ТАРА ТА УПАКОВКА – ОДИН З ЕЛЕМЕНТІВ ЛОГІСТИКИ

 

Тара – особистий вид промисловості виробів призначений для укладки і упаковки різних матеріальних ресурсів. У тарі матеріали пред’являються до перевезень транспортним організаціям та зберігаються у неї при транспортуванні і збереженні на складах.

Основне призначення тари складається:

1. Гарантування проти пошкоджень від механічних дій (ударів, трясіння, бою), забруднення та псування матеріалів від впливів атмосферних осадків, температури, тобто збереження фізико-хімічних якостей матеріалів та їх кількість при переміщенні і складуванні;

2. Створення відповідних умов для виконання вантажно-розвантажувальних та транспортних операцій на усіх видах транспорту;

3. Збереження зручностей при укладанні та збереженні матеріалів на складах;

4. Краще використання складських об’ємів приміщень, вантажопідйомності транспортних засобів та збільшення їх продуктивності;

5. Облегчення умов праці.

Упаковка – засіб або комплекс засобів, забезпечуваних захист продукції від пошкоджень, втрат, а зовнішнє середовище від забруднень. Упаковка сприяє раціональній організації процесу зберігання, реалізації та транспортування продукції. Крім функціонального призначення упаковки, є і інший бік, котрий значно ближче покупцю і який він приймає як облік марки. Упаковка повинна підтримувати ринкові позиції ринкової марки. Виходячи з цього, має значення – форма, розміри, цвітова гамма, конструкція, використовуємий шрифт, екологічність та інше.

В практиці використовують різні види тари та упаковки. Вони можуть бути поділені на три основні групи: а) зовнішня тара; б) внутрішня тара (споживча) або первісна; в) цехова (обертна) тара.

Зовнішня тара – це така, котра призначена для транспортування або зберігання у процесі переміщення вантажів від виробника до споживача. До неї відноситься більшість видів дерев’яних, металевих, пластмасових та картонних ящиків, бочок, барабанів, пляшок та інше.

Внутрішня, так звана споживча тара або упаковка переходить з розміщеним в неї товаром в повну власність споживача. До цього виду тари відносяться різні бумажні обертання, картонні коробки, ящики, банки, пляшки та інше. В основі ділення тари на зовнішню та внутрішню лежить і така економічна ознака, як перенесення вартості тари на виготовлений продукт. Вартість внутрішньої тари разом з розміщенням в неї продуктом переходить на вартість виготовленого продукта.

Цехова тара використовується в цілях або між ними і складами підприємства для транспортування товарів до робочих місць, доставки і збереження сировини, напівфабрикатів і готової продукції. В якості цехової тари можливо застосовувати дерев’яні суцільні і гратчасті ящики, металеві і пластмасові ящики, піддони, а також коробки з гафранового картону.

Виходячи з кількості обертів, котрі може здійснювати тара, вона поділяється на разову та багатообертну. Під разовою тарою підрозумівають таку тару, котра може обслуговувати тільки один оберт товару для постачальника або виробника до споживача. Багатообертна тара – здійснює декілька обертів обслуговуючи процес просунення товарів від виробника до споживача, та належить поверненню постачальнику товару або тарозберігаючим організаціям у відповідності з діючими договорами. До неї відносяться більшість видів дерев’яної тари (ящики, бочки, барабани), текстильної тари (мішки), тари з полімірних матеріалів (ящики, бочки).

У сучасний час широко використовують розбірну тару, що складається та розбірно-складальна тара. Така тара займає мало місця в складському або в розбірному виді і тому економічна при перевезеннях. Розрізняють товаробезликову та спеціалізовану тару. Товаробезликова тара не має специфічних якостей та особливостей і може бути використана після її звільнення від одних матеріалів під інші. Спеціалізована використовується тільки для пакування та транспортування певних матеріалів.

Важливою ознакою тари є її твердість з цієї точки зору вона підрозділяється на тверду, напівтверду та м’яку.

