Вопрос 1. История как наука. Методы и источники изучения истории. Постоянные факторы истории и их влияние на ход российского исторического процесса.

Після початку проведення політики перебудови, гласності і демократизації в Україні відбувається широке національно-демократичне піднесення. З середини 80-х років в умовах піднесення національної самосвідомості, становлення демократії багато українських літераторів активно включилися у громадсько-політичне життя. У 1989 р. було засноване Товариство української мови імені Т.Шевченка, метою якого стало утвердження української мови у всіх сферах суспільного життя, її всебічного розвитку, охорона чистоти і самобутності мови. Відбувається справжній газетно-журнальний бум.

 

60. Українська Вища школа і питання її входження у європейський культурний простір.

Прагнення до європейської інтеграції суттєво впливає на всі сфери життєдіяльності Української держави, включаючи і вищу освіту. Наразі Україна чітко окреслила орієнтири на входження в освітній та науковий простір Європи, активно здійснює модернізацію освітньої системи у контексті вимог Болонських угод, наполегливо працює над приєднанням до Болонського процесу. Відтак слід ураховувати основні цілі Болонського процесу:

- побудова європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;

- посилення міжнародної конкурентоспроможності національних систем і в цілому європейської системи вищої освіти;

- досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти; формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи у цілому;

- підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та європейських культурних цінностей;

змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, фінанси та престиж.

Стояти осторонь цього процесу Україна не може, тому необхідно прогнозувати процес трансформації національної системи освіти, оптимально поєднуючи накопичений зарубіжний та вітчизняний досвід. Цей процес має будуватися на наступних засадах:

1. Побудова оновленої системи освіти - повинна стати національною ідеєю, зміст якої полягає у збереженні і примноженні давніх освітніх традицій українців. Під цим кутом зору необхідно ураховувати аргументи, які висловлюють корифеї української науки та відомі педагоги-практики. Так, на думку професора Кузьмінського А.І., ректора Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького: "Нашій постколоніальній науці слід уважніше осягати власну спадщину, а не відшукувати десь там - у далеких світах - те, що давно вже відоме і чомусь забуте тут. Урешті-решт, без критичного переосмислення власних інтелектуальних ресурсів ніяке поквапливе намагання наздогнати сучасну педагогічну науку країн Європи і Америки не може сприяти розвитку своєї і духом, і буквою - новітньої системи освіти". На підсумковій колегії Міністерства науки і освіти (21 березня 2008 р., м. Київ) було констатовано, що руйнація того, до чого Європа тільки готується, вкрай недоречна. Поспішне, а не поступове входження в Болонський процес також не є виправданим".

2. Оновлена система вищої освіти покликана виховувати громадянина держави Україна, всебічно розвинену особистість, для якої потреби у фундаментальних знаннях та у підвищенні загальноосвітнього і професійного рівня асоціюється зі зміцненням своєї держави.

3. Розвиток національної системи вищої освіти має підпорядковуватись законам ринкової економіки, тобто закону розподілу праці, закону змінності праці та закону конкуренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логіки суспільного розвитку. Водночас важливо враховувати при цьому не менш важливі чинники - соціальні, політичні, духовного життя, суспільної свідомості, культури та морально­психологічних цінностей. Значна частина проблем, що накопичилася у системі вищої освіти України, пов'язана насамперед з розбалансованістю комплексу зазначених чинників суспільних перетворень.

4. Розвиток вищої освіти України слід розглядати у контексті тенденцій розвитку і досвіду світових освітніх систем. Зокрема,необхідно привести законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України у відповідність до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та її складові, упорядкувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти і наповнити його новітніми технологіями; забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем. Необхідна гармонізація освітнього простору України через створення архітектури вищої освіти, яка узгоджується з європейським і світовим освітнім простором та сприяє її інтеграції.

Наразі актуальними завданнями вищої школи постають:

- Завершення переходу до динамічної двоступеневої підготовки фахівців.

- Упровадження системи академічних кредитів, аналогічної ECTS (від англ. - Europian Credit Transfer System - Європейська система перезарахування кредитів - залікових одиниць трудомісткості).

- Упровадження в навчальний процес кредитно - модульної і модульно-рейтингової технологій навчання.

- Забезпечення дієвих внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю за якістю вищої освіти.

Вопрос 1. История как наука. Методы и источники изучения истории. Постоянные факторы истории и их влияние на ход российского исторического процесса.

История (греч., «исследование») — сфера гуманитарного знания, занимающаяся изучением человека (его деятельности, состояния, мировоззрения, социальных связей и организаций и т. д.) в прошлом; в более узком смысле — наука, изучающая письменные источники о прошлом для того, чтобы установить последовательность событий, объективность описанных фактов и сделать выводы о причинах событий. Считается, что люди, не знающие историю, склонны повторять ошибки прошлого. Источники. ист. - любые объекты предоставляющие информацию о прошлом, происходящие из соотв. ист. эпохи.

Виды:
Письменные (нарративные,эпиграфические,нумизматические)

Вещественые (археологические и антропологические).

Объективные и субъективные факторы истории - двоякого рода условия общественного развития. Под О. ф. понимаются такие условия, к-рые независимы от людей и определяют направление, рамки их деятельности. Таковы, напр., природные условия, достигнутый уровень производства, исторически назревшие задачи и потребности материального, политического, духовного развития Воздействие С. ф. на общественное развитие возрастает с переходом от одной общественно-экономической формация к др., более прогрессивной.

Россия как цивилизация и культура уникальна по определяющим особенностям жизнедеятельности. Все историки признают специфику объективных условий, под влиянием которых формировался наш народ.

Во-первых, неблагоприятные природно-климатические условия. Краткий цикл сельскохозяйственных работ в 125-130 дней во многом определил черты национального характера, способность к мобилизационности, крайнему напряжению сил, взаимопомощи.

Во-вторых, в становлении и развитии Руси, России особая роль принадлежит евразийскому, континентальному геополитическому фактору. Обширная слабозаселенная территория объективно способствовала установлению добрососедских отношений славян с угро-финскими, летто-литовскими племенами. Земли всем хватало. В то же время отсутствие естественных преград, гор, морей, помогало единению славян в народные ополчения, созданию централизованной государственности, что было необходимо для защиты обширных рубежей от нашествий юго-восточных кочевников, западных завоевателей. Наличие обширных земельных резервов благоприятствовало переселению людей при увеличении нормы эксплуатации земель, что вынуждало государство усиливать контроль за земледельцами.

В-третьих, в сложных природно-климатических и геополитических условиях славяне сравнительно быстро отошли от языческих вероисповеданий и приняли православную религию. Ее коллективистская духовность цементировала народ. Эти факторы обусловили специфичность социальной организации древнерусского, а затем всего российского общества. Первичной социально-хозяйственной ячейкой стала община с отношениями артельного товарищества, а не частнособственническое образование как на Западе. Все это вело к формированию самобытной российской цивилизации в контексте всемирной истории.