ОРГАНІЗАЦІЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

 

 

Розподіл тем дипломних проектів повинен бути закінченим випускаючою кафедрою за місяць до початку виконання студентом дипломних проектів.

Тема дипломного проекту, закріплена за студентом за його особистою письмовою заявою, оформляється наказом директора інституту перед направленням студента на переддипломну практику. Цим же наказом призначається керівник.

При наявності обґрунтованого подання керівника дипломного проекту і відповідного рішення кафедри виконання дипломного проекту може бути замінено дипломною роботою. В окремих випадках можливі зміни теми дипломного проекту, вони визначаються рішенням кафедри за поданням керівника не пізніше ніж за місяць до закінчення переддипломної практики. Варто врахувати, що теми дипломних проектів затверджуються до початку дипломного проектування.

Відповідно до теми проекту керівник дипломного проекту видає студенту завдання з вивчення об'єкта проектування й збору матеріалу до дипломного проекту на підготовчому етапі дипломного проектування - переддипломній практиці.

 

3.1 Організація роботи в період переддипломної практики

 

До початку переддипломної практики студентам пропонується перелік питань, що підлягають вивченню, і вказівки, в яких цехах, відділах підприємства (організації) можна одержати інформацію і потрібну документацію.

Відповідно до теми дипломного проекту можна рекомендувати:

- вивчити існуючі подібні об'єкти, їхні позитивні й негативні характеристики, а також побажання працівників підприємства (організації) з їх удосконалення;

- зібрати вихідні дані, необхідні для проектування об'єкта й розробки технології;

- вибрати методику виконання розрахунків деталей, вузлів, приладів, пристроїв;

- підготувати матеріали (ескізи, креслення, схеми) для виконання графічної частини проекту;

- продумати рішення питань із запобігання екологічних порушень, а також проблем безпеки праці, пожежної профілактики і цивільної оборони, розробка яких передбачена в завданні до дипломного проекту;

- розглянути окремі питання з автоматизації виробництва й зниження рівня ручної праці, методам контролю якості продукції;

- вивчити організаційно-економічні питання, методику визначення економічної ефективності проектованого об'єкта і дані про економічну ефективність подібних об'єктів, що є на підприємстві;

- обґрунтувати можливість реалізації рішень, що передбачається одержати в результаті проектування, а також перспективність передбачуваних рішень;

- знайти й ознайомитися з основними публікаціями;

- скласти календарний план роботи.

У залежності від конкретних умов можуть бути запропоновані інші рекомендації.

Доцільно всі зібрані матеріали систематизувати, зброшурувати й запропонувати для перегляду керівнику практики від університету.

В період переддипломної практики студент оформляє та веде щоденник згідно з правилами, що співпадають з вимогами загальної та технологічної практик.

 

3.2 Керівництво виконанням дипломного проекту

 

Керівники дипломних проектів призначаються за представництвом кафедри з числа професорів, доцентів або найбільш досвідчених викладачів однієї з кафедр і їхніх філій на підприємствах.

Керівниками можуть бути наукові співробітники та висококваліфіковані фахівці інших підприємств та установ, а також досвідчені наукові співробітники університету. При виконанні міжкафедральних та міжвузівських комплексних дипломних проектів призначається головний керівник комплексного дипломного проекту й керівники кожної частини комплексного проекту, виконуваної окремим студентом.

До початку дипломного проектування необхідно видати студенту завдання на дипломний проект, складене керівником і затверджене завідувачем кафедри, в якому варто вказати термін подання до захисту дипломного проекту. Керівник дипломного проекту є відповідальним за якість виконання проекту і його відповідність діючим методичним і нормативно-технічним документам.

Керівник дипломного проекту зобов'язаний:

- вчасно видавати студенту завдання на виконання дипломного проекту у встановленому обсязі;

- надавати допомогу студенту в розробці й виконанні календарного плану (графіка) роботи на весь період дипломування;

- рекомендувати студенту необхідну літературу, довідкові джерела й інші джерела за темою;

- проводити систематичні консультації дипломного проектування відповідно до розкладу кафедри і календарного плану;

- визначати найбільш перспективні напрямки розв’язання поставлених задач, а також виявляти помилки в прийнятих студентом рішеннях;

- здійснювати контроль виконання студентом роботи (за етапами проектування й у цілому), інформувати зав. кафедрою про її стан і здійснювати нормоконтроль пояснювальної записки і графічної частини проекту;

- організувати попереднє заслуховування результатів дипломного проектування за сім-десять днів до захисту і скласти відзив про дипломний проект з обґрунтуванням допуску до захисту.

Консультантами за окремими розділами дипломного проекту можуть призначатися професори й викладачі вищих навчальних закладів, а також висококваліфіковані фахівці й науковці філій кафедри на підприємствах і інших установах і підприємств.

Консультант дипломного проекту зобов'язаний:

- узгодити з керівником проекту зміст основних питань, які розробляються у конкретному розділі проекту, та підписати завдання на дипломування;

- забезпечити кваліфіковані консультації студенту за виконання відповідного розділу в межах затвердженого завдання відповідно до складеного розкладу і календарного графіка дипломування;

- перевірити та підписати текстові матеріали та графічну частину відповідного розділу дипломного проекту;

- подати керівникові дипломного проекту відзив про роботу студента-дипломника (якщо розрахунково-технічна частина дипломного проекту виконувалася в іншій організації).

 

3.3 Контроль виконання дипломного проекту

 

Робота над дипломним проектом виконується студентом в університеті, на підприємстві, в організації, або інших установах, де йому повинне бути надане місце для дипломного проектування. Перед початком виконання дипломного проекту варто розробити календарний план роботи на весь період з вказівкою черговості виконання окремих етапів і після схвалення керівником подати його на затвердження завідувачеві кафедрою. (Форма календарного плану надана у додатку А.)

Профілююча кафедра встановлює форми й терміни контролю дипломних проектів. Керівник дипломного проекту контролює виконання дипломного проектування за матеріалами, поданими студентом відповідно до календарного плану. Контроль керівника дипломного проекту і консультантів не звільняє студента від повної відповідальності за обґрунтованість прийнятих ним рішень, дотримання стандартів і термінів виконання календарного графіка.

На засіданнях кафедри регулярно заслуховуються повідомлення керівників дипломних проектів про хід виконання графіка робіт. Студенти, що відхиляються від напрямку завдання дипломного проектування або значно відстали у виконанні графіка, запрошуються для звіту на засідання кафедри.

Склад рецензентів дипломних проектів затверджується деканом факультету (за місяць до початку роботи ДЕК) за поданням завідуючого профілюючою кафедрою з числа фахівців виробництва та наукових закладів. Як рецензенти, можуть залучатися також професори та викладачі інших вищих навчальних закладів або університету, якщо вони не працюють на даній кафедрі.

 

 

4 ЗАВДАННЯ НА ДИПЛОМНЕ ПРОЕКТУВАННЯ

 

Завдання є основним документом з дипломного проектування. Воно оформляється на стандартному бланку(Додаток А). Завдання складає керівник проекту і затверджує завідувач кафедри.