Найбільш ефективним видом тари є контейнери та пакети. Контейнер – це розповід багатообертної тари, земна транспортна ємність, котра перевантажується за допомогою під”ємно-транспортних засобів. Він призначений для перевезення різних видів вантажів. Види контейнерів самі різні, найбільш розповсюдженим є металеві та дерев’яні вантажопідйомністю 3-5т. Виходячи з вантажопідйомності контейнери поділяються на малотоннажні, середньотонажні і багатотоннажні. Для більш ефективного використання контейнерів бажано в транспортних організаціях та у посередників створювати обмінні пункти та контейнерні площадки, котрі дозволяють здійснювати швидку зміну контейнерів. На піддонах як правило формують пакет. Піддон має вигляд вантажної площі з двома настилами або з одним настилом на ніжках у експлуатації знаходяться різні види піддонів (плоскі, стоячні, ящичні). Всі вони являють собою допоміжне обладнання для укладання на них штучних вантажів. Найбільш розповсюджені плоскі піддони у вигляді рівної прямокутної площадки. Вони можуть бути двох та чотирьох західні виконані з дерева, металу та синтетичних матеріалів.

Стоячні піддони у відміну від плоских мають невелику надбудову у вигляді чотирьох вертикальних стоїк, розміщених по кутам піддона та поєднаних між собою твердими зв’язками.

Ящичні піддони у відміну від стоячних мають земні або неземні невисокі стінки, котрі встановлені між вертикальними стойками.

Вибір типа піддона для пакетування і перевезення вантажу визначається умовами перевезень, видом матеріалу, партійністю, обладнанням складського господарства та наявністю відповідних вантажно-розвантажувальних механізмів.

Використання контейнерів та піддонів при перевезеннях сприяє кращому збереженню вантажів, підвищенню обертаності транспортних засобів, скорочення термінів перевезення вантажів, зниженню витрат при перевезенні за рахунок механізації вантажно-розвантажувальних операцій, краще використання складських площ широкий спектр характеристик, котрі необхідно враховувати при використанні тари та упаковки дозволяє зробити висновок, що вони є достатньо важливим елементом логістичної системи, визначаючим ефективність, як самої системи, так і результативність сприймання товару споживачам. Це в кінцевому ринку, в значній мірі визначає методи, характер, об’єм та інтенсивність продажу товара.

Основні вимоги до упаковки залежать від врахувань потреб ринка, можливості уніфікації екологічної безпеки, врахування кліматичних особливостей та інше. Крім цього важливими вимогами є пристосування до використання засобів механізації при транспортуванні, порівнянність витрат, дизайн та форма упаковки, порівнянність з транспортними засобами, збереження при транспортуванні, можливість до повторного використання.

Структура виробництва і споживання, тари та упаковки у нашій країні свідчить як про серйозне положення у даній сфера логістики, так і про необхідності перегляду відношення до тари та упаковки.

 

 

 

 

Рис.69 Класифікація тари

 

Розрахунок потреби у тарі та таропакувальних матеріалах здійснюється відділом збуту підприємства. Цей розрахунок виконується на основі виробничої програми підприємства, кількості та номенклатури продукції, котра буде вироблена і норм витрат тарних та пакувальних матеріалів на одиницю тари.

Потреба в тарі визначається окремо від тари, котру отримують з боку у виготовленому вигляді, та тари виробленої на місці (підприємстві, посереднику), коли тару отримують з боку у виготовленому вигляді, потреба її визначається по формулі:

m = Q_пр/ n, де

Q_пр – кількість продукції, котру потрібно затарити (кг);

n – кількість продукції, що укладається в одиницю тари (кг).

Коли тара виробляється на місці, потреба в тарних та пакувальних матеріалах розраховується таким чином:

Q = Qпр х q_н, де

n х к

к – коефіцієнт враховуючий багатократний оберт тари;

q_н – норма витрат тарних та пакувальних матеріалів на одиницю тари.

Норма витрат матеріалів на виробництво одиниці тари залежить від технології виробництва, виду та сорта сировини, розмірів, конструкції виготовленої тари.