Квазігрупа.

Квазігрýпа - соціальна група, що з'являється ненавмисно, у якої відсутні стійкі сподівання, а взаємодії між членами, як правило, односторонні. Відрізняється спонтанністю виникнення і нестійкістю.

Вони можуть перетворитися на соціальні групи, якщо в ході постійної взаємодії буде зростати ступінь соціального контролю між її членами. Для здійснення цього контроля необхідний певний ступінь кооперації і солідарності. Дійсно, соціальний контроль у групі не може здійснюватися до тих пір, поки індивіди діють стихійно та розрізнено. Неможливо ефективно контролювати натовп або дії людей, що виходять зі стадіону після закінчення матчу, але можна жорстко контролювати діяльність колективу підприємства. Саме такий контроль за діяльністю колективу і визначає його як соціальну групу, оскільки діяльність людей у цьому випадку скоординована. Солідарність необхідна групі, що розвивається, для ідентифікації кожного члена групи з колективом. Лише у тому випадку, якщо члени групи можуть казати «ми», формується стійке членство групи і межі соціального контролю.

У соціальних категоріях і соціальних агрегаціях соціальний контроль відсутній, це чисто абстрактне виділення співтовариств за однією ознакою. Звичайно, у індивідів, що входять до однієї категорії, можна помітити певну ідентифікацію з іншими членами категорії (наприклад, за віком), але, знову ж таки, соціальний контроль тут практично відсутній. Досить низький рівень контроля спостерігається і у спільнотах, що сформовані за принципом просторової близькості. Соціальний контроль у цьому випадку походить просто від усвідомлення присутності інших індивідів. Потім він посилюється при перетворенні квазігруп на соціальні групи.

Власне соціальні групи також характеризуються різним ступенем соціального контролю. Так, серед соціальних груп особливе місце посідають так звані статусні групи – класи, верстви і касти. Ці великі групи, що виникають на основі соціальної нерівності, мають (за виключенням каст) низький внутрішній соціальний контроль, який в той же час може підвищуватися при усвідомленні особистостями своєї приналежності до статусної групи, а також усвідомлення групових інтересів і включення до боротьби за підвищення статусу своєї групи. Зі зменшенням групи посилюється соціальний контроль і підвищується міцність соціальних зв’язків. Це відбувається тому, що зі зменшенням розміру групи збільшується кількість міжособистісних взаємодій.

Квазигрупи мають наступні ознаки:

спонтанність утворення;

нестійкі взаємозв’язки;

відсутність різноманіття у взаємодіях(це або лише отримання чи передача інформації, або лише вираження протесту чи захоплення);

короткостроковість спільних дій.

Аудиторії. Під аудиторією розуміють соціальну спільність людей, що поєднані з комунікатором – індивідом чи групою, що володіють певною інформацією та доводять її до відома спільноти. Аудиторія може здійснювати як безпосередню взаємодію з комунікатором(слухання оратора), так і опосередковано, анонімно(вплив ЗМІ). Таким чином, найбільш характерною рисою аудиторії є практично одностороння взаємодія, слабкий зворотній зв’язок з комунікатором особливо у випадку з великою аудиторією. Аудиторія – це складне та неоднорідне соціальне утворення. Це пов’язано у першу чергу з тим, що різні люди по-різному сприймають та засвоюють інформацію. Якщо одна частина аудиторії не сприймає інформацію через певні особисті якості чи культурні переконання, то інша частина швидко засвоює ту ж саму інформацію. Таким чином. Будь-яка аудиторія має тенденцію до розподілу на окремі спільності, в середині яких починається взаємний обмін думками, спілкуванню. Це дозволяє кожній з виокремившихся спільнот скласти спільну думку відносно тих чи інших подій.

Натовп. Натовп – це тимчасове зібрання людей, об’єднаних в фізично обмеженому просторі спільністю інтересів. Соціальна структура натовпу дуже проста зазвичай вона включає лідера та решту. Натовпи дуже різняться за характером та поведінкою. Натовп одного типу може бути швидко трансформований в натовп іншого типу. Спільними для усіх видів натовпу ознаками є:

Сугестивність. Люди, що перебувають в натовпі, як правило, більш піддаються впливу, ніж ті що знаходяться поза нею. Вони з більшою імовірністю приймають думки, почуття і дії більшості.

Анонімність. Індивід почуває себе незначним і невпізнаним у натовпі. Натовп часто діє як ціле, і її індивідуальні члени не виділяються і не сприймають себе як окремих індивідів.

Спонтанність. Люди, що складають натовп, мають тенденцію до більш спонтанної манери поведінки, ніж у звичайних умовах. Як правило, вони не задумуються над своїми діями і їх поведінка в натовпі залежить винятково від емоцій.