Тема дипломного проекту у завданні повинна коротко визначати об'єкт розробки або дослідження. Якщо проект комплексний, то тема записується двома фразами (перша - назва загальної теми проекту, яку виконує група студентів, друга - назва конкретної теми, яка виконується даним студентом). Після теми проекту наводиться фраза "Комплексна тема". Теми індивідуальних проектів повинні орієнтувати студента на заглиблену розробку окремих задач загальної теми дипломного проекту. При складанні завдання на комплексний проект варто уникати повторення тих самих розроблювальних питань у завданнях на індивідуальні проекти.

У розділі "Вихідні дані" наводиться найменування об'єкта проектування з вказівкою необхідних техніко-економічних показників і характеристик, а також зведення, що визначають область дослідження й основних показників, що відбивають характер передбачуваних результатів. У завданні на дипломну роботу вказується загальноприйняте найменування досліджуваного об'єкта (ефекту або процесу) і умови, при яких повинний вивчатися об'єкт дослідження.

У розділі "Зміст пояснювальної записки" дається перелік питань, що є обов'язковими, та наявність яких у дипломному проекті повинна контролюватися керівником і консультантами. Тут же вказується завдання, в якому передбачається використання комп’ютерної техніки.

У розділі "Зміст графічної частини" наводиться перелік обов'язкової конструкторської документації з вказівкоюїхніх найменувань, а також обсяг ілюстративних матеріалів зі вказівкою формату.

При необхідності в завданні може бути передбачена розробка діючих макетів, пристроїв або стендів, що дають предметне уявлення про результати виконаної роботи.

У завданні повинні бути зазначені консультанти з проекту, а також календарний план його виконання.

Завдання підписує керівник дипломного проекту, консультанти з окремих розділів проекту з наведенням дати його видачі.

Завдання обов'язково повинно мати підпис студента, що свідчить про те, що завдання прийняте до виконання.

 

 

5 СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ (РОБОТИ)

 

5.1 Загальні вказівки

 

Дипломний проект повинний складатися з пояснювальної записки (текстової частини) і графічної частини, виконаних відповідно до вимог, викладених у п. 7.2. Матеріал пояснювальної записки та графічної частини - це результат самостійного творчого пророблення питань, сформульованих у завданні на дипломне проектування.

 

5.2 Структура пояснювальної записки та графічної частини проекту

 

Пояснювальна записка повинна мати: титульний аркуш; завдання на дипломне проектування; реферат; зміст; перелік скорочень, умовних позначень, символів, одиниць і термінів; вступ; основну частину; висновки; перелік посилань; додаток(ки) (відгук керівника проекту, рецензію, відомість дипломного проекту, креслення, схеми й ін.).

Графічна частина містить: схеми конструкторської документації з ГОСТ 2.701-84 (структурні, функціональні, електричні принципові та ін); схеми програмної документації згідно з ГОСТ 19.701-90 (схема алгоритму, схема програми, даних та систем); схеми згідно з ГОСТ 34.201-89 (схема організаційної структури, функціональної структури) та креслення.

До графічної частини можуть входити демонстраційні плакати, що містять графіки, таблиці, діаграми, техніко-економічні показники, схеми взаємодії, схеми проходження та обробки інформації, структури математичних моделей, необхідні математичні залежності, комп’ютерні (електронні) ілюстрації та інші документи.

Орієнтована структура пояснювальної записки дипломного проекту і її обсяг подані у п.5.5 і додатку Б.

 

5.3 Рекомендації до змісту пояснювальної записки

 

Пояснювальна записка повинна в стислій формі розкривати творчий задум виконавця, містити опис методів розрахунків і досліджень, програми й результати розрахунків і експериментів,їх аналіз; конструкторські й технологічні рішення, техніко-економічне обґрунтування отриманих результатів, матеріали розв’язання питань безпеки життя та діяльності людини, а також загальні висновки й рекомендації (додатки В,Г).

5.3.1 Титульний аркуш. Оформляється на стандартному бланку. (Додаток Д) Формулювання теми на титульному аркуші повинно в точності відповідати назві теми в наказі по інституту. На титульному аркуші обов'язкові: підпис студента - автора проекту, керівника, консультантів, завідувача випускаючої кафедри.

5.3.2 Завдання. Видається в індивідуальному порядку керівником дипломного проекту на стандартному бланку. Ім'я і по батькові студента повинні бути написані повністю.

5.3.3 Реферат (державною та однією або двома іноземними мовами). Вимоги до нього визначаються ДСТУ 3008-95. Він повинний відтворювати основний зміст пояснювальної записки:

- зведення про обсяг записки, кількість й характер ілюстрацій, таблиць і використаних джерел;

- об’єкт дослідження або розроблення;

- мету роботи;

- текст, що стисло розкриває зміст мети дипломного проекту, методи дослідження (достатні для оцінки оригінальності) та апаратуру, основні результати і їхню новизну, рекомендації з упровадження.

Реферат повинен закінчуватися переліком ключових слів, які характеризують зміст записки. Перелік складається з 5-15 слів чи словосполучень, які надруковані великими літерами у називному відмінку в рядок через кому.

5.3.4 Вступ розміщують на окремій сторінці. Розкривається актуальність і новизна розглянутих у дипломному проекті питань, обґрунтовується зв'язок цих питань із задачами прискорення науково-технічного прогресу. Він повинен містити стислу характеристику сучасного стану науково-технічної проблеми, що є предметом дипломного проектування.

Особливу увагу слід звернути на формулювання мети проекту. Вступ повинен закінчуватися чітким формулюванням мети роботи або задачі, поставленої перед дослідженням. В меті рекомендується вказувати відмінні (характерні) особливості, які притаманні розробці чи дослідженням. Наприклад: “Метою проекту є розробка пристрою для контролю покриттів у мікроелектронній технології, який забезпечує підвищену точність вимірювань товщини плівок”, або “... забезпечує більш широкі функціональні можливості приладу” чи “... підвищену продуктивність процесу контролю” і т.д. У меті може бути вказана не одна, а декілька відмітних особливостей проекту. І в подальшому під час розробки проекту (роботи) та викладанні матеріалу у пояснювальній записці необхідно постійно орієнтуватися на сформульовану мету.

5.3.5 Основна частина повинна містити:

- аналітичний огляд літературних джерел за темою дипломного проекту;

- спеціальну частину, що складається з розділів, у яких відображені методика, зміст та результати виконаної роботи;

- розділи, присвячені розробці заходів щодо безпеки життєдіяльності, цивільній обороні і техніко-економічному обґрунтуванню проекту.

В аналітичному огляді необхідно систематизовано та з достатньо повно викласти сучасний стан проблеми, що розробляється у дипломному проекті; дати аналіз відомих робіт, які пов'язані з досліджуваною проблемою, навести дані про відомі методи, пристрої, схемні рішення, які можуть бути використані при проектуванні. Огляд і аналіз сучасного стану проблеми повинний ґрунтуватися на глибокому вивченні останніх досягнень електронної техніки, викладених у науково-технічній і патентній літературі.

У спеціальній частині дипломного проекту слід самостійно навести та обґрунтувати одне з основних проектних рішень по темі дипломного проекту (модернізація конструкції або технологічного процесу, принципово нові розробки на рівні винаходу, нова методика дослідження електронних приладів і пристроїв і т.ін.)

