Державно-правові засади соціальної роботи

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції України).

Соціально-правовим першоджерелом національного законодавства України вважаються документи, розроблені міжнародним співтовариством в Організації Об'єднаних Націй: «Загальна декларація прав людини» (1948), «Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права» (1966), «Міжнародний пакт про громадянські та політичні права», а також «Факультативний протокол» (1966) до нього.

У 1973 році Президія Верховної Ради УРСР ратифікувала обидва пакти, а 25 грудня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла постанову про приєднання нашої країни до Факультативного протоколу до Пакту про громадянські та політичні права.

Незважаючи на це лише 17 липня 1997 року Верховною Радою України було прийнято Закон «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини». Так закінчилось довготривале очікування ратифікації Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, що була прийнята 4 листопада 1950 року та вступила в силу З вересня 1953 року.

Конвенція являє собою правовий інструмент із власною судовою системою. Діяльність її ґрунтується на європейських цінностях - принципах демократії та панування права, а також громадянських прав людини.

Документом, що доповнює Конвенцію з питань захисту соціально-економічних прав, стала Європейська соціальна хартія, яка була підписана державами-членами Ради Європи в Турині 18 жовтня 1961 року, вступила в силу 26 лютого 1965 року. На початку XXI ст. її підписали 20 держав: Австрія, Бельгія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Велика Британія, Туреччина, Фінляндія, Франція, Швеція.

У 1991 році було прийнято Протокол про внесення поправок до Європейської соціальної хартії, що спричинив певні зміни в системі контролю за виконанням положень хартії.

Наступними по важливості соціально-правовими нормативами були документи Міжнародної організації праці (МОП). Ця організація була заснована в 1919 році з метою співробітництва у справі забезпечення тривалого миру в усьому світі та усунення соціальної несправедливості шляхом поліпшення соціально-економічних умов праці. З 1946 року МОП стала першою спеціалізованою установою Організації Об'єднаних Націй.

Нині членами МОП є 174 держави, Україна входить до неї з 1954 року. МОП - єдина міжнародна організація в світі, що діє за принципом трипартизму (до її складу входять представники уряду членів-учасників, організації роботодавців і найманих працівників національного рівня).