Посилання, цитування та скорочення

56. Характеристика организации и деятельности прокуратур стран дальнего зарубежья (западных государств).

Посилання, цитування та скорочення

Посилання у тексті на номер рисунку, таблиці, сторінки, розділу пишуть скорочено і без значка «№», наприклад: рис. 3.1, табл. 1.4, с. 24, розд. 2. Якщо вказані слова не супроводжуються порядковим номером, то їх слід писати в тексті повністю, без скорочень, наприклад, «з рисунку видно, що…», «таблиця показує, що…» тощо.

Якщо за текстом курсової роботи наведено цитати, статистичні дані тощо необхідно зробити посилання на першоджерела інформації. Посилатися рекомендується на останні видання публікації. Текст цитати береться у лапки і наводиться у тій граматичній формі, в якій він наведений у першоджерелі, зі збереженням особливостей авторського написання.

Вимоги до цитування наступні:

- текст цитати починається та закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

- цитування повинно бути без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора;

- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

- при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами) треба бути граматично точними у викладі думок автора і давати посилання на відповідне джерело і його автора.

У посиланні в тексті роботи на використані джерела слід зазначати порядковий номер за алфавітним переліком джерел і виділяти квадратними дужками, наприклад, Курсель-Сенель Ж. Г. свого часу відмітив: «Знання обліку необхідно усім, але більш за все управлінцям» [8, 7] або Курсель-Сенель Ж. Г. вважав, що для бухгалтера «… досить бути акуратним, працелюбним, вміти швидко та легко рахувати, вміти гарно писати» [8, 7]. У дужках цифра 8 означає джерело в списку використаних джерел, а цифра 7 – сторінку в цьому джерелі.

При використанні скороченого запису слів можна використати три основних способи:

- залишити тільки першу (початкову) букву слова (рік – р.);

- відкинути закінчення, суфікс і залишити частину слова (радянський – рад.);

- пропустити декілька букв у середині слова, замість яких ставиться дефіс (університет – ун-т).

Слід мати на увазі, що скорочення повинно закінчуватися на приголосну, а не на голосну (якщо тільки вона не початкова буква в слові, окрім букви «і»).

У тексті курсової роботи можуть зустрічатися наступні види скорочень:

- літерні абревіатури;

- складноскорочені слова;

- умовні графічні скорочення за початковими літерами слів;

- умовні графічні скорочення за частинами слів і початковими літерами.