Тематика завдань на розробку даної частини дуже різноманітна, докладну консультацію по її змісту може дати тільки керівник дипломного проекту або консультант цього розділу.

Спеціальна частина проекту повинна містити опис рішень основних питань відповідно до завдання, обґрунтування методик виконаних розрахунків, опис результатів теоретичних та експериментальних досліджень, а також опис експериментальних установок.

У ній також повинні бути чітко сформульовані результати, що відображають сутність виконаного проекту, особливості конструктивної або технологічної розробки проектованого приладу або пристрою, їхні основні параметри й характеристики. У спеціальну частину не слід вміщувати цифрові дані або елементарні математичні викладення, що відображають проміжні етапи розрахунків, аналітичних досліджень і т.ін. Матеріали цієї частини повинні відображати особистий творчий внесок студента - автора дипломного проекту в розробку даного завдання.

Розділи, які присвячені заходам щодо основних складових БЖДЛ (Безпека життєдіяльності, Екологія, Основи економіки і менеджменту, Охорона праці, Цивільна оборона тощо) слід виконувати згідно з завданням на дипломне проектування, а також методичними вказівками кафедр, консультанти з яких передбачені завданням.

5.3.6 Звіт з НДРС. В ньому відтворюються стислі зведення про науково-дослідну роботу, виконану за весь термін навчання у вузі, тематика, використані методи, апаратура й устаткування, основні результати, отримані студентом за весь період навчання у вузі.

Цей розділ містить у собі також відомості про участь студента в конкурсах на кращу студентську роботу, у студентських науково-технічних конференціях, зведення про авторські посвідчення на винаходи, наукових статтях, а також про результати впровадження наукових розробок.

5.3.7 Конкретні задачі. При виконанні комплексних дипломних проектів у кожному із них повинні розв’язуватись як загальні задачі, що стоять перед усіма розроблювачами, так і конкретні, розв'язувані в даному проекті з урахуванням взаємних зв'язків і загальних результатів.

5.3.8 Висновки. Повинні містити у вигляді окремих пунктів оцінку отриманих результатів у цілому з погляду виконання завдання з урахуванням існуючих тенденцій розв’язання поставленої задачі, вказувати можливі галузі використання результатів роботи, її народногосподарську, наукову, навчально-методичну, соціальну цінність.

5.3.9 Перелік посилань. Складається відповідно до ГОСТ 7.1-84. Джерела розташовуються в порядку появи посилань до них. У списку повинний бути досить повний перелік технічної літератури (включаючи стандарти) по різних розділах проекту, методичні вказівки.

5.3.10 Додатки. Пропонується вносити в додатки до дипломного проектування додаткові матеріали до тексту пояснювальної записки.

Розміщуються додатки за черговістю появи посилань до них у тексті.

У додатку найчастіше розміщують:

- перелік стандартів, санітарних норм і правил, що частіше зустрічаються при виконанні дипломного проекту;

- алгоритми й програми, роздруківки результатів розрахунків на ЕОМ;

- матеріали, що відповідають розробці технологічних процесів, інструкції (технологічні карти, схеми);

- опис методів, формул, якщо вони виконані дипломником (кафедрою), узяті з дисертацій або інших неопублікованих матеріалів;

- графіки, таблиці, діаграми, ілюстрації;

- проміжні результати розрахунків;

- специфікації до складальних креслень, переліки елементів і т.ін.;

- акти й результати іспитів;

- акти впровадження;

- рішення організацій про актуальність і практичну цінність проекту;

- відомість дипломного проекту.

 

5.4 Зміст графічної частини

 

Графічну частину дипломного проекту варто виконувати на аркушах формату A1 у відповідності зі стандартами.

Графічна частина повинна ілюструвати основні розділи дипломного проекту.

Креслення, як правило, подані:

- кресленнями розроблювального пристрою, установки, приладу, вузла, деталі складальних одиниць, креслення загального виду, електромонтажних схем;

- структурними схемами вимірювальних приладів або установок;

- схемами електричними принциповими і т.д.

Крім креслень (чотирьох-п’яти аркушів формату А1), графічна частина дипломного проекту містить в собі не менш двох-трьох аркушів графічних матеріалів, що ілюструють дані розрахунків та досліджень, та одного плаката за матеріалами техніко-економічного розділу.

Графічна частина дипломної роботи повинна містити не менш двох аркушів креслень; чотирьох-п'яти аркушів графічних матеріалів; одного плаката за матеріалами техніко-економічного розділу.

Графічні матеріали містять: розрахункові й експериментальні залежності, таблиці з чисельними результатами, необхідні математичні співвідношення, діаграми, схеми технологічні, структури математичних моделей, схеми взаємодії, схеми проходження й обробки інформації, схеми технологічних процесів. Уся інформація, що виноситься на плакати, повинна міститися в пояснювальній записці.

Конкретний перелік графічних матеріалів встановлюється профілюючою кафедрою й обов'язково вказується в завданні на дипломне проектування.

Вимоги до оформлення креслень і плакатів описані в п. 7.2.

Дипломний проект,виготовлений за електронною формою, маэ містити:

- пояснювальну записку в роздрукованому вигляді,яка оформлена відповідним чином;

-комп′ютерні ілюстрації в друкованому вигляді у формі додатка до пояснювальної записки;

- електронний варіант пояснювальноі записки;

-комп′ютерні ілюстраціі (плакати) в електронному вигляді у формі презентаційного ролика;

-в разі необхідності демонстраційний приклад працюючого програмного продукту, якщо тема дипломного пролекту пов′язана з розробкою комп′ютерних технологій (програмних продуктів);

- комплект документів (згідно з правилами) для передачі в електронну бібліотеку (конкретний склад та правила оформлення електронних матеріалів обумовлюється в методичних вказівках для конкретних спеціальностей).

Графічна частина комп′ютерного дипломного проекту має містити не менш ніж десять авторських (розроблених безпосередньо студентом-автором дипломного проекту) комп′ютерних ілюстрацій за темою дипломного проекту без урахування комп′ютерних ілюстрацій до розділів ″Економічна частина″ та ″Безпека життя та діяльності людини″. Під час захисту можуть використовуватися комп′ютерні ілюстрації, отримані з зовнішніх електронних джерел, але при підрахунку кількості ілюстрацій вони не враховуються.

 

5.5 Обсяг дипломного проекту

 

Пояснювальна записка дипломного проекту повинна бути в межах 90- 100 с. (із додатком не більш 15-20 с.) рукописного тексту аркушів формату А4 при записі на одній стороні аркуша або 75-85 машинописного тексту.

Рекомендується такий обсяг окремих частин пояснювальної записки (у сторінках):

Титульний аркуш ………………………………………….. 1

Завдання на дипломне проектування ………………………1

Реферат (на укр. та рос. мовах)…..………………………… 2

Зміст …………………………………………………………1-2

Перелік скорочень, умовних позначень,

символів, одиниць і термінів …………………………….. 1-2

Вступ …………………………………………………………1-3

Основна частина:

аналітичний огляд літературних джерел………………….. 8-13

змістовна частина ………………………………………… 50-55

розробка питань безпеки життя і діяльності людини...……5-7

економічна частина ………………………………………..10-15

реферат з НДРС …………………………………………....1-2

Висновки.........................……..........………….…………......1-3

Перелік посилань……………..…………………………….. 1-3

Додатки (без обмежень)...............……………………......… 15-20

Обов'язковий мінімальний обсяг графічної частини, встановлений рішенням ради факультету, сім-десять аркушів формату A1 (див. п.5.4).

