Криві й закони Енгеля

 

Якщо ввести в модель споживацького вибору положення про вибір між даним товаром та всіма іншими товарами, то це, передусім, позначиться на уявленні про структуру витрат бюджету. У цьому випадку розширене бюджетне обмеження матиме такий вигляд:

 

І = P_xQ_x + SP_yiQ_yi. (3.1)

 

Тоді дещо інакше за цих умов буде тлумачитися лінія бюджетних обмежень. Тепер на графіку, з одного боку, буде кількість товару Х, яку може придбати споживач, виходячи з його доходу, а з іншого – витрати в грошовій формі на придбання всіх інших товарів (рис. 3.1). Точка перетину бюджетної лінії з віссю У відповідатиме загальному рівню доходу споживача.

Нахил цієї лінії буде постійним (оскільки вона пряма) і дорівнюватиме тангенсу кута a, тобто

 

tg a = I/Q_x = P_x. (3.2)

 

Можна також побудувати криву байдужості для споживача з урахуванням нових допущень (рис. 3.2). Звертаємо увагу на те, що у цьому випадку цінність усіх інших товарів для споживача набуває грошового вираження.

Якщо припустити, що гранична корисність грошей для споживача залишається незмінною, то гранична норма заміщення у кожній точці кривої

 

Р_yQ_y

 

І

 

 

a

Q_x

 

Рис. 3.1. Лінія розширеного бюджетного обмеження

 

 

Р_YQ_Y

 

P_YQ_Y1

 

P_YQ_Y2

 

Q_X

Q_X1 Q_X2

Рис. 3.2. Крива байдужості при виборі товару Х з усієї маси товарів

 

байдужості буде дорівнювати граничній корисності товару Х, вираженій у грошовій формі (MU_x). Тому нахил кривої байдужості збігатиметься з нахилом лінії бюджетних обмежень у тій точці, де гранична корисність товару Х, виражена у грошах, збігатиметься з ціною товару Х. Інакше кажучи, рівновага споживача досягається за умови рівності цінності товару для нього та витрат на його придбання, тобто коли

MU_x = P_x. (3.3)

За менших обсягів закупівель гранична корисність товару буде більша, ніж ціна, що спонукає до збільшення кількості товару Х. Якщо закупівлі виявляться більшими, ніж рівноважний обсяг, та ціна товару перевищить його корисність, а це підштовхуватиме споживача до зменшення закупівель. Рівновага настане тоді, коли гранична корисність як максимальна сума грошей, від якої споживач хотів би відмовитися заради отримання додаткової одиниці товару, зрівняється з його ціною.

Рішення споживача про придбання товару Х у певних обсягах залежить не тільки від його уподобань і переваг, а й від рівня доходу. Якщо на графіку, де показані точки рівноваги споживача при різних рівнях його доходу, провести лінію, що проходить через ці точки, то отримаємо криву “дохід−споживання” (рис. 3.3). Ця крива показує, як кількість товару Х, що споживається за певний час, буде змінюватиметься залежно від зміни доходу і тільки доходу.

 

P_YQ_Y

I₁

 

I₂

I₃ U₁

 

U₂

U₃

 

Q_X

 

Рис. 3.3. Крива “дохід-споживання”

 

Характер кривої “дохід−споживання” буде залежати від оцінки товару споживачем. Нормальні товари – це ті товари, котрі людина споживає у більшій кількості, коли зростає її дохід. Неякісні товари – це ті товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача. Слід зазначити, що належність товару до групи нормальних чи неякісних залежить не стільки від певних його специфічних властивостей, скільки від сприйняття цього товару споживачем. Те, що для одного споживача буде нормальним товаром, інший вважатиме як неякісним.

Крім того, оцінка товару змінюється залежно від доходів споживача. Так, при певному рівні доходу поїздка до іншого міста на власному автомобілі буде сприйматися як нормальний товар, і кількість таких поїздок збільшуватиметься із збільшенням доходів споживача. Проте, коли доходи зростуть до певного рівня, споживач сприйматиме кількагодинну поїздку як неякісну, віддаватиме перевагу перельоту літаком, а тому поїздка на власному автомобілі перетвориться у неякісний товар.

Таким чином, для нормальних товарів крива “дохід−споживання” матиме зростаючий характер, для неякісних – спадний.

Разом з тим, є група товарів, що не належать ні до нормальних, ні до неякісних. Обсяги їх споживання не залежать від рівня доходу споживача. Це порівняно дешеві товари, які не мають ефективних субститутів. Малоймовірно, що хтось у разі зростання доходу збільшить чи зменшить споживання, наприклад, солі. Отже, крива “дохід−споживання” для цієї групи товарів буде мати вигляд вертикальної прямої лінії (рис. 3.4).

 

 

P_YQ_Y P_YQ_Y P_YQ_Y

 

Q_X Q_X Q_X

а б в

 

Рис. 3.4. Криві “дохід−споживання” для різних категорій товарів:

а – нормальний товар; б – неякісний товар; в – нейтральний товар

 

Від кривої “дохід−споживання” легко перейти до так званих кривих Енгеля. Ернст Енгель (1821-1896) – англійський економіст, він вивчав, як в Х1Х ст. характер споживання товарів і послуг змінювався залежно від доходу сім’ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит

(рис. 3.5).

I

 

Q_x

Рис. 3.5. Крива Енгеля

 

Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу спричинює менший приріст споживання товару Х. Це, насамперед, пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з прискоренням. До цієї групи відносяться предмети розкоші, споживання яких зростає швидше, ніж зростає дохід споживача. Ці залежності були помічені й сформульовані Енгелем і ввійшли в економічну теорію як закони Енгеля:

1. При незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростанні доходів сім’ї.

2. Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг та послуг, пов’язаних із відпочинком, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.

І хоча ці закономірності виявлені понад 100 років тому, в їхній справедливості легко переконатися, спостерігаючи наше сьогодення.