Пояснення. Cім’я– мала соціальна група, створена на основі на офіційного чи громадського шлюбу або кровній спорідненості

Cім’я – мала соціальна група, створена на основі на офіційного чи громадського шлюбу або кровній спорідненості, члени якої об’єднані спільним проживанням і веденням домашнього господарства, виконанням сімейних функцій, емоційними зв’язками та взаємними юридичними й моральними зобов’язаннями стосовно один до одного, родинними традиціями.

Сім’я також визначається як соціальний інститут, що характеризується спільною формою взаємовідносин між людьми, в межах якого здійснюється основна частина їх життєдіяльності. Як виховний інститут нуклеарна сім’я складається з трьох основних підсистем: чоловік – жінка; батьки – діти; дитина – дитина. Ці системи відносно автономні одна від одної, проте взаємозалежні у повсякденному житті.

Протягом усього життєвого шляху особистості сім’я є тим найближчим мікросоціальним оточенням, яке опосередковує і визначає своєрідність її життєдіяльності, тому сім’я виступає провідним мікрофактором соціалізації особистості. Функція первинної соціалізації дітей полягає насамперед у їх ознайомленні через спосіб життя сім’ї і поведінку батьків з культурою, традиціями й цінностями суспільства, моделями поведінки, з соціальними ролями та особливостями різних соціальних позицій та прилученням до них.

Основні соціалізуючі функції сім’ї:

· забезпечення фізичного та емоційного розвитку індивіда;

· формування статевої ідентифікації дитини;

· розвиток здібностей і потенційних можливостей;

· забезпеченні дитині почуття захищеності;

· формування ціннісних орієнтацій особистості;

· оволодіння дитиною основними соціальними нормами.

Сім’я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. У процесі свого розвитку сім’я набула функцій, які тільки в сукупності забезпечують повноцінність її існування, саморозвитку та широку життєдіяльність як соціального інституту. Як соціальний інститут сім’я виконує в суспільстві такі функції:

· господарсько-економічну – планування сімейного бюджету, організація споживчої діяльності, ведення домашнього господарства та організація побуту сім’ї;

· репродуктивну – продовження людського роду через народження дітей;

· комунікативну – створення сприятливого сімейного мікроклімату, організація внутрісімейного спілкування;

· виховну – передача дорослими членами сім’ї соціального досвіду дітям;

· рекреативну – організація вільного часу та відпочинку сім’ї, розвиток інтересів і потреб її членів;

· психотерапевтичну – психологічна підтримка членів сім’ї в різних життєвих ситуаціях, створення доброзичливого емоційного клімату в сім’ї з метою відновлення фізичних та психічних сил членів родини, витрачених в різних стресових ситуаціях.

Кожна сім’я відрізняється одна від одної за такими основними параметрами:

· соціально-культурний –освітній рівень подружжя, їх участь у житті суспільства;

· соціально-економічний – майнові характеристики сім’ї, зайнятість подружжя у сфері суспільного виробництва;

· техніко-гігієнічний – умови проживання, обладнання житла, особливості способу життя;

· демографічний – кількість членів сім’ї.

Стабільність сім’ї значною мірою зумовлена сімейними традиціями – родинними святами (народного та релігійного календаря, пам’ятними сімейними датами й днями народження членів сім’ї, традиціями вшанування членів роду), звичаєвими моделями поведінки та спілкування (незаперечною повагою й авторитетом старших членів сім’ї, турботою про менших і більш слабких, підтримкою родинних стосунків, захистом членів сім’ї та роду), колективним веденням спільного господарства й відповідального виконання соціальних ролей матері, батька, чоловіка, дружини, дітей, брата, сестри тощо.

 

Кожний етап розвитку суспільства позначається на “обличчі” сім’ї. В останні роки в житті сучасної сім’ї спостерігається ряд негативних тенденцій. До них насамперед належать:

· збільшення кількості сімей з низькими доходами;

· погіршення матеріального забезпечення дітей;

· посилення нервової напруженості людей, зростання кількості стресів та екстремальних ситуацій, які негативно позначаються на психологічному мікроклімати сім’ї;

· формалізація стосунків дорослих членів родини з дитиною внаслідок зайнятості батьків;

· переважання малодітних сімей;

· збільшення числа дітей, народжених поза шлюбом;

· домінування у багатьох сучасних сім’ях матеріальних цінностей над духовними, що сприяє виникненню у підростаючого покоління тенденції до прагматизму, скнарості, зневажливого ставлення до толерантних взаємин;

· збільшення кількості асоціальних сімей.