 

6 ВКАЗІВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ (РОБОТИ)

 

 

6.1 Підготовча робота в період переддипломної практики

 

У період переддипломної практики необхідно ознайомитися з основними публікаціями за темою дипломного проекту. На підставі вивчення літературних джерел, таких як підручники, навчальні посібники, монографії, статті в періодичних журналах, патентні матеріали, реферативні видання, науково-технічні звіти й інші матеріали за темою, студент повинний з'ясувати, що було зроблено раніше іншими дослідниками й розроблювачами в області, що його цікавить, а також ознайомитися з аналогічними конструктивно-технологічними рішеннями.

Пошук публікацій варто проводити, в першу чергу, в довідково-бібліографічному відділі бібліотек, де необхідно уточнити, чи немає готової бібліографії за темою або її розділами.

Якщо така інформація є, пошук ведеться за джерелами інформації, зазначених у списку.

У випадку відсутності готової бібліографії проводиться ретроспективний пошук науково-технічної й патентної інформації з реферативних журналів, покажчиках перекладів, збірниках НДДКР, бюлетеню винаходів в Україні та за рубежем, покажчику депонованих рукописів, а також за предметними і систематичними каталогами бібліотеки.

Для підвищення оперативності й вірогідності пошуку новітньої інформації доцільно провести його в автоматизованих базах даних через Інтернет (електронна бібліотека ХНУРЕ і Харківського національного університету).

Зручніше за все проводити пошук з абонентських пунктів віддаленого теледоступу, що є в регіональних або територіальних центрах науково-технічної інформації багатьох великих міст країни (наприклад, ХЦНТІ, Харків, пр.Гагаріна,4), а також у деяких вузах (наприклад, ХНУРЕ - у ВНІ, кімн. 441).

Відібравши достатню кількість джерел, необхідно вивчити їх і скласти на їх основі стислий огляд.

У період переддипломної практики варто зібрати матеріали не тільки за спеціальною частиною проекту, але і з питань охорони праці і навколишнього середовища, економічної частини та ін.

На підставі попереднього ознайомлення з науково-технічною літературою,і, у разі потреби, після проведення попередніх теоретичних і експериментальних досліджень, тема дипломного проекту повинна бути уточнена не пізнішеніж за місяць до початку проектування.

Після затвердження теми проекту студент повинний розробити календарний план роботи, що після затвердження є графіком виконання дипломного проекту.

 

6.2 Робота з літературними джерелами

 

Робота з літературними джерелами у період виконання дипломного проекту полягає в поглибленому вивченні і критичному аналізі тих питань, що складуть основу роботи над вибраною темою. За результатами цієї роботи оформляється аналітичний огляд (порівняльний аналіз), із якого повинні логічно випливати вибрані методики теоретичних і експериментальних досліджень. Подані джерела аналізуються з погляду сучасного стану застосовності відомих рішень до даної задачі. Усі повідомлення, запозичені з літературних джерел, наводяться з посиланням.

Не рекомендується описувати в огляді широко відомі принципи, методи й пристрої. Якщо їх необхідно згадати, то вказуються лише особливості цих методів із посиланням на джерело, де вони описані докладно. Приклад списку використаних джерел наведено у додатку Є.

При написанні огляду варто уникати заголовків "Аналітичний огляд", "Огляд джерел", "Огляд аналогових пристроїв". Заголовок повинний точно відбивати зміст розділу або підрозділу дипломного проекту.

 

6.3 Теоретичні дослідження та розрахунки

 

Теоретичні дослідження виконуються при розробці окремих питань дипломного проекту, зокрема, при дослідженні властивостей об'єктів проектування та їх математичних моделей. У цій частині варто чітко сформулювати мету й задачі досліджень, указати прийняті допущення, визначити границі застосовності й похибки отриманих результатів. Якщо теоретичні дослідження й розрахунки виконані за відомими методиками, стандартними алгоритмами і програмами, у пояснювальній записці повинні бути дані посилання на джерела.

Розрахункові роботи виконуються для обґрунтування, а також визначення кількісних оцінок і характеристик прийнятих проектних рішень. На підставі отриманих розрахункових даних повинні бути сформульовані висновки й рекомендації щодо питання, яке розроблюється.

 

6.4 Експериментальні дослідження

 

Експериментальні дослідження виконуються відповідно до завдання. Їх мета - підтвердити результати теоретичних положень і досліджень, перевірити розрахунки окремих функціональних вузлів і приладів (або пристрою в цілому), уточнити деякі наближені оцінки параметрів, з'ясувати залежності, що важко піддаються розрахунку, оцінити ефективність і характеристики прийнятих рішень, спростити розрахунки, оцінити їхні похибки, перевірити розроблені алгоритми і т.ін.

У даному розділі варто визначити такі конкретні питання: мету експериментального дослідження; план і сутність методики експерименту, вміщуючи оцінку точності й вірогідності методики; структурну схему експериментальної установки, що містить вимірювальні прилади й апаратуру; результати експериментів у вигляді таблиць, графіків, фотографій; оцінку точності й вірогідності отриманих результатів; порівняльний аналіз теоретичних і експериментальних результатів; відомості про досліджувані матеріали, зразки, макети.

 

6.5 Використання ЕОМ

 

При виконанні всіх дипломних проектів повинні застосовуватися засоби комп'ютерної техніки. Для розрахунку характеристик, параметрів, вузлів, приладів і пристроїв, при розв’язанні теоретичних задач оптимізації, обробці результатів експерименту доцільно використовувати комп’ютерну техніку у кожному з розділів проекту.

При розв’язанні задач проектування студент може застосувати вже апробовані алгоритми та програмні засоби або при відсутності таких - розробляти нові (оригінальні). В окремих проектах обов'язково поряд із розроблювальними програмами потрібно використовувати типові програми, пакети програм, системи автоматизації проектування й імітаційного моделювання для аналізу й оптимізації проектованої розробки. Алгоритми й програми, розроблені автором, вносяться в текст пояснювальної записки з відповідними обґрунтуваннями, поясненнями та коментарями. При розв’язанні задач із використанням стандартних алгоритмів і програм у тексті записки наводяться посилання на джерела та посилання способу виклику цих програм.

Рекомендується використовувати найновіші системи програмування.

 

6.6 Робота над текстом

 

Незважаючи на те, що робота над текстом є значною мірою творчим процесом і ґрунтується на індивідуальному досвіді, рекомендується врахувати кілька загальних порад.

Спочатку робиться попередня рубрикація, тобто розподіл основної частини проекту на розділи, підрозділи й пункти з короткими позначками про зміст відповідних підрозділів. У процесі роботи рубрикація уточнюється. Назви розділів, підрозділів потрібно формулювати чітко, конкретно. Вони повинні нести інформаційне навантаження.

