Покращення структури й рівня підготовки кадрів

Значні резерви ріст продуктивності праці пов'язані з недоліками в структурі й рівні професійної підготовки кадрів.

Розробляються заходи щодо наступних напрямків

1. Екстенсивне розширення виробництва – уведення нових виробничих потужностей, цехів, ділянок, росту коефіцієнта змінності. При цьому чисельність основних робітників зростає швидше, чим чисельність інших категорій працівників, наприклад, допоміжних робітників, а чисельність управлінського персоналу залишається практично незмінною. Якщо це супроводжується пропорційним ростом чисельності основних робітників і ростом обсягу виробництва, то відповідний ріст продуктивності праці буде рівний:

(8.23)

де − чисельність основних, допоміжних робітників та іншого персоналу, осіб;

− індекс обсягу виробництва;

− приріст чисельності допоміжних робітників у зв'язку з ростом обсягу випуску продукції, осіб.

 

2. Скорочення чисельності управлінського й іншого персоналу на основі механізації й комп'ютеризації управлінської праці; застосування засобів малої механізації в роботі МОП; впровадження автоматизованих засобів охорони виробничих і службових приміщень та ін. При цьому підвищується питома вага основних робітників.

3. Збільшення частки основних робітників у чисельності всіх робітників. Це можливо на основі: покращення організації праці допоміжних робітників, поєднання основними робітниками деяких функцій допоміжних (ремонтних, налагоджувальних); механізації праці допоміжних робітників; скорочення трудових витрат на ремонт устаткування (шляхом заміни зношеного; ремонту його на спеціалізованих підприємствах).

4. Заходи щодо підвищення кваліфікаційного рівня працівників:

- підготовка кадрів робочих певних професій і кваліфікаційного рівня, за якими є дефіцит на підприємстві;

- ріст кваліфікації робочих певних професій;

- розширення виробничого профілю робітників шляхом навчання їх суміжним другим професіям і виконання певних функцій у межах спеціальності;

- прийом на підприємство робітників певних професій збоку, що знижує витрати на підготовку кадрів;

- навчання робітників, які мають низьку кваліфікацію або взагалі її не мають безпосередньо на виробництві;

- навчання робітників передовим методам праці.

Чисельність робітників, яким потрібно підвищити кваліфікацію на один розряд визначається за формулою:

, (8.24)

де − середні розряди робіт і робітників;

− чисельність робітників з даної професії, осіб.

Ріст рівня кваліфікації робітників призводить до росту продуктивності праці як за рахунок росту годинного вироблення, так і за рахунок зниження втрат і непродуктивних витрат робочого часу, що мають місце в малокваліфікованих робітників. Ріст годинного вироблення визначається шляхом порівняння його до й після росту кваліфікації. Потім розраховується економічна ефективність заходів. Наприклад, ефект від поєднання професій і функцій погодинно оплачуваних робітників визначається як різниця між економією (у грн) від абсолютного вивільнення працівників і скорочення витрат на їхню заробітну плату з урахуванням усіх нарахувань на заробітну плату й витрат на навчання, а також доплат тим робітникам, які поєднують обов'язки:

грн, (8.25)

де − чисельність робітників, що звільняються, осіб;

− середня планова заробітна плата робітників, що звільняються, грн;

− коефіцієнт відрахувань на соціальне страхування (1, 09 – 1, 15);

− одноразові витрати на навчання;

− нормований коефіцієнт порівняльної економічної ефективності витрат на навчання рівний 0, 2;

− доплати за поєднання професій, грн.

Критеріями оцінки ефективності підвищення кваліфікації робітників можуть бути наступні показники їх трудової діяльності:

1) кваліфікаційний розряд;

2) виконання плану за обсягом виробництва;

3) ріст продуктивності праці;

4) використання робочого часу;

5) розмір заробітної плати;

6) кількість раціоналізаторських пропозицій;

7) рівень виробничого травматизму, браку в роботі;

8) собівартість продукції.

Дослідження показують, що найбільш значимими є показники 1, 2, 3, 4. На останньому місці за значимістю – показник зниження собівартості продукції.

Крім загальної оцінки ефективності підвищення кваліфікації, визначають ефективність різних форм підвищення кваліфікації.