Принцип управлінського реагування. Будь-яка керована система повинна оперативно реагувати на зміну зовнішніх і внутрішніх умов функціонування.

Принцип оптимізації управління. Цей принцип є розвитком попереднього. Будь-яка керована система повинна еволюційно розвиватися і удосконалюватися. Причиною і джерелом розвитку виступають внутрішні протиріччя системи, а її еволюція залежить від своєчасного визначення цих протиріч, зменшення або усунення їх негативного впливу.

 

Психолого-педагогічні принципи управління

Принцип соціальної спрямованості управління. Соціальні закони і властивості суспільства виступають як системні закони будь-якої соціальної структури. І для ефективного функціонування і керованості будь-якої організації в її життєдіяльності повинні відбиватися ідеали цивілізованого суспільства, гуманізму, права, духовності, моральності, загальнолюдських цінностей. Це вимагає від керівника цілеспрямованих управлінських зусиль із формування і підтримки відповідної організаційної культури.

Принцип гуманізації управління. Цей принцип є розвитком попереднього і полягає в тому, що управління людьми в усіх його формах, методах і способах має бути людяним, заснованим на пошані прав і особистої гідності кожного співробітника, розумінні інтересів і труднощів, як колективів, так і кожного співробітника окремо. Проте це не виключає необхідності в певних умовах демонструвати тверде, вольове, беззаперечне управління при дотриманні усіх культурних і правових норм взаємин.

Принцип узгодженості особистих і організаційних цілей.Соціальні системи завжди працюють краще, коли люди в них вирішують завдання не з примусу, не із страху перед покаранням, а з бажанням, через власні переконання, інтерес, почуття обов'язку і розуміння відповідальності. Тому в практиці управління підтверджується закономірність: "найефективніший спосіб змусити співробітника що-небудь зробити добре - це спонукати його захотіти це зробити". На психологічному рівні це означає, що індивідуальні особові цілі співробітника повинні співпадати з організаційними і професійними цілями. Суспільство і самі співробітники завжди зацікавлені в тому, щоб управління приносило не лише прагматичний професійний результат, але і духовний, людський "прибуток" у вигляді задоволення працівників від роботи, що, у свою чергу, сприятливо позначається на психологічному кліматі і забезпечує умови нормальної життєдіяльності трудових колективів.

Принцип делегування повноважень і управління через колектив. У здоровому колективі управління стає ефективнішим, якщо воно здійснюється не одноосібно керівником, а з використанням усіх можливостей самоврядування в організації. Практика показує, що ефективне не те управління, в якому керівник "бере на себе усі вудила", а то, в якому кожен елемент цієї системи управління (група, посадовець, співробітник) проявляє ініціативу і зацікавленість в рішенні загальних і довготривалих завдань, що стоять перед організацією.

Принцип врахування національного менталітету в управлінні. Соціальний характер управління виражається в його залежності від соціальних умов суспільства, в якому воно здійснюється, історико-культурної традиції, менталітету і психології народу. Усі успішні типи управління носять національні риси. Як відмічає А.М. Столяренко, немає універсального типу управління, який можна було б перенести в будь-яку державу і в будь-який час без втрати його ефективності. Є лише основи управління, які, щоб дати ефект, повинні пристосовуватися до специфіки психології, менталітету народу цієї країни. Тому не можна відноситися, наприклад, до американського або японського досвіду управління як деякого зразка, який може бути в точності скопійований. І здійснюючи управління в Україні, необхідно знати зарубіжний досвід, але не бездумно його копіювати, а використовувати, удосконалювати, створювати національний тип управління, що відповідає особливостям нашого народу, вітчизняному досвіду управління, відповідний ситуації в Україні, перспективам її суспільно-економічного розвитку

Організаційні принципи менеджменту

1. Принцип норми керованості. Яким числом співробітників може управляти один керівник без зниження його ефективності? Прагнення знайти відповідь на це питання стимулювало багато досліджень. Поза сумнівом, що при завищеній нормі керованості (тобто при великій кількості підлеглих) керівник фактично не в змозі повноцінно виконувати управлінські функції і це призводить до втрати контролю і дезорганізації роботи об'єкту управління. В той же час і надмірне зниження цієї норми призводить до непомірного розширення управлінського апарату.

2. Принцип відповідності. Основи цього принципу управління були закладені більше ста років тому Ф. У. Тейлором, основоположником наукової організації праці і управління. Згідно з Тейлором, суть цього принципу полягає в науковому підборі і розставлянні кадрів відповідно до рівня розвиненості у працівників професійно значущих якостей, затребуваних в цій професійній діяльності. Дія цього принципу поширюється на усіх, як на простих робітників, так і на керівників підрозділів і організації цілому.

3. Принцип підвищення кваліфікації. Практика показує, що якщо фахівець тривалий час займається виконанням однотипних завдань, то його професіоналізм спочатку росте, а потім, через деякий час, незмінно починає знижуватися. Цей ефект часто описують фразами "замилилися очі", "професійний застій" і тому подібне. Період, після якого починається зниження професійної ефективності, різний в різних видах діяльності і може складати від п'яти до десяти років. Щоб цього уникнути, в організаціях передбачені різні заходи, спрямовані на підвищення кваліфікації співробітників, основними з яких є ротація кадрів і навчання.