Текст пояснювальної записки не слід викладати від першої особи, переважніше безособова форма (наприклад, "обчислюється", "розраховується"), можна використовувати форму множини (наприклад, "обчислимо", "знайдемо" або "обчислюємо", "знаходимо") за всім текстом у визначеному відмінку й часі.

Текст також повинний бути стислим, чітким, добре відредагованим. При викладі обов'язкових вимог повинні застосовуватися слова "повинний", "випливають”, "необхідно" і похідні від них.

У тексті записки не допускається:

- застосовувати для того самого поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом (синоніми), а також іноземні слова й терміни при наявності рівнозначних слів і термінів української мови;

- скорочувати позначення фізичних одиниць, якщо вони вживаються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин у головках і боковиках таблиць і в розшифровках літерних позначень, що входять у формули;

- використовувати математичний знак мінус (-) перед негативними значеннями величин. Замість математичного знака (-) варто писати слово "мінус";

- вживати математичний знак без цифр, наприклад, (менше або дорівнює), (більше або дорівнює), (не дорівнює), а також знаки № (номер), % (відсоток);

- застосовувати індекси стандартів (ДСТУ, ГОСТ, ОСТ, РСТ, СТП, СТ СЕВ) без реєстраційного номера.

Посилання в тексті пояснювальної записки на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад,”...показано [5], що...”.Не рекомендується оперувати номерними посиланнями на джерела як словами для побудови речення, наприклад, „...показано в [5], що...”.

Текст пояснювальної записки необхідно поділяти абзацними відступами. Абзацними відступами виділяють приблизно рівні і відокремлені за змістом частини тексту, але які пов’язані між собою загальною логікою викладення.

 

 

7 ВКАЗІВКИ ДО ОФОРМЛЕННЯ МАТЕРІАЛІВ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ (РОБОТИ)

 

Дипломний проект оформляється в порядку, встановленому інструктивними документами по дипломному проектуванню Міносвіти України, згідно з державними стандартами України, а також з комплексними системами міждержавних стандартів, та іншими державними та галузевими стандартами, стандартами підприємств, за замовленнями яких виконується проект.

 

7.1 Вимоги до оформлення пояснювальної записки (ПЗ)

 

7.1.1 Загальні вимоги. ПЗ оформляється відповідно до вимог ДСТУ 3008-95 "Документація. Звіти в галузі науки і техніки. Структура і правила оформлення" або [4]. Логічна послідовність викладення матеріалу, стислість, чіткість та конкретність викладення теоретичних та практичних результатів роботи, суті постановки завдання та мети проекту, методів дослідження й розрахунку, конструкторських і технологічних рішень, доведеність висновків та обґрунтованість рекомендацій - загальні вимоги до ПЗ.

Текст ПЗ може бути чітко й акуратно написаний переважно чорним чорнилом (пастою) або надрукований принтером через 1,5 міжрядкових інтервала не більш 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення та висоті літер та цифр не менш 1,8 мм на одній стороні білого аркуша папера формату А4 (210х297 мм) без зовнішньої рамки й рамок основних і додаткових підписів. Варто також дотримуватися розмірів полів: ліве - 30мм, праве - 10мм,верхнє - 20 мм, нижнє - 20мм.

Не рекомендується в тексті виділяти матеріал підкресленням.

У ПЗ необхідно використовувати позначення фізичних величин за ГОСТ 8.417-81, а скорочення російських слів і словосполучень за ГОСТ 7.12-77.

Текст ПЗ варто поділяти на розділи, підрозділи, пункти. У кожнім пункті при необхідності можуть бути виділені підпункти. Рубрикація повинна підкреслювати логічну побудову тексту.

Структурні елементи “РЕФЕРАТ; ЗМІСТ; ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ; ВСТУП; ВИСНОВКИ; ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ” не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів, які варто писати великими літерами симетрично тексту. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

Заголовки структурних елементів ПЗ та заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і писати великими літерами без крапки в кінці. Переноси слів у заголовках не допускаються. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів ПЗ слід починати з абзацного відступу і писати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту ПЗ і дорівнювати 12,5 мм. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком і текстом дорівнює 15 мм, а між заголовками розділу й підрозділу - 10 мм. Заголовок розділу, підрозділу, а також пункту і підпункту можна помістити наприкінці сторінки у випадку, коли на цій сторінці буде не менш двох рядків тексту. Заголовки підпунктів необов'язкові, але якщо вони є, то відокремлювати їх від основного тексту не слід, а наприкінці ставити крапку. Заголовки рубрикації повинні точно відбиватиїхній зміст. Рекомендується не зловживати рубрикацією невеликих частин (абзаців) тексту, а застосовувати в рубрикації не більш трьох знаків для вказівки номерів розділів (глав), підрозділів (параграфів) і пунктів.

Матеріали ПЗ необхідно розташовувати в такій послідовності: титульний аркуш (Додаток Д); завдання на дипломне проектування(Додаток А); реферат; зміст; перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів; вступ; основна частина; реферат НДРС; висновок(и); перелік посилань; додатки, що містять відгук керівника проекту, рецензію, відомість дипломного проекту (Додаток И), роздруківки, програми, креслення, схеми й ін.

Титульний аркуш оформляється на стандартному бланку. Особисті підписи студента, керівника, консультантів, а також дати виконання виконуються тільки чорнилом (або пастою). На титульному аркуші повинно бути умовне позначення документа. Наприклад загальне позначення пояснювальної записки може бути таким: ГЮІК ХХХ ХХХ.013 ПЗ, де символами Х позначено номер за класифікаційною характеристикою згідно з темою дипломного проекту.

Деякі коди документів відповідно до стандартів, які згадані вище, є такими:

-схема електрична структурна - Е1;

-схема електрична функціональна - Е2;

-схема електрична принципова - Е3;

-схема електрична розміщення - Е7;

-відомість дипломного проекту - Д... (наприклад, Д1);

-креслення загального вигляду - ВО;

-складальне креслення - СБ

 

Позначення виробів та конструкторських документів варто виконувати згідно вимог стандарту ЄСКД (ГОСТ 2.201-80 і класифікатором ЄСКД “КЛАС 43 – ПРИЛАДИ” і “КЛАС 75 – ДЕТАЛІ”) (див. Додаток Ж).

Відомість дипломного проекту повинна містити перелік документів і виробів (макетів, дослідних зразків), що входять до складу дипломного проекту. Відомість виконується на аркуші формату А4 із рамкою й основним написом (додаток И).

Зміст розділів дипломного проекту і відомості до нього (текстові документи, графічні документи, макети, моделі, інші документи) можуть уточнюватися в залежності від особливостей тематики дипломного проектування на різних факультетах відповідно до методичних вказівок по дипломному проектуванню для даної спеціальності.

7.1.2 Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, ілюстрації, таблиць, формул, приміток. В ПЗ вони нумеруються арабськими цифрами.

Нумерація сторінок у межах усієї ПЗ повинна бути наскрізна. Титульний аркуш та аркуш завдання включають до загальної нумерації ПЗ. Номер на титульному аркуші не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють без крапки в правому верхньому куті.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усієї ПЗ і позначатися арабськими цифрами без крапки наприкінці. Вступ і висновки не нумеруються.

