Л Е К Ц І Я № 24

Т е м а: “Серцево-судинна система.”

• Процес кровообігу та лімфообігу, їх патологія

• Лімфатична система та функціональна анатомія імунної системи

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Розвиток лімфатичної системи відбувається у тісному взаємозв'язку з розвитком кровоносної системи. У безхребто­вих і нижчих хребтових існує єдина гемолімфатична систе­ма. У людини лімфатична система є частиною серцево-судин­ної системи, за її допомогою відбувається резорбція інтерсти­ціальної рідини й утворення та виведення лімфи у венозне русло. З лімфатичною системою тісно пов'язана система імунного захисту, яка забезпечує імунітет, елімінацію відми­раючих та мутацію змінених власних клітин, протипухлин­ний захист тощо. Тому вивчення даної теми дасть змогу в подальшому розуміти питання забезпечення тканинного ге­мостазу, профілактики та лікування ряду захворювань.

НАВЧАЛЬНА МЕТА

Знати: склад, механізми утворення лімфи; шляхи відтоку лімфи; центральні та периферійні органи імунної системи.

Уміти: визначати й пальпувати регіонарні лімфатичні вуз­ли; визначати роль імунного нагляду в організмі людини.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

Лімфатична система (systema lymphaticum) є частиною сер­цево-судинної системи; включає в себе лімфоїдні органи (лім­фатичні вузли, селезінку, мигдалики тощо) та шляхи відтоку лімфи (лімфатичні капіляри, внутрішньоорганні та позаорган­ні лімфатичні судини, стовбури, протоки).

Лімфатична система виконує такі функції: забезпечує тка­нинний гомеостаз в організмі; дренажну, бар'єрну, лімфоцито-поетичну, імунну функції; всмоктування і перенесення продук­тів розщеплення їжі з кишок у вени.

Початковим відділом шляхів відтоку лімфи є лімфатич-ний капіляр, куди з тканини надходить інтерстиціальна (тка­нинна) рідина. Лімфатичні капіляри утворюють систему замк­нених, з одного кінця сплощених ендотеліальних трубочок, які анастомозують між собою і пронизують органи, супроводжую­чи кровоносні капіляри. Лімфатичні капілярні сітки не вияв­лено в головному та спинному мозку, епітелії шкіри, хрящах, рогівці, кришталику, плаценті, гіпофізі, паренхімі селезінки. Будова стінки лімфокапілярів порівняно з гемокапілярами має такі особливості:

• їхній діаметр значно більший (до 200 мкм);

• їхня стінка більш проникна;

• один кінець у них замкнутий;

• лімфа тече в одному напрямку.

Із сіток лімфатичних капілярів утворюються внутрішньо-органні (інтраорганні) лімфатичні судини, які утворюють широкопетлисті сплетення і йдуть разом з кровоносними суди­нами, розташовуючись у сполучнотканинних прошарках. Лім­фатичні судини, які виходять із органа, мають назву позаор­ганних (екстраорганних, відвідних) лімфатичних судин. За своєю будовою вони подібні до вен, що пояснюється низьким тиском і низькою швидкістю току рідини, а також напрямком її руху — від органів до серця. По всій довжині позаорганних лімфатичних судин розміщуються поодинокі або численні лім­фатичні вузли. Лімфатичні судини, які виходять із вузлів, утворюють більш великі судини, які несуть лімфу від певних ділянок і називаються стовбурами, серед яких виділяють по­перекові, кишкові, підключичні, яремні, бронхо-середостінні. Стовбури зливаються між собою, утворюючи дві протоки: груд­ну та праву лімфатичну.

