Навчальна проблема та проблемна ситуація

Процес вирішення проблеми – це стрибок від старого знання до принципово нового, це процес творчий. Особливість його така, що він можливий лише за умов повного включення суб’єкта у проблемну ситуацію. Для того, щоб метод, який ми розглядаємо, досяг своєї мети, необхідно викликати у суб’єкта такий психологічний стан, при якому навчальна проблема сприймається ним не як зовнішня для нього, а як внутрішня, “його” проблема, як настійна потреба її вирішити.

Проблемне навчання враховує філософські положення про практику, як основу пізнання, про активність суб’єкта пізнання та протиріччях, як джерело цієї активності. Воно спирається на філософський та психологічний аналіз особливостей людського мислення. Основними компонентами проблемного навчання є навчальна проблема та проблемна ситуація.

Навчальна проблема є відображенням логіко-психологічного протиріччя процесу засвоєння, який визначає інтерес до дослідження суті невідомого і який веде до засвоєння нового поняття,або нового способу дії. Воно може бути вирішене у формі проблемного завдання, проблемної задачі, або проблемного питання. Навчальна проблема повинна ґрунтуватися на тих знаннях, якими володіє учень, які відповідають його інтелектуальним можливостям. Результатом її вирішення повинно бути те нове, що необхідно засвоїти.

Навчальна проблема повинна бути органічно пов'язана зі змістом навчального предмету. Розгляд методу проблемного навчання у відриві від конкретної дисципліни, яка підлягає вивченню, порушує органічну єдність методики та матеріалу, який викладається. В той же час головна задача методики полягає у тому, щоб розкрити специфічні закономірності процесу пізнання на прикладі даного конкретного предмету.

Цілісне відтворення предмету у виді системи знань з необхідністю передбачає розкриття його у вигляді притаманних йому протиріч. Учень повинен засвоювати навчальний матеріал не догматично, а творчо. Тільки це буде проблемним навчання.

Проблемна ситуація – ситуація, для оволодіння якою окремий суб’єкт має знайти й застосувати нові для себе знання чи способи дій.

У проблемній ситуації треба розрізняти її об’єктивний (суперечність між складністю, яку треба подолати, і недостатністю наявних засобів для цього) та суб’єктивний (усвідомлення суб’єктом цієї суперечності та прийняття або постановка ним відповідного проблемного завдання) боки.

Проблемна ситуація, у загальному вигляді, обумовлюється наявністю принципово нового об'єкта інтелектуальної діяльності та бажанням зробити оволодіння ним метою діяльності суб’єкта. Проблемна ситуація - це конфлікт між наявністю потреби у вирішенні проблеми і відсутністю предмета, який здатний її задовольнити - у даному випадку неможливість старими засобами вирішити її. Таким чином, у суб'єкта формується пізнавальна потреба. Об’єктом цієї пізнавальної потреби є зв'язки та відношення невідомі суб'єкту, але які дозволять йому вирішити проблему.

Таким чином, поняття “проблемність” не може бути застосоване до об'єкту самому по собі, бо останній не вміщує в собі нічого, крім реальних речей та зв’язків між ними, але в них ніякої проблемності немає. Не виникає проблемна ситуація і при пасивному відношенні суб’єкта і більше того, її виникнення в таких умовах неможливе. Проблемна ситуація виникає тільки на підставі активної взаємодії суб'єкта і об'єкта пізнавальної діяльності, при якій окремі сторони та властивості об’єкта, які мають певне відношення до потреб суб'єкта, беруть участь у пізнавальній діяльності і у тому випадку, коли при цій взаємодії суб’єкт не отримує потрібного результату. Тому не є проблемною ситуація, яка лежить поза суб'єктом і лише відображена у його свідомості. Це означає, що проблеми, які подані у формі зовнішньої данини суб'єкту, не стають для слухача “його” проблемами, а це веде до поверхневого засвоєння, а не розуміння суті.

По ходу вивчення предмету повинні виявитися суперечні сторони об'єкту, формулюватися протиріччя, які і складають проблему, яку необхідно вирішити. У результаті її вирішення необхідно досягти внутрішньої єдності суперечних сторін на підставі знаходження невідомого, яке відображає необхідні і суттєві зв'язки даного об'єкту. Тільки так пізнається сутність об’єкта, який вивчається, та формулюються його поняття. Діалектичне поняття, яке отримане таким чином, суттєво відрізняється від поняття того ж об’єкта, але отриманого на підставі формально-логічного методу формулювання понять. Якщо останнє відображає тільки деякі якості предмету, загальні у нього з іншими, то діалектичні поняття є відображенням сутності предмету і його необхідних внутрішніх зв'язків, які обумовлюють його становлення та розвиток.

Вирішення навчальних проблем повинно йти шляхом виділення, на підставі аналізу змісту даної предметної ситуації, суті проблеми, розкриття її протиріччя, знаходження засобу її вирішення. Таким чином, разом з вирішенням навчальної проблеми та засвоєнням її предметного змісту буде засвоюватись сам метод, формуватися наукове мислення.

Метод проблемного навчання є найбільш ефективним для вирішення цих питань. Він максимально стимулює активність і самостійність учня у процесі навчання. Викладач у цій ситуації є керівником, завданням якого є створення послідовного ланцюга проблемних ситуацій, у ході вирішення яких учень оволодіває змістом навчального предмету.

Створення системи проблемної ситуації з навчальною метою становить сутність проблемного навчання.