СПРЯМОВАНІСТЬ ПРОЦЕСІВ ГРУНТОУТВОРЕННЯ

Грунт — арена взаємодії малого біологічного і ве-
ликого геологічного кругообігу речовин. Вчення про біологічний
кругообіг речовин в грунті розробив В. Р. Вільямс на основі на-
укових ідей В. І. Вернадського про роль живих організмів в біохі-
мічних процесах на нашій планеті.

Під біологічним кругообігом речовин розуміють надходження
з грунту, гірських порід і атмосфери в організми хімічних елемен-
тів, синтез органічних речовин, розкладання їх мікроорганізмами
і повернення хімічних елементів в грунт і атмосферу. В результаті
біологічного кругообігу речовин грунтоутворююча порода взаємодіє
з живими організмами та продуктами їх життєдіяльності. В цьо-
му і полягає суть процесу грунтоутворення.

Одночасно під впливом великого (геологічного) кругообігу хі-
мічні елементи мігрують по профілю грунту, що зумовлює форму-
вання його хімічного складу.

Взаємодія біологічного і геологічного кругообігів проявляється
через ряд протилежно спрямованих процесів, які відбуваються в
грунті у процесі його формування. Б. Г. Розанов (1988) наводить
13 таких процесів:

1. Руйнування первинних і вторинних мінералів — неосинтез
мінералів.

2. Біологічна акумуляція елементів в грунті — засвоєння хі-
мічних елементів організмами з грунту.

3. Гідрогенна акумуляція елементів в грунті — геохімічне ви-
несення елементів з грунту.

4. Розкладання органічних сполук — синтез нових органічних
сполук.

5. Вбирання іонів з розчину твердою фазою грунту — перехід
іонів з твердої фази в розчин.

6. Розчинення речовин — випадання речовин в осад.

7. Пептизація колоїдів — коагуляція колоїдів.

8. Низхідний рух розчинів — висхідний рух розчинів.

9. Зволоження грунтової маси — висихання грунтової маси.

10. Набухання грунту— усадка грунту.

11. Нагрівання грунту — охолодження грунту.

12. Окислення — відновлення.

13. Фіксація азоту — денітрифікація.

Сукупність цих процесів і становить загальний процес грунто-
утворення. Багато з цих процесів мають циклічний характер.

Всі грунтоутворюючі процеси О. А. Роде поділив на макропро-
цеси і мікропроцеси. Макропроцес охоплює весь профіль грунту в
цілому, а мікропроцеси відбуваються в межах ізольованих ділянок
грунтового профілю. Макропроцеси, які є специфічними для грунто-
утворення, І. П. Герасимов назвав елементарними грунтовими про-
цесами (ЕГП). Цей термін набув загального визнання серед грун-
тознавців.

Аналізуючи та узагальнюючи концепції О. А. Роде і І. П. Гера-
симова, Б. Г. Розанов (1988) всі ЕГП поділив на сім груп, а саме:

1. Біогенно-акумулятивні (гумусоутворення, торфоутворення).

2. Гідрогенно-акумулятивні (засолення, оруднення, загіпсову-
вання).

3. Метаморфічні (оглеєння, озалізнення, сіалітизація).

4. Елювіальні (вилуговування, опідзолення, осолодіння).

5. Ілювіально-акумулятивні (підзолисто-ілювіальний, глинисто-
ілювіальний).

6. Педотурбаційні (спучування, розтріскування, кріотурбація).

7. Деструктивні (ерозія, дефляція, поховання).

Таким чином, процес грунтоутворення — це сукупність різнома-нітних елементарних грунтових процесів, які формують склад твер-
дої фази грунту, розчину і грунтового повітря, будову і властиво-
сті грунту.

Уявлення про сукупність процесів грунтоутворення та взаємо-
дію фаз грунту можна дістати із загальної схеми грунтоутворення
(рис. 10).