ІІІ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Самостійна робота є невід’ємною складовою вивчення навчальної дисципліни. Вона здійснюється за такими напрямками:

· підготовка теоретичних питань до семінарських занять;

· ведення словника (опрацювання основних понять та категорій);

· підготовка доповідей та повідомлень на запропоновану тему;

· конспектування першоджерел;

· виконання тестових завдань;

· написання есе-роздумів;

· підготовка до підсумкових модульних робіт;

· підготовка до екзамену.

Вимоги до складання опитувальника (анкети):

• опитувальник має бути максимально компактним; час для його заповнення не повинен перевищувати 30-40 хвилин, оскільки респондент може стомитися й останні запитання залишаться без повноцінних відповідей;

• запитання повинні бути чіткими, ясними, зрозумілими, не повинні бути двозначними;

• послідовність формулювання запитань має відповідати вимогам логіки: спочатку мова повинна йти про встановлення того чи іншого факту (події), а вже потім про його оцінку;

• важливо, щоб інтерес до предмету опитування не знижувався, а поступово зростав, а тому більш складні за змістом питання повинні стояти за більш простими;

• перше питання не повинно бути ні дискусійним, ні таким, що насторожує; найкраще, якщо воно буде нейтральним;

• важкі запитання доцільно помістити всередині опитування, щоб, відповідаючи на них, респондент зумів "включитися" у тему дослідження.

Процес інтерв'ювання багато в чому нагадує структуру опитувальника, ключову роль тут також відіграють питання, що задаються. Питання опитувальника та інтерв'ю класифікуються за змістом, формою, функцією.

Розподіл питань за змістом обумовлений характером інформації, що є відповіддю на те, чи інше питання. Тут можна виділити питання про факти і про ставлення до них, про норми і мотиви поведінки, про поведінку в минулому та сьогоденні. Наприклад, питання про факти покликані дати об'єктивні відомості про респондента, що відповідає на анкету, (його стать, вік, професія, доход і т.д.). Мета такого роду запитань – відсіяти тих осіб, котрі не можуть дати потрібну для дослідження інформацію. Такі запитання-фільтри доцільно поставити напочатку опитувальника, проте вони ніяким чином не заміщують соціально-демографічного блоку опитувальника, котрий міститься в третій структурній частині анкети.

За формою питання поділяються на "відкриті" і "закриті", "прямі" і "непрямі". Відкриті запитання не пропонують респонденту ніяких варіантів відповіді і дають можливість вільно висловлювати свою думку. Наприклад, "Що Вам не подобається у Вашій роботі?” "Закриті" питання пропонують респонденту варіанти відповідей, з яких він повинний обрати один. як-то: а) монотонність; б) нетворчий характер; в) надмірні фізичні навантаження; г) висока міра відповідальності; д) ваш варіант.

"Відкриті" запитання дають респонденту можливість докладно викласти свою думку, але створюють труднощі в обробці, тому що вони погано піддаються формалізації. Перевага "закритих" питань полягає у їх однозначній інтерпретації, але тут соціолог ніби нав'язує свою думку респонденту. Щоб дати максимальну можливість респонденту висловити свою думку перелік варіантів відповідей наприкінці доповнюється позиціями: Щоб Ви ще хотіли відзначити? Чи маєте іншу думку? Допишіть... Це – варіант "напівзакритих" запитань.

Другий тип запитань – за формою: прямі і непрямі. Пряме запитання може звучати так: чи приносить Вам робота моральне задоволення, чи Ви працюєте заради грошей? Непряме запитання на цю тему може бути сформульовано у такий спосіб: Якби сталося так, що Вам знову довелося вибирати професію, чи обрали б Ви свою нинішню?

За своїми функціями питання поділяються на основні і контрольні. Основні питання – це програмні питання, за допомогою яких вирішуються головні завдання дослідження. Контрольні питання виступають як перевірочні до основного. Якщо основне питання формулюється так: якою мірою Ви задоволені своєю роботою?, то контрольне питання може бути сформульоване по-іншому: чи хотіли б Ви змінити свою роботу? Різновидом контрольних питань є "питання-пастки". Вони призначені для виявлення щирості і сумлінності опитуваних. Для підвищення ефективності контролю такі запитання, зазвичай, розташовують в анкеті на певній відстані від основного та одне від одного.