Проміжний мозок

Проміжний мозок (diencephalon) — відділ головного мозку, який розташований між середнім і кінцевим мозком. Цей відділ головного мозку розвивається із переднього мозкового пухиря.

у ньому виділяють: ділянку зорового мозку (thalamencephalon), яка розташована в дорзальних відділах і філогенетично є більш молодою, та підзоровогорбкову ділянку (hypothalamus), що об'єд­нує вентральні відділи проміжного мозку і є філогенетично більш старою. Порожниною проміжного мозку є III шлуночок.

До ділянки зорового мозку відносять: власне зоровий горб (thalamus), надталамічна ділянка (epithalamus), заталаміч­на ділянка (metathalamus).

Зоровий горб, таламус, — парний утвір яйцеподібної фор­ми, в якому розрізняють чотири поверхні:

. верхня — вільна, яка бере участь в утворенні дна центра­льної частини бічного шлуночка;

• присередня — вільна, яка утворює бічну стінку III шлу­ночка;

• нижня — зрощена із середнім мозком;

• бічна — зрощена з внутрішньою капсулою мозку.

У передній частині верхньої поверхні таламуса знаходить­ся передній горбок, а в задній частині — стовщення, яке нази­вається подушкою. На межі присередньої і верхньої поверхонь знаходиться мозкова смуга таламуса, що продовжується в три­кутник повідців (утвір епіталамуса).

Таламус являє собою значне скупчення сірої речовини моз­кового стовбура. На розрізах видно, що вся сіра речовина за допомогою мозкових пластинок білої речовини поділяється на групи: передню, центральну, задню, присередню, вентролате­ральну, які виконують різні функції.

Метаталамус — утворений парними утворами, які мають назву бічних і присередніх колінчастих тіл. Присереднє ко­лінчасте тіло більше від бічного і має форму витягнутого вали­ка, який розташований між верхніми горбками середнього мо­зку і подушкою таламуса і за допомогою ручок з'єднується з нижніми горбками середнього мозку. Бічне колінчасте тіло розташоване під подушкою таламуса, воно складається із ша­рів білої і сірої речовини, які чергуються між собою.

Епіталамус — складається з утворень, які розташовані над таламусом: епіфіз, або шишкоподібне тіло, повідці, трикут­ник повідців, спайка повідців, задня епіталамічна спайка.

Гіпоталамус — складається з наступних утворень: сірого горба, лійки, нейрогіпофіза, кінцевої пластинки, зорового пе­рехрестя, сосочкових тіл і власне гіпоталамічної ділянки.

Сірий горб — лежить між зоровим перехрестям та сосочко­вими тілами. Це непарне порожнисте випинання нижньої стін­ки III шлуночка, яке складається із тонкої пластинки сірого кольору, верхівка якого поступово стоншується і переходить у лійку, остання переходить у гіпофіз. Сірий горб і лійка утворе­ні пластинкою сірої речовини, яка допереду поступово перехо­дить у кінцеву (термінальну) пластинку.

Зорове перехрестя складається головним чином із волокон зорових нервів, при неповному перехресті яких утворюється пластинка чотирикутної форми. Її задні кути продовжуються в зорові шляхи, які огинають ніжки мозку і закінчуються в біч­них колінчастих тілах, подушці та верхньому горбку покриву середнього мозку. Всі ці структури належать до підкіркових зорових центрів.

Сосочкові тіла — утворення, розміщені між ніжками моз­ку, у товщі яких містяться скупчення сірої речовини: присе­редні та бічні сосочкові ядра, які вкриті шаром білої речови­ни. Відростки клітин, що входять до складу ядер, утворюють пучки, які йдуть до таламуса та до ядер середнього мозку.

У власне гіпоталамічній ділянці знаходиться скупчення понад ЗО ядер. Нервові клітини ядер гіпоталамуса здатні утво­рювати секрет (нейросекрет). Відростки цих клітин утворю­ють гіпоталамо-гіпофізарний пучок, який закінчується в зад­ній частці гіпофіза, куди транспортується секрет гіпоталамуса.

Фізіологія проміжного мозку

Гіпоталамус бере участь у регуляції обміну речовин, функ­цій органів травлення та кровообігу, підтриманні постійної тем­ператури тіла, формуванні багатьох поведінкових реакцій, при­стосуванні організму до різних умов існування тощо.

Через таламус проходять усі сенсорні сигнали, за винятком нюхових, які йдуть до кори. У таламусі завершується підкіркове оброблення висхідних аферентних сигналів, відбувається част­кова оцінка їхньої значущості для організму, завдяки чому ли­ше частина інформації звідси надходить до кори великого мозку.

III шлуночок — порожнина проміжного мозку, має вигляд вертикальної щілини і сполучається з бічними шлуночками через міжшлуночкові отвори Монро, а також з IV шлуночком через водопровід. III шлуночок має шість стінок:

• дві бічні є присередніми поверхнями обох таламусів;

• нижня стінка утворена гіпоталамусом, передніми час­тинами ніжок мозку та задньою пронизаною речовиною;

• верхня — судинним сплетенням, яке продукує спинно­мозкову рідину, склепінням мозку, мозолистим тілом;

• передня — тонкою кінцевою пластинкою та стовпцями склепіння мозку;

• задня — задньою мозковою спайкою та спайкою повідців.

Ретикулярна формація, або сітчасте утворення (formatio reticularis), — складається з нервових клітин і нервових воло­кон з численними зв'язками між клітинами і простягається від довгастого до проміжного мозку (деякі дослідники вважа­ють, що в спинному мозку також є утворення, які можуть бу­ти віднесені до ретикулярної формації). Через нервові волокна вона має зв'язок з різними відділами головного і спинного моз­ку. До ретикулярної формації підходять колатеральні волокна від аферентних (висхідних) провідних шляхів. У свою чергу від ретикулярної формації ідуть нервові волокна до низхідних і висхідних провідних шляхів. Встановлено, що ретикулярна формація впливає на різні функції організму. Свій вплив на організм вона здійснює не безпосередньо, а через інші відділи головного і спинного мозку, змінюючи їхній функціональний стан. Так, наприклад, імпульси, які надходять із ретикуляр­ної формації до кори головного мозку, підвищують її актив­ність. У свою чергу активність самої ретикулярної формації підтримується за допомогою впливу кори головного мозку й інших відділів нервової системи, а також гуморальними чин­никами (наприклад, гормон адреналін підвищує функціональ­ний стан ретикулярної формації).