Підрозділи нумеруються арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу й підрозділу, розділених крапкою. Наприкінці номера підрозділу не ставлять крапку, наприклад, "5.4" (четвертий підрозділ п'ятого розділу).

Пункти нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу, та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою, наприклад, “2.1” або "2.2.1". Після останньої цифри не ставлять крапку. Текст кожного пункту починають із нового рядка. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту відокремлених крапкою.

Перша цифра нумерації розділу, підрозділу, пункту, підпункту не повинна виходити за границі абзацу.

Вимоги, вказівки, положення, що містяться в тексті пункту або підпункту, не нумерують (в окремих випадках їх позначають арабськими цифрами з круглою дужкою, без крапки після дужки). При цьому кожне перелічення починається з абзацу і з прописної літери і закінчується крапкою з комою.

Якщо розділ не має підрозділів, але поділяється на пункти і далі – підпункти, то номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту відокремлених крапкою. Після номера підпункту крапку не ставлять.

7.1.3 Оформлення ілюстрацій (рисунків, креслень, графіків). Вони повинні бути виконані чітко, акуратно, контрастними лініями чорною тушшю, пастою або чорнилом (того кольору, що і текстова частина записки) на білому непрозорому папері за правилами, зазначеними в стандартах. Використовувати міліметровий папір не рекомендується. Як рисунки, можуть бути використані фотографії приладів, пристроїв і ін. Фотографії розміром менше А4 варто наклеювати на стандартні аркуші білого паперу.

Ілюстрацію слід розміщувати у ПЗ безпосередньо після тексту, де вона згадується вперше або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в ПЗ. Якщо ілюстрації виконані на форматах більше А4, їх поміщають у додатку.

Ілюстрація позначається словом “Рисунок “, яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, “Рисунок 1.1 – Схема розміщення”. Необхідні пояснювальні дані розміщують після ілюстрації та перед назвою ілюстрації.

Якщо необхідно послатися на окремі елементи рисунка, то їх варто пронумерувати арабськими цифрами з наступною розшифровкою в пояснювальних даних.

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою.

До виконання діаграм пред'являються особливі вимоги, тому основні з них будуть розглянуті докладно далі.

7.1.4 Виконання діаграм. Основні правила виконання діаграм, що зображують функціональну залежність двох або більш змінних величин у системі координат, встановлені в рекомендаціях Р50-77-88 "ЕСКД. Правила виконання діаграм". Діаграми виконують у прямокутній або полярній системі координат.

Більш детально з використанням прикладів виконання діаграми описані в електронному варіанті цих вказівок, який знаходить в електронній бібліотеці університету.

7.1.5 Оформлення таблиць. Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць. Текст і наведені в них дані не повинні виходити за лінії, що обмежують графи. Таблицю обмежують суцільною горизонтальною лінією зверху, бічних вертикальних і нижньої горизонтальної ліній можна не проводити, якщо їх відсутність не ускладнює користування таблицею.

Таблицю варто розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті.

Таблиці варто нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться в додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад, таблиця 1.1 – перша таблиця першого розділу.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку пишуть малими літерами (крім першої великої) і вміщуютъ над таблицею.

Наприклад:

 

Таблиця (номер) ¾ (назва таблиці)

Головка					Заголовки граф
					Підзаголовки граф
						Рядки (горизонтальні рядки)
	Боковик (графа для заголовків рядків)	Графи (стовпчики)

 

Якщо заголовок таблиці займає кілька рядків, то переноси слів не допускаються. Крапку наприкінці заголовка не ставлять. Заголовок не підкреслюють.

Слово “Таблиця” вказують перший раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть “Продовження таблиці 1.1“ з указанням номеру таблиці.

Поділяти голівки таблиць по діагоналі не можна. Висота рядків повинна бути не менш 8 мм. Графу ";№ п/п" у таблицю включати не слід.

Великі таблиці можна оформляти на окремих аркушах із продовженням. При переносі таблиці на інший аркуш (сторінку) заголовок поміщають тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф допускається поділяти на частині і поміщати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки і графи виходять за формат таблиці, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюється її голівка, у другому - боковик.

Якщо повторюваний у графі таблиці текст складається з одного слова, його рекомендується замінити лапками, якщо з двох і більш слів, то при першому повторенні його заміняють словами "Те ж", а далі лапками. Ставити лапки замість повторюваних цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів не допускається. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиціне наводять, то в ній ставиться прочерк. Цифрові дані у вертикальних графах необхідно за можливістю розміщати так, щоб класи чисел у всій графі були розташовані один під одним, при цьому числові величини в одному графі повинні мати однакову кількість десяткових знаків (цілі числа - відповідно під цілими, десяті частки числа - під десятими, соті частки числа - під сотими і т.ін.).

7.1.6 Оформлення формул. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Не громіздкі формули рекомендується поміщати усередині тексту, застосовуючи як знак розподілу косу риску (наприклад, А/(B+C)). Короткі однотипні формули можна розташовувати на одному рядку, відокремлюючи одну від іншої крапкою з комою.

При вписуванні великих формул, що включаються в окремий рядок, необхідно залишати вільні місця в залежності від складності й структури формули. У будь-якому випадку відстань між текстом і формулою повинна бути 8-10 мм, тобто громіздкі формули виділяють із тексту вільними рядками (не менш одного). Якщо формула не вміщається на одному рядку, вона повинна бути перенесена після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Розміри знаків, що рекомендуються, для формул такі: цифри і прописні літери - 6-8 мм, малі літери - 3-4 мм, показники ступеня й індекси - 1,5-2 мм.

Надрядкові індекси й показники ступеня варто розташовувати вище рядка, а підрядкові індекси - нижче рядка. Необхідно також врахувати таке:

- якщо у формулі є дужки, то вони цілком її охоплюють;

- дужки ліворуч і праворуч формули мають однакову висоту;

- при наявності декількох дужок різного виду, зовнішні більше внутрішніх;

- знаки коренів при наявності у формулі цілком охоплюють всі елементи підкореневого виразу.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу (якщо вони використовуються в тексті вперше), повинно бути наведено в експлікації безпосередньо під формулою з вказівкою одиниць величини. Значення кожного символу необхідно вказувати з нового рядка, тобто з абзацу, дотримуючи послідовності, в якій вони наведені у формулі. Перший рядок пояснення варто починати від лівого поля зі слова "де" (без двокрапки після нього), потім з абзацу, після слова "де" має бути розшифровка першого символу. Після пояснення кожного символу ставиться кома, після якої вказується розмірність (без дужок), і наприкінці розшифровки кожного символу (крім останнього) ставиться крапка з комою. Наприкінці пояснення останнього символу після розмірності ставлять крапку.

Приклад:

«Відомо, що

 

, (2.5)

 

де М₁, М₂ –математичне очікування;

σ₁, σ₂, - середнє квадратичне відхилення міцності та навантаження.[ 23].

 

 

У межах усієї записки фізичні величини й коефіцієнти, що входять у формули, повинні мати однакове позначення й зміст.

