А. Загальні зауваги

1. З прийняттям християнства почалося літературне життя східних слов’ян. Певніше — літературне життя в Києві. Бо лише значно пізніше почалася літературна діяльність у Новгороді, а ще пізніше — на північному сході (Суздаль і т. д.). Головною складовою частиною найстарішої літератури була література позичена та перекладна. З самого початку можна було використати ту відносно багату літературу, що постала в балканських та моравських слов’ян перед християнізацією Руси. Процес приносу з чужини церковно-слов’янської літератури проходив з самого початку дуже активно: Київ на початках свого християнського життя був, здається, тісніше зв’язаний з болгарською, ніж з грецькою церквою.

2. Але в скорому часі почали робити самостійні переклади для Києва, почасти, мабуть, у Константинополі лише з участю «русів», а пізніше в самому Києві. Літопис згадує про перекладацьку та переписувальну діяльність за князя Ярослава в Києві: «і зібрав багато писарів, і вони перекладали з грецької на слов’янську мову та переписували багато книг» (1037). Як побачимо, можна навіть приблизно встановити, що саме перекладала ця «перекладацька комісія» Ярослава.

Переклала вона чимало та досить великих обсягом творів. Це було не лише збагачення нашої старої літератури, але і певна зміна її характеру, бо серед перекладених Ярославовою комісією творів — чимало світських, а не виключно призначених для церковного вжитку.

3. Пізніше збагачення перекладної літератури йшло обома шляхами — і приходили нові книги від південних та західних слов’ян, і роблено власні переклади; пізніше діяльність «руських» перекладачів перейшла головним чином на «святу гору» Афон.

Перекладна література значною своєю частиною пережила і різні політичні зміни, і часи культурного занепаду, і часи зміни літературного смаку. Характер літератури ориґінальної змінювався дуже швидко й іноді рішуче від століття до століття; іноді ориґінальні літературні твори перероблювано в основі кілька разів протягом короткого часу (Літопис, «Молениє Даниїла» тощо). Література перекладна зберігалася століттями часто лише з дуже невеликими змінами, а часто взагалі без ніяких змін, хоч іноді й перекладні твори перероблювано ґрунтовно. Тому пізніші списки творів перекладної літератури, що дійшли до нас почасти лише з 16 — 17, а то й 18 ст., дають часто змогу судити про їх первісну форму.

4. Далі нас цікавитиме ориґінальна літературна творчість старої України-Русі. Але перекладну літературу не можемо обминути мовчанкою. Вона дала надзвичайно багато для розвитку літератури ориґінальної: мова, стиль, композиція, зміст останньої діставали численні продуктивні спонуки від перекладної літератури. Цей вплив був значний навіть у сфері народної поезії, оскільки про неї можна судити.

Дух перекладної літератури значною мірою був духом старо-християнським та гелленістично-християнським; специфічно «візантійські» впливи були, але не переважали.