Комп’ютер та інформаційні технології в навчальному процесіУ сфері освіти можна окреслити чотири напрями використання комп’ютерів: як об’єкт вивчення; як засіб навчання; як складова частина системи управління народною освітою; як елемент методики наукових досліджень. Школа має сформувати в учнів комп’ютерну готовність. Вона передбачає не тільки ознайомлення з напрямками застосування комп’ютерів, а й забезпечення необхідними знаннями (принципи роботи, алгоритми і алгоритмічні мови, комп’ютерні редактори, програми, знання клавіатури). Функції комп’ютера в школі: 1. Комп’ютер як засіб індивідуалізації навчання. За допомогою конкретних завдань та індивідуального спілкування учня з комп’ютером можна досягти значних успіхів в засвоєнні матеріалу. Адже учень одразу отримує реакцію на свою відповідь, шукає правильну, а комп’ютер фіксує всі етапи його роботи, оцінює її. Вчитель має змогу будь-коли взяти дискету з роботами учня, проаналізувати їх. 2. Комп’ютер як джерело інформації. Комп’ютер може отримувати величезну кількість інформації, яку вчитель повинен уміло використовувати у навчальному процесі. Але комп’ютерна інформація не повинна замінювати підручник, книги, інформаційні джерела. 3. Комп’ютер як засіб оцінки, обліку та реєстрації знань. Для цього потрібні програми з контрольними та екзаменаційними питаннями, з відповідями на них та нормативами оцінювання кожної відповіді. Комп’ютер тоді оцінюватиме відповіді, видаватиме рекомендації щодо виправлення помилок. 4. Комп’ютер як засіб творчої діяльності учня. В сучасних комп’ютерних програмних пакетах існують програми, що дозволяють учням працювати творчо: - “ текстовий редактор ” – замінює друкарську машинку, маючи значно більше функцій (вибір шрифту, його розміру, колір, розміщення друкованого тексту, корекція написаного, зміна текстових блоків і т.д.); - графічний редактор – сприяє розвитку художніх навичок учнів, допомагає в кресленні, проектуванні; - музичний редактор – дозволяє писати музику для будь-якого інструменту, оркестру. Елемент творчості присутній і в самостійному складанні програм. 5. Застосування комп’ютерних ігор та моделювання в навчанні. Їх можна застосовувати як: нагороду за успішну роботу з учбовими завданнями, стимулювання до дослідницької роботи, до певного типу мислення; забезпечення учневі можливості потренуватися у певному виді діяльності на ігровому рівні. 6. Комп’ютер як засіб допомоги дітям з дефектами фізичного і розумового розвитку. Передусім комп’ютер виступає засобом комунікації дитини з зовнішнім світом. Для розумово відсталих дітей розробляють спеціальні програми, які враховують особливості їх розумової діяльності, підбирають відповідні завдання, що допомагає ефективному їх навчанню. Із застосуванням у навчальному процесі інформаційних технологій (ІТ) фахівці пов'язане передусім підвищення якості навчання. Технологія – радикальне вдосконалення людської діяльності, підвищення її результативності, інтенсивності, інструментальності, технічної озброєності. Застосування ІТ забезпечує підвищення ефективності практичних та лабораторних занять з природничих дисциплін приблизно на 30%, об'єктивність контролю знань учнів – на 20-25%, прискорює накопичення словникового запасу з іноземних мов у 2-3 рази. ІТ дають змогу включити до навчальних планів лабораторні заняття з використанням комп’ютерних моделей, які імітують процеси функціонування дуже дорогого, унікального обладнання, недоступного для навчальних закладів. Отже йдеться і про економічну ефективність застосування ІТ. Провідними видами комп'ютерних навчальних програм є: - комп’ютерний підручник – програмно-методичний комплекс, який забезпечує можливість самостійно засвоїти навчальний курс або його розділ. Поєднує в собі якості підручника, довідника, задачника та лабораторного практикуму; - контролюючі програми – програмні засоби, призначені для перевірки та оцінки знань, умінь та навичок; - тренажери – слугують для формування та закріплення навичок, перевірки досягнутих результатів; - ігрові програми – забезпечують додаткові порівняно з навчальними