Після формули, що підлягає розшифровці, ставиться кома. Якщо формула складається з фізичних символів і числових коефіцієнтів, що були розшифровані раніше, то повторну розшифровку проводити не слід. У цьому випадку після формули ставлять крапку. У деяких формулах розшифровці підлягають тільки символи, що вперше зустрічаються.

Ті формули, на які надалі даються посилання, варто нумерувати арабськими цифрами в межах усього розділу. Номер ставлять у круглих дужках біля правого краю сторінки на рівні формули.

Варто уникати вказівки номера посилання поруч із формулою, винесеною в окремий рядок.

При виконанні розрахунків рекомендується використовувати інженерну форму запису: розрахункова формула, числове підставлення, результат обчислень з вказівкою розмірності.

7.1.7 Посилання. Посилання в тексті на джерела слід наводити в міру їхнього згадування в ПЗ, вказуючи порядковий номер, відокремлений двома квадратними дужками, наприклад, “... в роботах [1-7]...”.

При посиланні розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. При посиланнях слід писати: “…у розділі 7…”, “…див.5.1 …”, “... відповідно до 3.5.7.9…”, “… на рис.3.1…”, або “…на рисунку 1.3 …”, “… за формулою (5.5)…”, “… у таблиці 3.4 …”, “…(див. табл.3.4)…”, “…у рівняннях (1.35)-(1.40)…”, “…у додатку А…”.

7.1.8 Зміст. Зміст розташовують безпосередньо після реферату, починаючи з нової сторінки.

До змісту включають: перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів; вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів (якщо вони мають заголовки); висновки; перелік посилань; назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу.

7.1.9 Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів. Усі прийняті у ПЗ малопоширені умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни пояснюють у переліку, який вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки.

Незалежно від цього за першої появи цих елементів у тексті ПЗ наводять їх розшифровку.

7.1.10 Перелік посилань

Літературні джерела, використані в тексті записки, розташовуються у відповідності з посиланнями на них. Оформляється список як розділ записки з нової сторінки відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1-2006. Зразок складання зазначеного списку наведений у додатку М.

7.1.11 Додатки. Їх слід оформляти як продовження ПЗ на наступних її сторінках, розташовуючи згідно до посиланням у тексті. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки та мати слово “Додаток”, а після нього тематичний заголовок, написаний рядковими літерами (крім першої великої), наприклад, "Додаток А", “Додаток В" і т.ін.

Текст кожного додатка при необхідності може бути розділений на розділи, підрозділи, пункти та підпункти, які слід нумерувати арабськими цифрами в межах кожного додатка, перед якими ставиться літера додатка, наприклад, “В.1.2.3" (третій пункт другого підрозділу першого розділу додатку В).

Рисунки, таблиці та формули, розташовані в додатку незалежно від кількості, нумерують арабськими цифрами в межах кожного додатка, наприклад, "Рисунок А.2" (другий рисунок додатка А); "Таблиця А.3" (третя таблиця додатка А); формула (В.1) – перша формула додатка В.

 

7.2 Загальні вимоги до оформлення графічної частини

 

7.2.1 Оформлення креслень. Креслення, схеми й документи інших видів, призначені для публічного захисту проекту, оформляються як графічні документи з рамкою й основним написом за вимогами відповідної системи стандартів ЄСКД і ЄСТД. Графічний матеріал виконується графічними засобами з залученням обчислювальної техніки або олівцем на аркушах ватману формату А1.(незалежно від формату А1,А2,А3,А4 кожного окремого документу.

Креслення дипломного проекту (роботи), незалежно від формату, на якому вони виконані, варто подавати тільки на аркушах формату A1. Кожен аркуш повинний мати основний напис і додаткові написи, які оформлені відповідно до ГОСТ 2.104-68 (рис.7.1). Додаткові демонстраційні плакати виконуються на аркушах формату А1 з основним написом (див.додаток К).

Усі конструкторські документи дипломного проекту оформляються у відповідності зі стандартами ЄСКД. Перелік основних стандартів, якими необхідно керуватися при виконанні дипломних проектів (робіт), наведений у додатку Н.

Зображення на кресленнях виконуються за методом прямокутних проекцій. Головний вигляд складальної одиниці має бути найбільш інформативним. Застосування повних і масштабних розрізів, винесених перетинів, умовних позначок і спрощень, знаків і написів, установлених стандартами, дозволяє зменшити кількість виглядів і спростити креслення.

Кожне креслення оформлюють відповідно до ГОСТ 2.104-68 «Основные надписи». В основному написі найменування виробу вказується в називному відмінку однини; першим ставиться іменник, наприклад, «Відгалужувач мікрострічковий».

7.2.2 Складальні креслення. До складальних креслень належать такі, які

складаються не з однієї, а з декількох складових частин (деталей, елементів, складальних одиниць), показаних у зібраному вигляді, тобто креслення загальних виглядів і складальні креслення.

Креслення загального вигляду (“Чертеж общего вида” ВО) - це документ, який визначає конструкцію пристрою (вузла, блоку, системи), взаємодію його основних частин. Інформація, що міститься на кресленні загального вигляду в сукупності з іншими документами дипломного проекту, складає основу для розробки креслень складових частин виробу.

Складальне креслення ('Сборочный чертеж" СБ) - це документ, який містить зображення розробленого в ході дипломного проектування пристрою та інші дані, необхідні для його складання (виготовлення) і контролю.

При виконанні складальних креслень діє більшість правил, встановлених для креслень деталей: так, саме в проекційному зв'язку розташовуються зображення, для виявлення форми пристрою застосовуються перетини і розрізи. Складальне креслення містить:

- зображення складальної одиниці, що дає уявлення про розміщення і взаємний зв'язок її складових частин, які з'єднуються між собою згідно з крес-ленням;

- установчі і приєднувальні розміри, які мають забезпечити установку виробу й закріплення його на місці роботи. Наприклад, для антенної решітки - це отвір у корпусі для закріплення її до платформи. До приєднувальних розмірів слід віднести розмір приєднувального фланця хвилеводу, за допомогою якого до антени кріпиться фланець генератора, який її підживлює;

- габаритні розміри, що визначають довжину, ширину і висоту виробу. Якщо якийсь з цих розмірів виробу має змінне значення, то на кресленні встановлюють два крайніх значення даного розміру (наприклад, два розміри висоти індикатора електромагнітного поля з телескопічною антеною у висунутому та утопленому положеннях);

- указівки про характер і спосіб з'єднання деталей, у тому числі нероз'ємних з'єднань (паяних, зварених, клепаних і т. ін.);

- номери позицій складових частин, які входять до складу складальної одиниці. Ці номери розташовані на полицях винесених ліній.

Габаритні розміри визначають за граничними обрисами виробу. Установчі розміри визначають дані для монтажу і кріплення виробу, а приєднувальні - для з'єднання з: сусідніми деталями чи вузлами (наприклад розміри хвилеводного фланця антени необхідні для приєднання до неї фідерного тракта). Габаритні, установчі і приєднувальні розміри мають бути перенесені на складальне креслення з креслень відповідних деталей і складальних одиниць.