Грудна протока — найбільша лімфатична судина тіла (за­вдовжки 30—41 см), починається в черевній порожнині на рів­ні XI грудного — II поперекового хребців. Найчастіше вона утворюється шляхом злиття правого та лівого поперекових стов­бурів, рідше з ними зливаються кишкові стовбури (один—три). Після з'єднання між собою вони утворюють неправильної фор­ми розширення, яке має назву збірника лімфи (іноді відсут­ній). Утворившись у черевній порожнині, грудна протока про­ходить у грудну порожнину через аортальний отвір, розташо­вуючись на передній поверхні хребтового стовпа, між грудною частиною аорти і непарною веною. Далі грудна протока прохо­дить через верхню апертуру грудної клітки, утворюючи дугу, і впадає в ліву яремну вену, або в ліву підключичну вену, або в місце їхнього злиття. У кінцеву частину грудної протоки впадають три лімфатичні стовбури: бронхо-середостінний, підклю­чичний і яремний.

Таким чином, грудна протока збирає лімфу від нижніх кін­цівок, органів та стінок порожнини живота, органів та стінок лівої половини грудної клітки, лівої верхньої кінцівки, лівої половини голови та шиї.

Права лімфатична протока — це коротка судина завдовж­ки 10—12 мм, яка утворюється внаслідок злиття трьох стовбу­рів: правого бронхо-середостінного, правого підключичного і правого яремного. Вона впадає в правий венозний кут, утворе­ний правою внутрішньою яремною і правою підключичною ве­нами у місці злиття або в праву підключичну чи праву внутріш­ню яремну вену. По правій лімфатичній протоці у венозне рус­ло відтікає лімфа від правої половини голови, шиї, правої поло­вини грудної клітки та правої верхньої кінцівки.

Лімфатичні вузли

Лімфатичні вузли (nodi lymphatici) — утворення, які роз­ташовані за ходом лімфатичних судин поруч з великими кро­воносними судинами, а також у ямках згинальних поверхонь кінцівок. Вони розташовуються групами в певних ділянках ті­ла, загальна їхня кількість у людини — понад 300. Лімфатич­ний вузол має кругло-овальну або бобоподібну форму, він сіру­вато-рожевого кольору, розміром від 0, 5 до 25 мм. Кожен лім­фатичний вузол зовні вкритий сполучнотканинною капсулою, від якої всередину органа відходять сполучнотканинні перего­родки — трабекули, які, наближуючись до його центру, роз­галужуються, з'єднуються між собою й утворюють сітку. На поверхні вузла знаходяться ворота, через які проходять крово­носні судини і нерви, а також виносні лімфатичні судини (у кі­лькості 2—4). Приносні лімфатичні судини розташовуються на випуклій поверхні вузла. На розрізі в лімфатичному вузлі розрізняють кіркову (по периферії) та мозкову речовину (в цент­рі вузла). Паренхіму вузла утворюють В- і Т-лімфоцити, осто­вом для яких є ретикулярна сполучна тканина.

Кіркова речовина утворюється розміщеними під капсулою лімфатичними фолікулами (вузликами) — кулястої форми скупченнями В-лімфоцитів діаметром 0, 5—1 мм. У ретикуляр­ному остові вузликів знаходяться В-лімфоцити, лімфобласти, макрофаги та інші клітини. Розмноження лімфоцитів здійсню­ється в лімфатичних фолікулах.

Мозкова речовина лімфатичного вузла утворена мозкови­ми тяжами — стрічкоподібної форми скупченнями В-лімфо­цитів, плазмоцитів і макрофагів, витягнутих у напрямку від воріт вузла до фолікулів. У мозкових тяжах відбувається роз­множення і дозрівання плазматичних клітин, які здатні син­тезувати і виділяти захисні речовини — антитіла. На межі

між кірковою і мозковою речовинами мікроскопічно виділяють так звану тимусзалежну зону, де відбувається розмноження і дозрівання Т-лімфоцитів. Між капсулою і трабекулами, з од­ного боку, і вузликами та мозковими тяжами — з другого, утворюються простори, — синуси, які є продовженням при­носних лімфатичних судин. По синусах протікає лімфа, збага­чена лімфоцитами, плазмоцитами та іншими клітинами. Та­ким чином, синуси виконують роль захисних фільтрів, у яких завдяки наявності фагоцитуючих клітин затримується більша частина антигенів, що потрапляють до лімфатичних вузлів.

Функції лімфатичних вузлів:

• депо лімфи;

• захисна;

• кровотворна.