реального витого проводу m ₁ = 0,85÷0,92 (залежить від конфігурації проводу). Звичайно приймають m ₁´ m ₂=0,8 — при поганій погоді.

На лініях електропередачі надвисокої напруги використовують розщеплені проводи у фазах. Для визначення втрат при коронуванні для розщеплених проводів використають формулу Майра:

, квт/км´фаза (1.38)

де

n – число проводів у фазі;

f – частота, Гц;

r ₀ – радіус одиночного проводу, см;

Е _к – напруженість виникнення корони, кв/с

Е _е– еквівалентна напруженість, кв/см;

к – коефіцієнт погоди.

(1.39)

Середня напруженість для розщепленого проводу:

(1.40)

Максимальна напруженість:

E макс = k у ´ E cp ,

(1.41)

де

(1.42)

 

(1.43)

r_екв – еквівалентний радіус одиночного проводу, що має ту ж ємність, що й розщеплена фаза; r _p — радіус розщеплення фази.

Недоліком формули Майра є те, що все різноманіття погодних умов зводиться до двох груп погоди: «гарна» погода (к = 44; Е _к = 17 кв/см) і «погана» погода (к = 31,5; Е _к = 11 кв/см).