програмами дидактичні можливості. Найефективнішими є ділові ігри, орієнтовані вирішення складних однотипних задач конкуруючими групами учнів. Спілкування у процесі роботи є однією з специфічних форм самовияву особистості у процесі інформаційної взаємодії з комп'ютером та колегами. Особливу роль розважальних ігрових програм, які впливають на формування світогляду, конкуруючи з такими соціальними інститутами, як сім'я, школа, етнос; - предметно-орієнтовані середовища – програми, які моделюють мікро- та макросвіти, об'єкти певного середовища, їх властивості, співвідношення між об'єктами, операції над ними. Навчальне моделювання сприяє унаочненню навчання, а вивчення процесів у їх динаміці – більш глибокому та свідомому засвоєнню навчального матеріалу. Нове покоління комп’ютерів, застосування оптоволоконного зв’язку обумовили появу та розвиток електронних систем навчання: бази даних, бази знань (мультимедіа, гіпермедіа, інтермедіа та мережових технологій). Бази даних. Розуміють технологію вступу, систематизації, збереження та надання інформації з використанням комп’ютерної техніки. Бази даних включають до інформаційного масиву різноманітну статистичну, текстову, графічну та ілюстративну інформацію у необмеженому об’ємі з обов’язковою її форматизацією. Систематизація та пошук інформації здійснюють за допомогою: - ієрархічної бази даних. Передбачає використання каталогів та рубрикаторів (інформаційно-пошукові мови ієрархічного типу); - регуляційної бази даних. Кожній одиниці інформації надають певні атрибути (автор, ключові слова, регіон, клас інформації тощо), її пошук виконують за будь-яким з них або за будь-якою їх комбінацією; - статистичної бази даних. Оперують з цифровою інформацією, організованою за допомогою двухмірної (рідше трьохмірної) матриці (більш відомі як електронні таблиці). Бази даних використовують у навчанні для оперативного надання вчителю та учням необхідної інформації, що не ввійшла в підручники або посібники, як безпосередньо в дидактичному процесі, так і в режимі вільного вибору інформації користувачем. Бази знань. Являють собою інформаційні системи, що містять замкнений об’єм інформації з даної теми, структурований таким чином, що кожний її елемент містить посилання на інші логічно пов’язані з ним елементи з їх спільного набору. Така організація інформації дозволяє учневі вивчати її за логікою, яка йому підходить в даний момент. Програмні продукти, які реалізують бази знань, відносять до класу гіпермедіа (надсередовище). Гіпермедіа-технології. Надають можливості працювати з текстами шляхом виділення ключових об'єктів (слів, фраз, малюнків), організації перехресних посилань між ними. Мультимедія технології (багатоваріантне середовище). Пов’язані зі створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, мультимедіа-енциклопедій, комп’ютерних фільмів, баз даних тощо. Вони поєднують текстову, графічну, аудіо- та відеоінформацію, анімацію. На перший план виходить інформація, обсяг складає сотні мегабайт. Комп’ютер став повноцінним співрозмовником, дозволив учням, не виходячи із класу (з дому), бути присутніми на лекціях видатних учених, педагогів, стати свідками історичних подій минулого і сучасності, відвідати музеї та культурні центри світу, дивовижні місця планети. Мультимедіа технології створили “електронну книгу”(електронну енциклопедію) – навчальний засіб, озвучені сторінки якого відображаються на екрані дисплея, комп’ютерні дидактичні та розвиваючі ігри – сприяють розширенню кругозору учнів, стимулюють пізнавальний інтерес, формують необхідні уміння та навички. Мережові технології. Робота в комп’ютерних мережах сприяє підвищенню грамотності, розвитку мови, інтересу до навчання. Завдяки доступу до професійних банків, баз даних учні оволодівають науковими проблемами, що розробляються, включаються в діяльність дослідницьких колективів. Телекомунікації. Доступ до мереж телекомунікацій підвищує інформаційну озброєність учителів, дозволяє спілкуватись зі своїми колегами, проводити спільну навчальну, методичну та наукову роботи. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Інтернет. Крім матеріальних запровадження комп’ютерів, як важливого засобу навчання, пов’язано з багатьма проблемами, зокрема, психологічними. Адже у процесі навчання за допомогою комп’ютера змінюються інтелект і мислення дитини, особливості спілкування її з учителем. Існують й універсальні проблеми, пов’язані зі створенням програм навчання на комп’ютері, визначенням межі між комп’ютером-іграшкою та комп’ютером-інструментом пізнання. Окрема проблема – готовність учителів до роботи в таких умовах. Інформатизація навчання потребує від вчителів та учнів комп’ютерноїграмотності, структура якої включає: - знання основних понять інформатики та обчислювальної техніки; - знання сучасних операційних систем та володіння їх основними командами; - знання сучасних операційних середовищ загального призначення та оволодіння їх функціями (Norton Commander, Windows); - володіння хоча б одним текстовим редактором; - первинне уявлення про алгоритми, мови, пакети програмування; - первинний досвід використання прикладних програм утилітарного призначення. Оптимально, якщо вчитель-предметник не лише вміє користуватись комп’ютером, а й адаптувати до умов кожного конкретного класу існуючі програми, вибираючи найдоцільніші, передбачати й нейтралізувати проблеми, ймовірні у процесі спілкування дітей з комп’ютером. Робота учнів з комп’ютерною технікою забезпечує: - підвищення інтересу й загальної мотивації навчання завдяки новим формам роботи і причетності до пріоритетного напряму науково-технічного прогресу; - індивідуальність навчання: кожен працює в режимі, який його задовольняє; - об’єктивність контролювання; - активізацію навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подачі інформації, змагання учнів з машиною та з собою, прагнення отримати вищу оцінку; - формування вмінь та навичок здійснення творчої діяльності всіх видів; - виховання інформаційної культури; - оволодіння навичками оперативного прийняття рішень у складній ситуації; - розширення інформаційного і тестового “репертуарів”; - відкриття доступу учнів до “банків інформації”, можливість оперативно діставати необхідні дані в достатньому обсязі. Можливі негативні наслідки, пов'язані з активним вторгненням у природний внутрішній світ людини штучних, ілюзорних вражень від екранних віртуальних сюжетів та взаємодій з ними. Небезпека може полягати і в навмисному маніпулюванні свідомістю людини, нехтуванні допустимими нормами безпечних режимів роботи з комп’ютером. У зв’язку з цим зростає актуальність досліджень психолого-педагогічного впливу та медичних наслідків застосування ІТ для фізичного та психічного стану учнів, стає пріоритетним створення спеціально спрямованої системи охорони здоров'я школярів. ІТ не розвиває здатності учнів чітко й образно висловлювати свої думки, істотно обмежує можливості усного мовлення, формуючи логіку мислення на шкоду збагачення емоційної сфери. Сприяє формуванню егоїстичних нахилів людини, загострює індивідуалізм, розширює конкурентність, сповільнює формування колективізму, взаємодопомоги. Породжує відчуття комплексу щодо ЕОМ, що з часом може викликати стійкий негативізм до машини. Дистанційне навчання. Інформаційні технології активно використовують у дистанційному навчанні (ДН). Широко розвинуте воно у Великобританії, Німеччині, Індії, США, Австралії тощо. У 90-х роках ХХст. започатковане в Україні (Міжрегіональна академія управління). Навчальні заклади реалізують чотири типи програм ДН: відкриті, дистанційні, заочні, радіо-, телевізійні університети та коледжі. Спільним для цих програм те, що навчання здійснюють у зручному для студента, школяра місці, в зручний час, у зручному темпі. ДН забезпечує доступ до освіти широким верствам населення незалежно від соціального статусу. Дистанційне навчання передбачає організацію навчального простору, за якою викладач розробляє навчальну програму, орієнтовану на самостійне навчання учня або студента, який будучи віддаленим від викладача у просторі, має змогу будь-коли почати діалог за допомогою телекомунікаційних або інших засобів.
|