Установчі, приєднувальні і габаритні розміри вважаються для складального креслення довідковими, тому що не підлягають виконанню за даним кресленням. Тому в нижній частині креслення робиться напис: "Розміри для довідок".

Зображення виробу на кресленні виконують основними суцільними і лініями, контури органів, які переміщуються, у крайніх положеннях - тонкими штрих-пунктирними (наприклад, контури крайніх положень шлейфів у узгоджувальному трансформаторі).

У кожній складовій частині виробу на її складальному кресленні наносять номери позицій, привласнених специфікацією, розміщують їх на полицях ліній-винесень. Полиці і лінії -винесення проводять суцільними тонкими лініями. Один кінець лінії-винесення з'єднується з полицею, а інший має заходити на зображення деталі і закінчується крапкою.

Крім зображення одиниці, що збирається, складальне креслення має текстову частину (технічні вимоги), що розташовуються над основним написом.

Складові частини на складальному кресленні допускається зображувати спрощено: замість повних зображень типових покупних виробів тільки зовнішні обриси.

Складальні креслення друкованих плат мають такі особливості: замість номерів позицій на радіоелементи, що проставляються звичайно на полицях ліній-винесень, поруч з елементом проставляється позиційне позначення, що присвоюється йому за схемою електричною принциповою. У цьому випадку радіоелементи визначаються переліком елементів до принципової схеми.

Назва креслення, як правило, відповідає виконуваній функції виробу, на­приклад, «Підсилювач мікрохвильовий», в іншому випадку йому присвоюють назву «Плата».

.Назва складальної одиниці вказується в основному написі. Складальне креслення містить специфікацію (ТОСТ 2.108-68), яку виконують на одному чи декількох аркушах формату А4. Вони можуть бути винесені в додаток поясню-вальної записки.

7.2.3 Креслення деталей. На кожну деталь виконуються окремі креслення, що містять всі дані для виготовлення і контролю даної деталі.

При виконанні креслень деталей слід керуватися правилами, установленими такими основними стандартами:

ГОСТ2.109-73 Основные требования к чертежам;

ГОСТ 2.307-68 Нанесение размеров и предельных отклонений;

ГОСТ 2.309- 73 Обозначения шероховатости поверхностей;

ГОСТ 2.316-68 Правила нанесення на чертежах надписей, технических требований и таблиц.

У радіотехнічній і промисловості одним з основних видів монтажу є дру-кований монтаж, тому друкована плата являє собою одну з найпоширеніших деталей конструкції вузла (блоку). Креслення друкованої плати має бути виконано відповідно до вимог ГОСТ 2.109-73 «Основные требования к чертежам» і ГОСТ 2.417-91 «Правила выполнения чертежей печатных тат» з урахуванням обраної технології виготовлення друкованої плати і загального конструктивного вирішення пристрою. Основні розміри плати мають відповідати ГОСТ 10317-79 "Платы печатные. Основные размеры".

Розмірні лінії рекомендується наносити поза контуром зображення. Розмірні значення і граничні відхилення необхідно наносити над розмірною лінією якомога ближче до середини. Допускається переривати вісьові і центрові лінії.

Позначення матеріалу в графі основного напису проставляється тільки на кресленнях деталей. Воно має відповідати стандарту на матеріал, наприклад, «Ст.45 ГОСТ 1050-74», «Д18 ДСТ 4784-74». Якщо деталь виготовляється зі стандартного профілю, то має бути і стандарт на сортамент.

Умовні позначення елементів в електричних схемах установлені стандартами і включають позначення загального застосування ГОСТ 2.721-74 «ЕСКД. Обозначения условные графические. Обозначения общего применения», а також позначення різних елементів, наприклад, елементів цифрової техніки ліній над-високої частоти і їхніх елементів (ТОСТ 2.743-82), елементів аналогової техніки (ТОСТ 2.759-82), (ТОСТ 2.734-68), антен (ТОСТ 2.735-68) та ін.

В усіх конструкторських документах, виконаних на окремих форматах (А1, А2, АЗ, А4), є основні написи, що мають відповідати ГОСТ 2.104-68 "Основные надписи". Стандарт установлює форми, розміри і порядок заповнення, де вказуються найменування виробу, розроблювач, масштаб, матеріал і т.ін. Найменування виробу, а також найменування документа, якщо йому присвоєний шифр (тип схеми, тип креслення і т.ін), вказуються в основному написі в називному відмінку однини з непрямим порядком слів, наприклад: "Блок вимірювальний. Схема електрична структурна".

Позначення документа вказується в основному написі і має відповідати ГОСТ2.201-80 "Обозначение изделий и конструкторских документов". У нав-чальному проектуванні застосовується умовна позначка документа, що містить код вузу (ГЮІК), шестизначне цифрове позначення документа за класифікатором ЄСКД, тризначний реєстраційний номер і код документа. Наприклад, ГЮІК. ХХХХХХ. 001 ПЗ, ГЮІК ХХХХХХ. 001 Е1, ГЮІК ХХХХХХ. 001 Е2.

7.2.4 Специфікація. Специфікація - це основний конструкторський документ, який визначає склад виробу. Поділяється на складальні одиниці, комплекти, комплекси.

Специфікація у загальному випадку складається з розділів, які розташовують у такій послідовності: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, матеріали, комплекти (ТОСТ 2.201-80 Обозначение изделий и конструкторских документов).

Наявність тих чи інших розділів визначається складом специфікованого виробу (тобто виробу, що складається з двох чи більше складових частин). При дипломному проектуванні звичайно заповнюються такі розділи: документація, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали. Найме-нування кожного розділу вказується у вигляді заголовка в графі "Найменування".

У розділ "Документація" вносять документи, що складають основний комплект конструкторських документів виробу.

У розділ "Складальні одиниці" і "Деталі" вносять складальні одиниці і деталі, що безпосередньо входять до складу виробу, на який складається специфікація.

У розділ "Стандартні вироби" записують конструкторські одиниці, що за-тосовані за державними і галузевими стандартами. У межах кожної категорії стандартів запис роблять за однорідними групами, у межах кожної групи - за абеткою найменувань виробів, у межах кожного найменування - у порядку зро-стання позначень стандартів, а в межах кожного позначення стандартів - у порядку зростання основних параметрів чи розмірів виробу.

У розділ "Матеріали" вносять усі матеріали, що безпосередньо входять до складу виробу, на який складається специфікація. Порядок їхнього запису вик­ладений у стандарті ГОСТ 2.201-80 "Обозначение изделий и конструкторских документов ".

У графу Поз. записуються порядкові номери позицій складових частин (чи деталей складальних одиниць), що входять до складу виробу. У графу Позначення записують позначення креслення (ГЮІКХХХХХХXXX), у наступну графу Найменування - найменування складових частин виробу, потім кількість складових частин на один виріб.

Графа Позначення для стандартних виробів залишається порожньою. У загальному випадку специфікація визначає склад складальної одиниці і полегшує читання складального креслення.

7.2.5 Виконання електричних схем. У дипломному проекті (роботі можуть бути електричні схеми різних типів: структурна, функціональна, принципова і т.ін. Шифр схем, що входять до складу конструкторської документації виробу, складається з бук